Вже два роки Україна потерпає від жорстокої, неспровокованої, наймасштабнішої з часів Другої світової війни збройної агресії з боку росії, що завдає величезних збитків економіці України і вимагає від держави шукати додаткові джерела наповнення бюджету як всередині країни, так і ззовні.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Стабільність міжнародного фінансування економіки України на цьому етапі безпосередньо залежить від довгострокового плану реформування наших внутрішніх податкової та митної систем, який насамперед має бути спрямований на забезпечення більшої фінансової незалежності країни у майбутньому.
Саме таким планом, на думку Уряду, повинна стати схвалена наприкінці минулого року Національна стратегія доходів до 2030 року. Але чи дійсно це так? Спробуємо розібратися в цьому докладніше на прикладі запропонованої реформи діючої в Україні спрощеної системи оподаткування. Забігаючи наперед, одразу слід зазначити, що відповідна стратегія не проходила жодних публічних обговорень з бізнесом і громадськістю загалом, а її основні положення перебували під щільною завісою, за винятком деяких випадків, коли певна інформація з’являлася у ЗМІ.
Наслідком цього стала презентація плану, який принаймні в контексті запропонованої реформи спрощеної системи оподаткування наводить на думку, що основне завдання такої реформи — спонукати якомога більше платників податків до добровільної відмови від перебування на цій системі, на чому, власне, і наголошується у тексті стратегії.
У всьому винні ми самі!?
Якщо вже бізнес є,
То все собі до лузки,
Все зразу все моє,
А батраку й державі дзуськи.
Схоже, саме цими рядками поета Леоніда Ісакова надихалися можновладці, намагаючись обґрунтувати необхідність реформування спрощеної системи оподаткування відповідно до запропонованої у Національній стратегії доходів до 2030 року концепції.
На перший погляд, змістовні посилання на те, що «з точки зору оподаткування бізнесу режим спрощеної системи ставить під загрозу податкові надходження і впливає на прийняття бізнес-рішень», а «необов’язковість системи означає, що саме платники податків з найбільшими прибутками мають найбільший стимул обирати цю систему, що де-факто призводить до зменшення їхніх податкових зобов’язань», так і не знайшли свого підтвердження жодними фактами та доказами, наведеними у тексті стратегії.
При цьому фактичні звинувачення тих чи інших платників податків у приховуванні обсягів оборотів або певних видів діяльності під контурами спрощеної системи оподаткування з метою реалізації нелегально ввезених або вироблених товарів, а також реальних обсягів готівкових розрахунків з кінцевими споживачами таких товарів наштовхують на висновки щодо намагань держави покласти провину за можливі дії окремих суб’єктів на абсолютно всіх платників податків, які застосовують відповідну систему оподаткування у своїй господарській діяльності.
Отже, держава напряму нехтує принципом індивідуалізації відповідальності особи та, попри задекларовані наміри повернути використання спрощеної системи оподаткування у сферу застосування мікро- та малим бізнесом (стартапами), але при цьому залишивши її як певний інститут, фактично ставить під сумнів доцільність існування цієї системи загалом.
Спрощена система не для всіх
Схвалена концепція реформування спрощеної системи оподаткування передбачає встановлення кінцевої заборони для перебування юридичних осіб на відповідній системі після закінчення перехідного періоду, який, до слова, триватиме три роки.
Водночас протягом перехідного періоду заплановано поступове збільшення ставки єдиного податку (відсотка від обсягу отриманого доходу) для юридичних осіб третьої групи до значення, яке буде еквівалентним розміру звичайної ставки податку на прибуток підприємств (18% від обсягу прибутку до оподаткування), передбаченої Податковим кодексом України.
Вказані вище положення стосуватимуться і виробників сільськогосподарської продукції (юридичних осіб) та, за твердженнями розробників відповідної стратегії, будуть спрямовані на заохочення юридичних осіб до поступового самостійного переходу на загальну систему оподаткування з урахуванням фінансового стану кожного окремого підприємства та його господарських потреб.
Груп менше, а обмежень та обов’язків більше
Серед запропонованих нововведень — об’єднання в одну групу (далі — об’єднана друга група) другої та третьої груп спрощеної системи оподаткування для фізичних осіб-підприємців. При цьому для платників спрощеної системи оподаткування новоствореної об’єднаної другої групи буде обов’язковим застосування реєстраторів розрахункових операцій (класичних чи програмних РРО). Жодних винятків з цього правила (на кшталт оплати товарів/послуг виключно на поточний рахунок ФОП тощо) наразі концепцією не передбачено.
