Розлучення в сучасному світі – норма. Але це завжди стрес, період високої турбулентності, яка колись завершиться. Але коли? І з чим ви залишитеся? Цього, на жаль, спрогнозувати неможливо. Як сімейний адвокат, який понад вісім років займається виключно сімейним правом, можу сказати, що якщо у вас є майно, або діти, то рано чи пізно, хочете ви цього чи ні, ви усвідомите, що вам варто сісти за стіл переговорів. Питання в одному. Скільки ресурсів на шляху до цього переговорного процесу ви втратите? Скількох адвокатів заміните? Як сильно розхитаєте психіку своїм дітям? Проаналізувавши свою практику (понад 150 розлучень і одне моє, власне, болюче, де я на власній шкурі пройшла весь шлях та всі види судових процесів), я побудувала цю статтю у вигляді порад: порад людини, яка бачила багато втрачених надій, розбитих сердець та нерозумної поведінки.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Що ж може бути запорукою для мінімізації наслідків розлучення?
1. Вчасне розлучення.
На жаль, у нашому просторі лише формується культура вчасного розлучення. Переважно люди затягують цю неприємну історію до останнього або до того, коли викрадення коштів стає очевидним, чи вагітна коханка, або сусіди розповідають про недобросовісність чоловіка, чи хтось дізнається, що без його відома відбулося розлучення – і це вже час, коли дуже важко вгамувати емоції. Але якби в момент переломної великої кризи люди не боялися самого процесу розлучення, то більшості негативних наслідків, сімейних війн, які тривають роками, могли б уникнути. Крім цього, набагато здешевили б свій шлюборозлучний процес і заощадили час. Тому, власне, чим більше пар будуть усвідомленими, не боятися брати на себе відповідальність та вчасно приймати рішення про розставання, тим менше дітей будуть страждати та надалі будуть виникати негативні наслідки.
2. Відповідальність у парі 50 на 50.
Не важливо, що трапляється у стосунках, якщо в парі є людина, яка вважає, що інший з партнерів накосячив на 90%, а вона або він лише на 10%, порозуміння в цій парі не знайти. Хай там як, рано чи пізно після вгамування всього більшість людей усвідомлює значення фрази, що у стосунках є двоє, що чоловік і жінка завжди варті одне одного, а інколи їхні почуття, які вже згасли за рахунок важких шлюборозлучних процесів і розголосів, набувають нових емоцій та нерідко такі пари самостверджуються за рахунок помилок одне одного. Тому як тільки партнери в парі будуть настільки дорослими, що будуть готові брати на себе відповідальність 50 на 50, більшість болючих розлучень можна буде уникнути. І, навпаки, важко досягнути домовленості, коли хтось вперся і хоче, щоб інший на стадії виходу зі шлюбу кардинально змінився, попросив вибачення за все, що було, або компенсував моральну шкоду по тому, що було заподіяно довгі роки тому.
На жаль, не існує справедливої сатисфакції, навіть якщо вам гарно заплатять. Душевні рани, домашні насилля не змиваються водою. Для цього потрібні роки та хороші психоаналітики.
3. Оберігайте дітей, вони не є засобом для маніпуляцій.
Сімейний кодекс України та міжнародні конвенції кажуть про найкращі інтереси дитини. В сучасному світі найкращими інтересами дитини часто маніпулюють сторони, а інколи й суди. Але перше та основне, що мають розуміти батьки в період розлучень: умови проживання дітей не мають погіршуватися. Також варто звернути увагу, що, можливо, дитині в цей момент потрібна підтримка, адже її світ також руйнується.
Зазвичай коли батьки не знаходять порозуміння, в них немає часу піклуватися про психологічний стан дітей. Навпаки, вони часто використовують дітей як спосіб маніпуляцій, зброю, змушують дітей підсвідомо брехати та обирати ту чи іншу сторону, бути пристосуванцями з мамою, хвалити маму з батьком батька – і все це в надії вижити. Тому багатьом дітям під час шлюборозлучних процесів конче потрібен психолог. Так само важливо, щоб з дітьми розмовляли, пояснювали, що розлучення відбувається не через те, що дитина вчора отримала трійку у школі, а лише через те, що почуття батьків або якісь життєві обставини так склалися.
Ідеально, звісно, коли батьки настільки усвідомлені та дбають про своїх дітей, що домовляються, про спільні розмови та разом пояснюють дітям, що відбувається. Але й досі переважна більшість батьків вважають дітей недолюдьми, особами, які не розуміють, що відбувається в родині, які живуть із закритими очима та вухами, і дуже здивовані, як маленькі чи не зовсім маленькі діти роками усвідомлюють, що їхні батьки ненавидять одне одного. Насправді вони бачать те насилля, яке відбувається в їхніх родинах, але нічого не можуть зробити.
