З часу введення карантинних заходів на території нашої держави велика кількість підприємств зазнають значних фінансових збитків. А деякі з них, потрапивши під вплив негативних економічних наслідків оголошеної пандемії, знаходяться під загрозою банкрутства. Для врегулювання цієї ситуації Верховною Радою України 18.06.2020 р. прийнято Закон «Про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства (щодо недопущення зловживань у сфері банкрутства на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID‑19)» за №3322 (далі — законопроект). З 23.06.2020 р. він перебуває на підписі у Президента України.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Цей законопроект піддавався певній критиці з боку фахівців у галузі банкрутства. Пропоную розглянути окремі його пункти та сформувати свою позицію з цього питання.
Що відразу привертає увагу, це запропонована норма, що тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом міністрів України для запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID‑19), та протягом 90 днів з дня його відміни не допускається відкриття проваджень у справах про банкрутство боржників-юридичних осіб за заявами кредиторів за вимогами до боржника, що виникли з 1 лютого 2020 р., та продовжується строк, визначений ч. 6 ст. 34 Кодексу, а вже відкриті провадження у таких справах підлягають зупиненню до 15 жовтня 2020 р. включно.
На мою думку, запропонована зміна прямо суперечить ст. 13 Конституції України, якою встановлено, що всі суб'єкти права власності рівні перед законом, а також ст. 5 Господарського кодексу України в частині забезпечення державою захисту прав усіх суб'єктів права власності і господарювання.
Запропонована норма порушує право багатьох юридичних осіб бути рівними перед законом та використовувати свої конституційні права в повній мірі. Підприємствам, які мали намір подати до суду заяви про відкриття процедури банкрутства ще до оголошення пандемії, таке право фактично заблокували. Це завдає величезних фінансових збитків таким компаніям ще в більшій мірі, а також породжує проблеми з контролюючими органами, оскільки тут стоїть питання не тільки правомірного виведення таких компаній з ринку шляхом банкрутства, а й виплати працівникам, які працюють на таких підприємствах, заробітної плати. Вважаю, що запропонована зміна є економічно та фінансово невигідною великій кількості підприємств та потребує перегляду, нею не дотримано справедливого балансу між інтересами сторін у процедурі банкрутства, оскільки законопроектом запроваджено мораторій тільки для банкрутства юридичних осіб.
Хотіла б звернути увагу, що рішенням Конституційного суду України від 13 червня 2019 р. №5‑р/2019 (справа №1‑17/2018(5133/16)) визначено, що Конституція України не наділяє Верховну Раду України правом визначати у своїх актах повноваження парламенту, виходячи за межі тих, що встановлені конституційними нормами.
Провівши правовий аналіз останніх змін у законодавствах країн Європейського Союзу (далі — ЄС) через запроваджені карантинні заходи, можна констатувати, що жодна країна ЄС не вводила заборони на відкриття процедури банкрутства під час пандемії. Також не збігаються дати, оскільки постановою Кабінету міністрів України від 11.03.2020 р. №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID‑19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV‑2» встановлено початок карантину з 12.03.2020 р., а не з 01.02.2020 р., як запропоновано в законопроекті.
По‑друге, в проєкті не взято до уваги проблематику пропуску потенційним кредитором 30‑денного строку для подачі заяви за кредиторськими вимогами під час пандемії. Відповідно до ч. 1 ст. 45 Кодексу з процедур банкрутства (далі — КзПБ), подання до господарського суду письмових заяв з вимогами до боржника, а також документів, що підтверджують такі вимоги, можливе лише впродовж 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Цей строк є остаточним.
Однак багато юристів на даному етапі працюють в режимі дистанційної роботи та фізично не можуть в повній мірі відслідковувати на сайті Верховного Суду оголошення про відкриття процедур банкрутства своїх контрагентів у встановлений законодавством строк. Тому кредиторам доводиться подавати заяви з порушенням процесуального строку. На мою думку, це обмежує права сторін у процесі. Наприклад, такі кредитори не мають права вирішального голосу на зборах кредиторів та засіданнях комітету кредиторів. Вважаю, що законодавцю слід збільшити строк подачі заяв у період карантинних заходів з 30 до мінімум 45 днів. Це розширить можливість для всіх без виключення кредиторів звернутись до суду зі своїми вимогами.
Норму про продовження строку проведення попереднього засідання суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність), звернення у межах провадження про визнання недійсними правочинів, вчинених боржником, дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, оголошення про проведення першого, повторного та/або другого повторного аукціону, виконання плану санації чи реструктуризації боргів боржника, процедури розпорядження майном, ліквідації, реструктуризації та погашення боргів боржника, на мою думку, все ж варто змінити в частині продовження такого строку виключно за клопотанням сторін процесу. Адже насправді для більшості судових справ таке продовження є затягуванням процесу. Вважаю, що питання продовження строку має вирішувати суд виключно за клопотанням сторін, виходячи з обставин кожної справи.
Однак є в запропонованому законопроекті і вдалі пропозиції, які могли б бути прийняті і на постійній основі до КзПБ. Наприклад, збори та засідання комітету кредиторів можуть проводитись дистанційно в режимі відеоконференції. Носій відеозапису відеоконференції є додатком до протоколу зборів та засідання комітету кредиторів. Протокол підписується арбітражним керуючим одноосібно.
Практикуючі адвокати знають, що нормальною практикою є ситуація, коли підприємство знаходиться в одному обласному центрі, а арбітражний керуючий та кредитори — в іншому. Часто проведення зборів за місцем знаходження боржника є затратним для всіх сторін процесу. Тому надання можливості проведення зборів кредиторів on‑line мінімізує фінансові витрати сторін на поїздки та значно економить час усіх учасників процесу. Таким підходом вже давно користуються в тій же Федеративній Республіці Німеччина. Підкреслю, що запровадження такої норми потребує обов'язкового внесення змін і до Господарського процесуального кодексу України.
В цілому можу сказати, що до законопроекту варто внести певні зміни, деякі норми повністю переглянути, оскільки вони є неоднозначними та такими, що можуть спричинити ще більші фінансові збитки підприємствам. А наостанок хочу звернути увагу, що ключовим елементом принципу верховенства права, відповідно до рішення Конституційного суду України (абз. 9 пп. 4.3 п. 4 мотивувальної частини рішення від 27 лютого 2018 р. №1‑р/2018), є юридична визначеність, яка вимагає чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм для забезпечення стабільного соціально-правового становища людини.