Юридична практика White-Collar Crime — це сфера, яка вимагає глибокої експертизи, аналітики та вміння працювати під тиском. Справи, пов’язані з економічними злочинами та корупцією, стають дедалі складнішими та резонанснішими. Як вибудувати захист клієнта, коли суспільство вже винесло свій вирок? Як не стати заручником резонансних кейсів? Чому конструктивний діалог із правоохоронними органами досі складний та які правові ризики найбільше загрожують бізнесу? Про тренди у сфері WCC, які формуватимуть юридичний ландшафт у 2025 році — у розмові з Сергієм БОЙКОМ, адвокатом, радником VB Partners.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
— Що спонукало обрати спеціалізацію White-Collar Crime?
— Ще в університеті я вже точно знав, що працюватиму в кримінальному праві. На той момент я ще не вирішив, чи це буде прокурорська робота, чи адвокатська практика, але напрям був очевидний — кримінальна сфера. І з часом це прагнення лише зміцнилося.
Перший рік працював військовим юристом, потім майже два роки — помічником судді. Це був дуже важливий етап: я зрозумів, як працює система зсередини, і переконався, що хочу захищати права людей. Чи то підозрюваний, чи потерпілий — для мене не мало значення. Кожна людина має права, які треба, безумовно, забезпечувати.
У свої перші роки адвокатської роботи, коли я долучився до системи безоплатної правничої допомоги, чітко зрозумів: незалежно від статусу людини, її права мають бути захищені, навіть якщо це не подобається суспільству. Один випадок особливо запам’ятався: я став свідком того, як підозрюваного в умисному вбивстві піддавали тортурам. Тоді я засвоїв найважливіший урок — будь-яка людина має право на захист від державної машини. Цей принцип залишається для мене ключовим і досі.
— Що саме у цій практиці вас захоплює та приносить найбільше професійного задоволення?
— Що стосується White-Collar Crime, тут все просто. Мене завжди цікавили складні й багатогранні справи, які виходять за межі чисто кримінального права. У цій сфері часто доводиться поєднувати знання з різних галузей — податкового, банківського чи фінансового права. Кейси у сфері WCC, як правило, комплексні, і робота над ними вимагає аналітики, стратегічного мислення й творчого підходу. Отримання позитивного результату в таких справах — це саме те, що приносить найбільше професійне задоволення. Тож моя спеціалізація — це не просто вибір, а результат мого досвіду, цінностей і прагнення захищати права в найскладніших ситуаціях.
— У вашій практиці вже є клієнти з високим рівнем публічності. Чи відчуваєте ви тиск, коли маєте справу з клієнтами, які займають високі посади на державній службі або є публічними?
— У сфері White-Collar Crime майже кожен другий кейс пов’язаний із публічним резонансом. Це одна з ключових особливостей цієї практики, до якої потрібно бути готовим із самого початку.
Тиск у таких справах відчувається дуже сильно. Його джерелами можуть бути як публікації в ЗМІ, так і активність у телеграм-каналах, які нерідко поширюють неправдиву інформацію, спрямовану проти клієнта чи адвоката. Додайте до цього ще й пильний нагляд з боку опонентів, які часто шукають найменшу прогалину в позиції захисту.
Але це невід’ємна частина роботи у справах такої категорії. Я вважаю, що адвокат має сприймати це як виклик, а не як перешкоду. Одним з останніх кейсів, де ми зіткнулися з усіма цими проявами тиску, стала справа, де намагалися використати інформаційний шум для створення додаткового тиску на клієнта. Були задіяні усі методи: маніпуляції у медіа, перекручені факти, навіть певний адміністративний вплив. Але ми з командою змогли відстояти права клієнта і досягти необхідного результату. На жаль, деталі справи я поки розкрити не можу, але цей кейс став ще одним підтвердженням того, що професійність і витримка здатні подолати будь-який тиск.
Коли ти працюєш із публічними клієнтами, важливо не тільки забезпечувати їхній захист у межах закону, але й бути готовим до зовнішніх викликів. Це водночас і відповідальність, і можливість довести свою компетентність у найскладніших умовах.
— Наскільки складно сьогодні вибудувати конструктивний діалог із антикорупційними органами України? Яких помилок, на вашу думку, припускаються правоохоронні органи у справах White-Collar Crime?
— Наразі антикорупційні органи України демонструють надвелику активність. 2024 рік став рекордним за кількістю підозр, обвинувальних актів і вироків. Це свідчить про те, що боротьба з корупцією стала пріоритетом, і з цим неможливо не погодитися. Але водночас виникає багато запитань щодо якості цього процесу.