Фраза «Ми живемо/жили заради дітей» не додає батькам благородства. По-перше, діти ніколи не просять, щоб через них мучилися. По-друге, їм не потрібні такі дари, бо повернути їх неймовірно складно, а, скоріш за все, й неможливо. Тому якщо батьки справді люблять і турботливо ставляться до своїх дітей, вони можуть більшою мірою вгамувати свій гнів і агонію та зробити все, щоб на період шлюборозлучного процесу діти не відчували себе викинутими на узбіччя життя.
Лише зараз деякі батьки під час розлучення усвідомлюють усю тяжкість перебування дітей у токсичних стосунках батьків, вплив домашнього насилля, формування синдрому відчуження, адже всі ці психологічні явища надалі безпосередньо відобразяться на психіці (відповідно й на житті дітей). У результаті, на жаль, виходить так, що від великого кохання народилися діти, а потім із часом ті, хто їх народив, їх і покалічили.
Я думаю, що не нова судова практика і не залякування батьків психологічною термінами може тут допомогти, а виключно відповідальність та діяльність із позиції дорослої людини може дати батькам усвідомлення, як не варто робити зі своїми дітьми під час розлучення.
4. Перемовини завжди краще.
Часто подружжя у шлюборозлучному процесі хоче щось комусь довести, наприклад, щоб хтось зрозумів, кого він втрачає, як йому буде погано, але насправді це бажання помсти за те, що спільні стосунки не склалися. І хоча я як людина розумію всі ці мотиви, але інколи люди не розуміють, що пропозиція прийти на переговори – це пропозиція, яка вигідна двом сторонам.
Нерідко зустрічаю людей, які категорично проти переговорних процесів, навіть не спробувавши домовитись, або в моменті, коли є рішення суду, яке набрало законної сили, не готові їх визнавати. Це говорить лише про одне: «Мені подобається судитись, я не готова відпускати свого партнера. Я хочу, щоб він довго і болюче згадував про наш шлюборозлучний процес». Однак враховуючи всі фактори, які зараз є в суспільстві, через війну, фінансову кризу, високі ставки судових зборів, я переконана, що з кожним роком саме фінансові мотиви та часові мотиви щодо розгляду справу судді будуть безпосередньо впливати на те, щоб подружжя могло домовитися.
Останні п'ять років я активно пропагую те, що в нашій країні потрібна спеціалізація суддів, а в перспективі – сімейних судів. Тобто судді, які займаються сімейними справами, мають проходити відповідне навчання, адже саме вони можуть сприяти проведенню переговорних процесів на стадії судового розгляду та пояснювати подружжю, як важливо вчасно сісти за стіл перемовин. Адже не всі адвокати інформують своїх клієнтів про те, що перемовини можуть бути вигідними для них.
Тому вважаю, що з кожним роком перемовини, медіація та усвідомлення вигоди позасудового процесу буде зростати, що позитивно впливатиме на розв'язання конфліктів.
5. Укладання нотаріальних угод – запорука їх виконання.
Якщо ми говоримо про позасудовий процес, процес перемовин, то коли особи домовляються, не постає питання про виконання чи невиконання угод. Більшою мірою нотаріальні угоди по дітям, поділу майна чи шлюбний договір виконуються в добровільному порядку за виключенням тих, які були вчинені під тиском або з перекосом по фінансам для однієї чи іншої сторони. Тому, звісно, укладання нотаріальних угод, не доводячи справи до суду або коли уже справа перебуває в суді, – це завжди запорука швидкого, вчасного та ефективного вирішення спору.
6. Психологічний аспект.
Я вже частково писала вище про те, що часто шлюборозлучні процеси затягуються через небажання партнерів відпускати одне одного, пробачати образи та з розумінням ставитися до того, що інша сторона ніколи не бажала завдати вам болю і не сподівалася, що відбудеться розлучення (навіть якщо ця людина сама вирішила розірвати ваш шлюб).
Психологічний аспект має одне з визначальних значень у будь-якому шлюборозлучному процесі. І, звісно, якщо бажання помсти вище за раціональність, то цей шлюб ніколи не завершиться перемовинами і укладанням нотаріального договору, аж поки все не вигорить, а емоції не вщухнуть. Тому якщо подружня пара, яка переживає розлучення, буде працювати з психологом (кожен зі своїм), то вони прийдуть до порозуміння та відновлення набагато швидше, ніж якщо цього не буде відбуватися.
Але насправді не всі люди в такій ситуації розуміють, чи їм потрібна допомога. І також не всі дослухаються до безпосередньо моїх порад, що варто на даному етапі присвятити час собі та розібратися, що пішло не так, аби вберегти себе від аналогічних стосунків у майбутньому.