Підлягатимуть скасуванню винятки (які, власне, і роблять цю систему оподаткування спрощеною) щодо можливості ведення господарської діяльності без обов’язку здійснювати облік і документально підтверджувати походження товарів, що знаходяться в реалізації.
Обіцяно, що такий облік буде максимально спрощеним, але обов’язковим незалежно від організаційно-правової форми та/або виду діяльності платника податків. Чи так це буде на практиці, покаже тільки час. Особливий акцент зроблено на суб’єктах високомаржинальних видів бізнесу шляхом вилучення їх з переліку осіб, яким буде дозволено перебувати на першій групі спрощеної системи оподаткування. Тобто чим більша рентабельність того чи іншого бізнесу, тим менше у нього шансів згодом опинитися серед платників податків першої групи.
Чим більше заробляєш, тим більше платиш
Запропонована концепція реформування спрощеної системи оподаткування передбачає повну відмову від фіксованого розміру податку та запровадження диференційованої шкали ставок залежно від обсягу отриманого доходу. Зокрема, для платників об’єднаної другої групи спрощеної системи оподаткування планується встановлення мінімального розміру ставки податку на рівні 3% (для торговельної діяльності) з її подальшою градацією до 17% (для низки послуг).
Крім того, після запровадження оподаткування землі на основі її масової оцінки для селянських фермерських господарств (фізичних осіб), які залишаться в режимі четвертої групи спрощеної системи оподаткування, передбачено додаткове розширення відповідної бази оподаткування.
Хоч-не-хоч, а реєструватися потрібно
Водночас схвалена Кабінетом Міністрів України Національна стратегія доходів до 2030 року передбачає скасування визначеного у підп. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України винятку для осіб, які є платниками єдиного податку першої-третьої груп щодо обов’язку зареєструватися як платник ПДВ у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) за певних умов. Згідно із запропонованим підходом будь-який платник спрощеної системи оподаткування буде зобов’язаний зареєструватися як платник ПДВ у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) у разі, якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню відповідно до розд. V Податкового кодексу України, зокрема з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищить певний поріг (без урахування податку на додану вартість), який станом на сьогодні становить 1 000 000 грн.
При цьому, наголошуючи на ефективному застосуванні відповідного порогу до всіх без винятку платників спрощеної системи оподаткування, схвалена Урядом стратегія не містить критеріїв такої ефективності. Отже, у випадку реалізації концепції цієї реформи поріг реєстрації платником ПДВ буде застосовуватися до всіх без винятку платників спрощеної системи оподаткування, що забезпечить реєстрацію всіх платників першої групи та об’єднаної другої групи спрощеної системи оподаткування в системі оподаткування ПДВ у разі досягнення ними відповідного порогу, який станом на сьогодні аж ніяк не виглядає недосяжним.
Світло в кінці тунелю
Напевно, єдиним позитивним рішенням щодо платників податків (майбутніх суб’єктів господарювання — фізичних осіб), спрямованим саме на дерегуляцію бізнесу, яке безпосередньо не відноситься, але відповідає первинній концепції спрощеної системи оподаткування в Україні, є скасування інституту реєстрації фізичної особи-підприємця.
Запропоновано, що статус фізичної особи-підприємця буде набуватися фізичною особою автоматично за декларативним принципом шляхом відкриття в банківській установі рахунку зі статусом «Для ведення підприємницької діяльності». Із закриттям такого рахунку його власник автоматично буде втрачати статус підприємця та право оподатковувати певну частину своїх доходів від ведення бізнесу за правилами і ставками, передбаченими для підприємницької діяльності (зокрема за спрощеною системою оподаткування).
Замість епілога
Фактична реалізація визначеної Національною стратегією доходів до 2030 року концепції реформування спрощеної системи оподаткування призведе до нівелювання цього податкового механізму для більшості суб’єктів господарювання, передусім для представників малого бізнесу (які при цьому є найбільш зацікавленими у такій системі). Збільшення податкового навантаження, а також встановлення щодо платників спрощеної системи оподаткування додаткових зобов’язань може призвести до зупинення (ліквідації) частини бізнесу (зокрема тієї, яка не використовує цю систему не за її прямим призначенням), оскільки останньому просто буде невигідно працювати за новими правилами, з усіма наслідками такої зупинки (зменшення надходжень до бюджету, негативний вплив на зайнятість населення, посилення трудової міграції, релокація бізнесу за кордон тощо).
При цьому відсутність у Національній стратегії будь-яких фактичних даних щодо позитивних очікувань від запропонованої реформи спрощеної системи оподаткування (запланованих обсягів збільшення надходжень до державного бюджету тощо) породжує ще більше питань до відповідної концепції та викликає необхідність її доопрацювання з метою реального збереження цього механізму оподаткування