Нікчемність судового рішення: новелізація законодавства як спосіб подолання кризи

Вкотре вітчизняне законодавство опиняється в очікуванні кардинальних трансформацій, які, на жаль, є не результатом послідовних і виважених реформ, а вимушеним надзвичайним кроком. Таким ургентним способом подолання конституційної кризи є поданий Президентом законопроєкт «Про відновлення суспільної довіри до конституційного судочинства», де пропонується скандальне Рішення Конституційного Суду України від 27.10.2020 № 13-з/2020 у справі № 1-24/2020 (392/20) вважати нікчемним (таким, що не створює правових наслідків), як таке, що прийнято суддями Конституційного Суду України в умовах реального конфлікту інтересів.

Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!

Поширення дії правової конструкції недійсності (нікчемності) правочину, як буденної домовленості пересічних громадян, на судові рішення, як кінцевий акт відправлення правосуддя, без перебільшення є безпрецедентним випадком довільного оперування юридичною термінологією. Жоден нормативно-правовий акт не містить підстав та порядку визнання рішення суду нікчемним, тим більше коли йдеться про рішення Конституційного Суду України.

За загальним правилом, закріпленим  у ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, нікчемним є правочин, недійсність якого встановлена законом і не потребує окремого рішення суду для констатації цього факту. Поширення дії  правового «статусу» нікчемності з цивілістичної площини у сферу державницького конституціоналізму вже зараз нівелює авторитет рішень Конституційного Суду України, (який останнім часом і сам докладає до цього філігранних зусиль), а також суперечить правилам законодавчої техніки щодо уніфікованого вживання категоріально-понятійного апарату. Водночас можливість використовувати окремі нормативні приписи за аналогією у різних правовідносинах є тим інструментом, який схоже був оперативно обраний для ситуативного реагування на проблему, що склалася

Читайте також: "Обнулення по-українськи. Навіщо КСУ переорав антикорупційне поле".

Очевидно, що намагання використати «ярлик» нікчемності - це лише запобіжне рішення, щоб хоч якось загальмувати колапс, у котрий стрімголов заглиблюється наше громадянське суспільство. На перший погляд, прийняття цього законопроекту дозволяє як мінімум втриматися у сумнівному імітуванні правового поля, проте чи стане це дієвим ресурсом для відновлення суспільної довіри до конституційного судочинства – наразі важко сказати.