7. Знаходження в реальності.
Дуже важливо, щоб кожен із подружжя відчував, що відбувається в даний момент. Це стосується і того, що повернути втрачені в шлюбі роки життя неможливо, змінити щось заднім числом неможливо, а так само неможливо відновити стосунки, якщо розлучення вже прийшло.
Усвідомлення, що зараз конфлікт потребує вирішення, – це так само один із головних аспектів, який може привести до розв'язання сімейного конфлікту. А неусвідомлення його, бажання відстрочити, постійне ігнорування пропозицій домовитися приведе до того, що інша сторона почне активно діяти, не враховуючи інтереси сторони, яка уникає розв'язання цього конфлікту.
Яка стратегія розлучення і чого я прагну? Інколи люди хочуть перекласти відповідальність на психолога чи юриста і запитують: «А чи варто мені розлучатися?». Я таких порад точно не даю, але можу сказати, що коли довіритель розуміє, чого він хоче, то все складається якомога краще, а коли не розуміє або постійно змінює план дій, тоді ніякої стратегії не буде. Тому потрібно на старті проаналізувати глибоко все, зрозуміти, що за людина твій довіритель, які в неї цінності і чого ця людина прагне, для того, щоб правильно і один раз вибрати стратегію, якою рухатися. Це однозначно приведе до швидшого, кращого результату з меншими втратами. Тому стратегію необхідно вибирати на старті, а не під час спору.
8. Звертайся до досвідченого спеціаліста і не економ на сімейному адвокаті, тому що це тобі буде коштувати більше грошей, часу, а також ти отримаєш гірший результат.
Звісно, коли я починала працювати сімейним адвокатом, не так багато людей цікавилися даною сферою права. Але йшов час, і з 2020 року ринок сімейної адвокатури як ніколи активно розвивається. Навіть зараз під час війни галузь сімейного права є одною із успішних, тому в цю сферу кожного дня приходять нові юристи і адвокати. Звісно, я тільки за, щоб росла конкуренція, з'являлися нові зірки сімейної адвокатури. Але проблема в тому, що саме такі особи не хочуть навчатися, не бажають витрачати часу для того, щоб отримувати досвід не за рахунок негативних результатів для довірителів, а одразу рвуться в шлюборозлучні процеси в надії гарно заробити або, навпаки, демпінгувати ринок. Але думаю, що таке є в кожній галузі.
Загалом, після того, як у справі побував недосвідчений і непрофесійний адвокат, деякі помилки не можна змінити. Звісно, досвідчені адвокати також помиляються і програють справи. Але справа в тому, що ми маємо прагнути до того, щоб наші колеги загалом надавали якісні послуги, адже від цього залежить обличчя сімейної адвокатури і або зростання, або спад ринку.
Тому я завжди раджу, коли болить зуб, не йти до сімейного лікаря, а одразу вибирати стоматолога. Правило, що скупий платить двічі, як ніколи актуальне в сімейній адвокатурі. Саме для цього я створила свій освітній проект і навчаю адвокатів, які хочуть зростати в кар'єрі, які хочуть стати виключно сімейними адвокатами, з метою передачі досвіду та навчання колег для зрощення ринку сімейної адвокатури.
9. Нерозуміння своїх прав створює ілюзії.
Неконсультований довіритель не розуміє, в якій він ситуації, що потрібно робити зараз, а що можна відкласти на потім. Така людина є ніби сліпим кошеням. Чи є в неї юрист, чи немає, але вона повністю дезорієнтована. І це може створити як ілюзію, яка не дозволить людині домовитися чи сісти за стіл перемовин, так само як і ілюзію того, що ситуація патова і вирішити її неможливо. Я бачила, як такі ситуації приводили до негативних, насамперед фінансових наслідків для особи, яка не до кінця розуміла ситуацію, в якій вона перебуває, або розуміла, але намагалася переконати іншу сторону, що ситуація зовсім не є такою, як виглядає.
10. Бажання швидко розв'язати конфлікт приводить до ескалації.
Іноді людям складно зрозуміти, що десятилітні шлюби не розриваються за 15 хвилин. І якщо людина дійсно цього не розуміє, то буде намагатися отримати швидкий результат, шукати пігулку, змінювати адвокатів, не вибирати вірну стратегію, а гнатися за тим, щоб отримати максимально швидкий ефект.
У своїй практиці я не один раз скасовувала рішення про розірвання шлюбу або будь-які інші рішення, які виносилися поспіхом. Тому завжди не раджу довірителям дотримуватись техніки «дуже швидко і то на завтра». Тому що правило «хто спішить, той людей смішить» іноді грає злий жарт.
Тож, друзі, я поділилася з вами 10 підставами, які можуть поглибити або, навпаки, покращити шлюборозлучний процес.