17 травня 2023, 15:59

Надання мобільної медичної допомоги як відповідь на виклики війни

Олексій Головін
Олексій Головін «ILF, ЮФ» старший юрист, експерт з питань діяльності медичних закладів

Наразі українці та увесь цивілізований вільний світ чекає на контрнаступ ЗСУ. Ми віримо, що Перемога неодмінно настане, але вже зараз ми маємо подбати про повернення медичних послуг у деокуповані території та такі регіони, де внаслідок активних бойових дій робота медичних закладів за стандартною моделлю неможлива. Жителі багатьох населених пунктів наразі фактично позбавлені можливості отримувати необхідну медичну допомогу та лікарські засоби через відсутність лікарів і аптек на таких територіях через близьке розташування до лінії фронту (адже багато лікарень та амбулаторій вщент зруйновані ворогом). Одним із варіантів вирішення цієї проблеми (до відновлення повноцінної медичної допомоги в тому або іншому населеному пункті) є  створення виїзних медичних бригад або так званих мобільних амбулаторій. Зараз ця модель вже має непоодиноку реалізацію (зазвичай завдяки сприянню міжнародних, волонтерських та благодійних організацій, фондів).  


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


Саме тому ми вирішили  детально розглянути особливості надання медичної допомоги мобільними амбулаторіями.  

Юридична організація роботи таких амбулаторій залежить від змісту їх діяльності. Для цього треба чітко розрізняти поняття домедичної і медичної допомоги. 

Медична допомога – діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику та лікування. Відповідно медична допомога може надаватися тільки спеціально навченим персоналом.  

Домедична допомога  – це комплекс заходів, спрямованих на поновлення або збереження життя потерпілого, що здійснюється до прибуття медичних працівників. Сутність домедичної допомоги полягає в тому, що її може надавати будь-яка особа, яка знаходиться поруч і здатна вжити необхідних заходів для збереження життя постраждалого. Однак вона не може замінити регулярну медичну допомогу, якої потребує населення.   

Отже, на територіях, де відсутні заклади охорони здоров’я, існує потреба у наданні саме медичної допомоги. 

Відмітимо, що особливу роль у «прифронтових» зонах, територіях, де ведуться бойові дії відіграє військова медицина. Зі слів Міністра охорони здоров’я між Міністерством охорони здоров’я та керівництвом медичних служб Збройних Сил існує узгоджена позиція, що в умовах воєнних дій медична допомога з боку військових медиків може надаватись як військовослужбовцям, так і цивільному населенню. 

Проте на законодавчому рівні питання залучення військових медиків залишається неврегульованим, і тільки їх роботою всі потреби не закрити.

З огляду на це, держава, і благодійні організації та фонди шукають шляхи надання медичної допомоги населенню, яке залишається на вищезгаданих територіях. 

Як же надається мобільна медична допомога на деокупованих територіях? 

Розглянемо на прикладі мобільної амбулаторії Міжнародного благодійного фонду «Альянс громадського здоров’я».

Однією з перших бригад, яка почала виїжджати на території деокупованої Харківської області для надання різних видів допомоги була бригада Міжнародного благодійного фонду «Альянс громадського здоров’я». Павло Смирнов, заступник виконавчого директора поділився досвідом організації надання мобільної медичної допомоги в умовах війни.

«Альянс громадського здоров’я» створив так звану мобільну клініку для можливості прийому пацієнтів в будь-яких погодних умовах на базі автомобільних «бусів» Гуманітарного конвою. Такі буси пристосовані для швидкого пересування між деокопуваними населеними пунктами Харківської області. Бригада складається із сімейного лікаря, медичної сестри, соціальних працівників і водія. 

Приклад «Альянсу громадського здоров’я» демонструє один із законних варіантів організації роботи мобільної амбулаторії. Вони уклали договір з лікарем ФОП, який має ліцензію. Однак постає питання: чи потрібно цей «бус» окремо зазначати в ліцензії як місце надання медичної допомоги?