Останнім часом акцент зроблено на так званих швидких посадках. Звіти НАБУ і САП підтверджують, що більшість справ стосується відносно простих кейсів, таких як неправомірна вигода, недостовірне декларування чи незаконне збагачення. Натомість кількість комплексних розслідувань масштабних розкрадань чи зловживань владою значно зменшилася. Ба більше, у 2024 році 54% підозр, 48% обвинувальних актів і 39% вироків стосувалися осіб, які взагалі не мають політичних чи управлінських посад. Це показує, що антикорупційна боротьба здебільшого спрямована на низову ланку.
Ще одна проблема — це втрата якості в погоні за кількістю. Рівень виправдувальних вироків у ВАКС значно перевищує середні показники в інших судах. Це свідчить про те, що багато справ є недостатньо обґрунтованими. До цього додається тенденція до використання непомірних застав, які часто сягають десятків чи сотень мільйонів гривень. У більшості випадків їх об’єктивно неможливо сплатити, що призводить до тривалого тримання осіб під вартою і створює додатковий тиск.
Ще однією серйозною проблемою є порушення презумпції невинуватості. Інформаційний супровід справи, маніпуляції в ЗМІ та суспільний тиск часто формують уявлення про винуватість особи ще до вироку суду. Це не просто етична проблема, це прямий вплив на хід провадження.
Також я б звернув увагу на суттєве зниження судового контролю. Слідчі судді ВАКС, які мали бути своєрідним «процесуальним фільтром», часто не виконують цю функцію. Також значно зросла кількість вироків на підставі угод. У 2024 році понад 57% обвинувальних вироків у ВАКС було ухвалено саме за угодами про визнання винуватості. І це не завжди є показником ефективності, бо багато осіб йдуть на угоди через тиск чи тримання під вартою.
Конструктивний діалог із антикорупційними органами можливий, але для цього потрібен збалансований підхід із їхнього боку. Важливо зосередитися не лише на кількісних показниках, а й на якості розслідувань, дотриманні прав учасників процесу та забезпеченні справедливості в кожній справі. Без цього навіть найгучніші результати втратять свою цінність у суспільстві.
— Які зміни у законодавстві чи практиці НАБУ і ВАКС ви вважаєте найбільш важливими для ефективної боротьби з корупцією в Україні?
— НАБУ/САП останнім часом стали рушійною силою змін у кримінальному процесі. Це свідчить про активний розвиток антикорупційної системи, але також породжує чимало викликів. Зокрема, законодавчі ініціативи, як-от зміни до інституту угод про визнання винуватості, мають позитивний ефект у контексті прискорення розслідувань. Але водночас гонитва за кількістю справ створює ризики для якості слідства та захисту прав осіб.
Серед найбільш суперечливих ініціатив я б виділив створення відомчої експертної установи НАБУ. Це може поставити під сумнів об’єктивність висновків експертів, адже вони працюватимуть у межах системи слідства. Також питання викликає ідея скасування «правок Лозового» — передача повноважень щодо продовження строків слідства від суддів до прокурорів створює ризик надмірного затягування процесу. А скасування строків давності за корупційними правопорушеннями взагалі може призвести до зловживань і постійного тиску на осіб.
Неоднозначно сприймається і новий Закон про кримінальну відповідальність юридичних осіб за міжнародне хабарництво. Хоча це важливий крок на шляху до вступу України в ОЕСР, його положення створюють нові ризики для бізнесу. Команда VB Partners працювала над тим, щоб мінімізувати ці ризики, але, на жаль, не всі наші пропозиції були враховані.
— Як ви вважаєте, які ініціативи можуть допомогти покращити ситуацію з корупційними правопорушеннями?
— Серед змін, які, на мою думку, могли б реально покращити ситуацію:
1. Повернення строків слідства до повідомлення про підозру. Це зменшило б ризики штучного затягування проваджень.
2. Боротьба з процесуальними зловживаннями слідства. Наприклад, повторні арешти чи тривалий арешт майна без належного обґрунтування.
3. Закріплення чітких правил підслідності. Це дало б змогу уникнути «процесуального пінг-понгу» між різними органами.
4. Дисциплінарна відповідальність прокурорів за недотримання стандартів. Це сприяло б підвищенню професійної етики та ефективності роботи.
5. Реформа БЕБ. Цей орган потребує повного перезавантаження, щоб стати дійсно ефективним і незалежним.
Усі ці пропозиції ми вже передали до Комітету з питань правоохоронної діяльності Верховної Ради та Офісу Президента. Впровадження таких змін здатне не лише підвищити ефективність боротьби з корупцією, але й забезпечити належний баланс між розслідуванням і захистом прав осіб.
— Які основні юридичні ризики ви бачите для бізнесу в Україні і як можна їх мінімізувати на етапі придбання активів та розвитку нового бізнесу в умовах змінної правової системи?
