Суддівська етика

Суддівська етика — це передусім етика, а потім вже суддівська. Що саме я знаю про етику? Не роби (не думай, не бажай) того, чого не хочеш щодо себе. Але це виглядає як фб слоган, та зовсім не чіпає. А щоб від серця? Якщо так: етика — це неприродня поведінка людини, яка робить добру справу не під примусом закону, а зважаючи на власні переконання. Знов якось непереконливо. На думку спадає історія, коли чоловік витягнув щуку з води на землю, щоб вона не потонула. (Добрими справами вимощена дорога до пекла). Добрі справі та гарні речі — це дуже мінливі поняття. Те, чим пишаєшся сьогодні, завтра занурює тебе у річку сорому.

Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!

Етика, на мою думку, — це шлях, це частинка віри у те, що ми не просто так з’являємся на світ та падаємо не у прірву. Що наше життя має високий, великий зміст. І саме для цього ми робимо етичні вчинки, щоб не зійти з обраного шляху… Може трохи пишномовно, але краще не вийшло. 

Суддівська етика — це також шлях… «Суддя має усвідомлювати постійну увагу суспільства та демонструвати високі стандарти поведінки з метою зміцнення довіри до судової влади та утвердження авторитету правосуддя»… І кожен з нас, суддя, пекар чи сажотрус прокладає свій шлях, який є дзеркалом його віри. Чи є життя після смерті? — я не знаю. Але вірю, що є. Інакше все безглуздо. А значить треба йти далі…

Я довго вагався, чи варто писати цей допис, щоб не вийшло як з спасінням щуки. Але пригадав про свій шлях та сів за клавіатуру. На роздуми, мене, звісно, наштовхнула історія як декілька суддів, які образились на зміст рішення іншого судді, написали на нього скаргу (окрему ухвалу) до ВРП, а ВРП ще й вирішила покарати кривдника.  

Ну, раз судді це зробили, вони не могли не розуміти публічності такого процесу. Вони розуміли, що їх ім’я та сама подія стануть загальновідомими. І все ж таки вирішили звести рахунки у публічній площині. Тобто наразі я, як і усі інші, можу без докору сумління висловлюватись з цього приводу. Якось один трубадур казав мені, що той, хто хоче розголосу, завжди його отримає. Сказав та голосно дунув у трубу. 

«Суддя має усвідомлювати постійну увагу суспільства та демонструвати високі стандарти поведінки з метою зміцнення довіри до судової влади та утвердження авторитету правосуддя»… Якщо новітній наратив рашки — це негативний наступ, то тут, на моє переконання, вийшло  негативне зміцнення довіри до судової влади та негативне утвердження авторитету правосуддя. Фактично на загал, для звичайних громадян, це буде лише зведенням рахунків між суддями. І ніхто ніколи в іншому людей не переконає. Ба більше, логічним наслідком буде виникнення певних мемів:

Докази зникли, туман на дворі,

Судді в омані блукають,

Мабуть чорти поз’їдали вогні…

Випадки різні бувають

«Незалежність судді під час здійснення правосуддя є передумовою забезпечення принципу верховенства права та невід'ємною складовою справедливого суду»… Я переконаний, що кожен суддя наразі ще більше відчує свою незалежність. Навіть невідкладні обшуки у суддів не так додають незалежності, як рішення ВРП за скаргами колег на зміст (незгоду) з судовим рішенням. 

Є, безумовно, ще й певне професійне несприйняття згаданих подій. Якщо насправді прокурор заявив, що «на теперішній час у провадженні не зібрано достатніх доказів для кваліфікації дій підозрюваних», то окрема ухвала має бути стосовно нього (як на мене). Ну як, тримайте мене семеро, може бути, що підозра є, а достатніх доказів для кваліфікації дій немає???? Та, на додаток, особа «без достатніх доказів для кваліфікації дій» ще й тримається під вартою. Це взагалі як?.... Я не знаю як. Мабуть, це коли доказів не має, а сторонній спостерігач однаково переконаний (жарт зрозумілий лише юристам, вибачте).

Що наостанок? Завтра новий день і нові турботи. 

Від себе хочу сказати лише одне. Я часто згадую ВАКС у своїх дописах. Це зрозуміло, оскільки я фактично працюю тільки з антикорупційними справами. Іноді (дуже часто) я буваю незгодним з правовою позицією суду. 

Але, якщо хтось зазіхне на суддів чи на суд, я стану на захист у перших рядах. Французький філософ-просвітитель Франсуа-Марі Вольтер сказав свою знамениту фразу: «Ваша думка для мене глибоко ворожа, але за Ваше право висловити її я готовий віддати своє життя». Я звісно не Вольтер, але трохи такого щось є, чим я і пишаюсь.