Якщо дивитися на законодавство, то передбачена можливість надання виїзної медичної допомоги за місцем проживання (перебування) пацієнта. Звичайно ці норми дизайнувалися не для діяльності мобільних амбулаторій, як в наведеному прикладі. У цій частині доцільно було б загальними нормами врегулювати питання діяльності мобільних амбулаторій принаймні на період воєнного стану та на деякий час після його скасування.  

З метою забезпечення діяльності мобільних амбулаторій в умовах війни було передбачено норму, яка встановлює що на час дії воєнного стану в Україні та протягом шести місяців після його припинення чи скасування медична та реабілітаційна допомога може надаватися поза місцем провадження господарської діяльності з медичної практики, зазначеним у заяві про отримання ліцензії.

Ці положення фактично легалізують можливість роботи мобільних амбулаторій за важливої умови: вона може функціонувати лише у складі суб’єкта, що має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики.  Працівники такої амбулаторії мають перебувати у трудових відносинах з цим суб’єктом медичної практики або  мати власну ліцензію. 

Провадження господарської діяльності з медичної практики без одержання ліцензії тягне за собою накладення штрафу. 

Отже, два варіанти для забезпечення діяльності мобільних амбулаторій благодійниками:

  1. Укладення договору з лікарем-ФОП. В такому випадку автомобіль може належати фонду, а лікар використовує його в межах своєї практики;

  2. Надання автомобіля у користування або власність закладам охорони здоров’я, які вже самостійно організовують роботу мобільної амбулаторії. На рівні медичного закладу задля функціонування мобільної амбулаторії має бути сформована мобільна медична бригада. 

Однак, крім юридичних питань діяльності амбулаторій, перед фондами постають і більш прагматичні питання, наприклад: 

  • визначення населених пунктів та маршрутів пересування; 

  • повідомлення місцевих жителів про час і дату відвідування; 

  • забезпечення бригади необхідним тощо. 

Альянс організував роботу таким чином, що бригада отримує інформацію від Координаційного центру при Харківській обласній військовій адміністрації про місця, де жителі найбільше потребують медичної допомоги, дані про кількість таких людей, інформацію про хронічні захворювання та реальні потреби жителів у медичній допомозі. Усі виїзди здійснюються після отримання вказаної інформації. Громади збирають дані та надсилають запити до Координаційного центру. На їх підставі закуповуються основні ліки, що можуть забезпечити першочергові потреби. Після цього мобільна бригада повідомляє про дату поїздки військовій адміністрації, отримує дозвіл на переміщення і виїжджає у відповідні населені пункти. Вона працює в зоні від 50 до 5 км до лінії фронту. На практиці лікарі і члени команди зіштовхуються з такими викликами і складнощами, як дорога під обстрілами, проходження близько 5-6 блок-постів, необхідність отримання дозволу на пересування з боку військових, оскільки територія є надзвичайно небезпечною, відсутність зв’язку. У самих населених пунктах не обійтись без супроводжуючого-представника військових через те, що значна частина місцевості є замінованою. 

Оскільки пацієнти в такій місцевості позбавлені можливості отримання медичної допомоги іншим шляхом, то на такі виїзні бригади є великий попит і, відповідно, на них зростає навантаження. 

Організація діяльності мобільних виїзних амбулаторій потребує більшого державного врегулювання на законодавчому рівні. Окремим питанням є значна проблема з медикаментами на деокупованих і «прифронтових» територіях. Насамперед вона пов’язана з їх повною відсутністю, через те, що не залишилось працюючих лікарень і аптек. Отже, програма «Доступні ліки» там не діє. На сьогодні закупівля лікарських засобів здійснюється за донорські кошти, і такі ресурси є обмеженими. Мобільні бригади надають пацієнтам аптечки і ліки за призначенням лікаря, але проблема виділення коштів на їх закупівлю залишається нагальною. 

Підсумовуючи слід зазначити, що наразі є нагальна потреба у здійсненні належного нормативного врегулювання діяльності мобільних виїзних бригад, з урахуванням існуючого практичного досвіду, який можна буде використовувати після нашої Перемоги у важкодоступних регіонах України або місцевостях, де надання регулярної медичної допомоги є неможливим.  

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати