Завдання поділу рухомого чи нерухомого майна подружжя, що розлучається, для юриста не є надто складним. Але як бути з правами, які можуть виникнути в майбутньому? Наприклад, чоловік під час шлюбу уклав попередній договір купівлі-продажу квартири, за яким надалі він набуде права власності.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Положеннями ст. 60 Сімейного кодексу України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ст. 61 СКУ об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст. 63 СКУ). При цьому дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (ч. 1 ст. 69 СКУ).
У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними. Звісно, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч. 1 ст. 70 СКУ).
Отже, норми ст. 60 СКУ закріплюють презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Вона може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об’єкт, зокрема в судовому порядку.
З урахуванням того, що на майно, яке придбано за час шлюбу розповсюджується презумпція спільності права власності подружжя, тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на ту особу, яка її спростовує.
До складу майна, що підлягає поділу, включається спільне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, зокрема, яке перебуває в третіх осіб. Також ураховуються борги подружжя та правовідносини за зобов’язаннями, що виникли в інтересах сім’ї.
Згідно з ч. 3 ст. 61 СКУ, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то гроші, інше майно, зокрема гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Ця норма кореспондує ч. 4 ст. 65 СКУ, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї. Умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об’єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору — інтереси сім’ї, а не особисті, не пов’язані із сім’єю інтереси одного з подружжя.
Отже, якщо один із подружжя уклав договір в інтересах сім’ї, то цивільні права та обов’язки за цим договором виникають в обох із подружжя. Подружжя має відповідати за спільними зобов’язаннями всім майном, яке належить їм на праві спільної сумісної власності.
Ч. 1 ст. 635 Цивільного кодексу України встановлено, що попереднім є договір, сторони якого зобов’язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Сутність попереднього договору полягає у спонуканні до укладення в майбутньому основного договору шляхом встановлення відповідного обов’язку та фіксації умов основного договору.
Отже, попередній договір створює для сторін одне основне зобов’язання: укласти протягом узгодженого терміну певний тип цивільно-правового договору на заздалегідь узгоджених умовах.
З урахуванням наведеного можна зробити такі висновки.
Якщо чоловік визнає за дружиною право спільної сумісної власності, яке виникає за попереднім договором на підставі укладеного основного договору, то у майбутньому дружина зможе зареєструвати за собою право на 1/2 частки квартири.
Якщо ж чоловік не визнає майбутнє право, дружина може вимагати в судовому порядку компенсацію половини вартості сплаченого за попереднім договором купівлі-продажу квартири зараз або дочекатися, коли чоловік укладе основний договір, набуде право власності на квартиру і після цього визнавати право на 1/2 її частки.
Таку позицію висловив Верховний Суд у справі №753/7776/22 (постанова від 22.01.2025).