— Основні юридичні ризики для бізнесу в Україні сьогодні багато в чому пов’язані з використанням кримінальних проваджень як інструменту тиску. Ця проблема набула особливої гостроти, коли справи проти підприємців почали розслідувати навіть непрофільні органи, такі як ДБР чи СБУ. Однак головним локомотивом тиску на бізнес залишаються дії БЕБ.
Показники 2024 року лише підтверджують масштаби проблеми: кількість арештів, обшуків і негласних слідчих дій у справах щодо бізнесу в рази перевищила показники попередніх років. Це створює величезні ризики як для власників бізнесу, так і для потенційних інвесторів.
Певною мірою реакція влади на цю ситуацію була оперативною. Зокрема, запроваджений Президентом тримісячний «рекомендований мораторій» на слідчі дії проти бізнесу та аудит проваджень після публічного розголосу кейсу Мазепи. Також обговорюється реформа БЕБ, яка може допомогти зменшити ризики, але повне розв’язання цієї проблеми потребує комплексного підходу.
Щоб мінімізувати ризики на етапі придбання активів чи розвитку бізнесу, я б рекомендував, зокрема:
1. Публічність і відкритість. Бізнес повинен активно комунікувати через ЗМІ та власні соціальні мережі, формуючи прозорий імідж. Це допомагає зменшити ризик безпідставних звинувачень.
2. Активну участь у бізнес-асоціаціях. Залучення до профільних організацій, таких як АСС, Європейська Бізнес Асоціація чи Спілка українських підприємців, дає змогу бізнесу отримати підтримку спільноти у разі неправомірного тиску.
3. Співпрацю з Радою бізнес-омбудсмена. Цей орган часто виступає ефективним захисником прав бізнесу, допомагаючи розв’язувати складні конфлікти з правоохоронними органами.
4. Комунікацію з Департаментом захисту інвестицій ОГП. Це дієвий інструмент для захисту прозорого, «білого» бізнесу на державному рівні.
5. Юридичну превенцію. Перед придбанням активів важливо проводити ґрунтовний юридичний аудит. Це дає змогу виявити потенційні ризики та мінімізувати їх ще на початковому етапі.
— Які тренди WCC, тенденції та особливості розгляду справ у цій сфері?
— Сьогодні практика White-Collar Crime активно розвивається, і ми фіксуємо перелік ключових трендів:
1. Активізація антикорупційних органів. НАБУ/САП значно посилили свою діяльність, що підкріплюється міжнародними вимогами та розширенням штату. Високі показники підозр та обвинувальних актів свідчать про їхню результативність, але зберігається акцент на кількості, а не якості.
2. Міжнародне співробітництво. Cross-border розслідування стали нормою. Правоохоронці активно взаємодіють із закордонними партнерами, а кількість запитів про міжнародну допомогу суттєво зросла. Це новий рівень розслідувань із врахуванням глобалізації.
3. «Нездорова» активність БЕБ. Бюро зміщує акцент на силові методи замість аналітики. Це створює значну невизначеність для бізнесу, адже навіть без правопорушень компанії можуть опинитися під тиском.
4. Зниження судового контролю. Санкції на дії слідства надаються судами, але рівень контролю за правомірністю таких рішень знизився. Це відкриває шлях для зловживань.
5. Military WCC. Війна спричинила появу нової категорії справ, пов’язаних із військовими закупівлями. Активізація правоохоронців у цій сфері триває, і ми прогнозуємо її зростання.
6. Сумнівна правова кваліфікація. Класичні злочини все частіше супроводжуються додатковими кваліфікаціями, як-от державна зрада, що штучно змінює підслідність і посилює тиск.
7. «Туризм» правоохоронців. Часті зміни підслідності для пошуку «зручних» судів послаблюють судовий контроль і створюють ризики для прав осіб.
— Що мотивує продовжувати працювати у настільки напруженій та відповідальній сфері?
— Мене мотивує складність справ і їхній резонанс. Коли кейс активно висвітлюється в медіа, коли він привертає увагу суспільства — це не тільки виклик, але й можливість довести професійність на найвищому рівні.
Окремо варто сказати про дух змагальності. Ведення справи — це змагання з опонентом — чи то слідчий, чи прокурор. Для мене це захопливий процес: сформувати стратегію захисту, донести її до суду і довести, що вона переконливіша за позицію опонента. Це відчуття, коли ти стоїш у залі суду й захищаєш інтереси клієнта, справді драйвить.
Такі справи вимагають від адвоката максимального залучення, знань і витримки. Але саме в них я відчуваю професійне задоволення і бажання рухатися вперед.