Ігор АНДРЄЄВ, керуючий партнер АО KAIZEN, розповідає про трансформацію військового права під час війни, виклики для юристів та необхідність кардинальних реформ. Його команда працює на перетині права і безпеки, допомагаючи військовозобов’язаним, бізнесу та ветеранам орієнтуватися в нових правових реаліях.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
— Які основні тенденції зараз спостерігаються у сфері військового права?
— На початку повномасштабного вторгнення та до кінця 2023 року у сфері військового права панували хаос і правова невизначеність. Довелося внормовувати цю сферу вже під час триваючої війни. Саме тому в цей період було багато правових колізій, непрацюючих процедур та завідомо «мертвих» норм, які просто не виконувалися на місцях.
З початку 2024 року й до сьогодні ключовою тенденцією у сфері військового права залишається повна цифровізація всіх процесів, пов’язаних із військовою сферою. Починаючи з військового обліку, відстрочок, бронювання, процедури проходження ВЛК і закінчуючи поданням рапортів, отриманням пільг та інших послуг діючими військовослужбовцями через онлайн-сервіси.
Військове керівництво країни збагнуло, що замість безуспішних спроб створити однакове правозастосування на місцях ефективніше прибрати людський фактор і довірити все алгоритмам. Чи добре це? Однозначно так. Цифровізація розв’язує проблеми неоднакового правозастосування, ліквідує корупційну складову та усуває банальну некомпетентність. Впевнений, все більше сфер взаємодії у війську переходитиме у цифровий формат.
— Як війна змінила підходи до роботи юридичних компаній у цьому напрямі?
— Початок повномасштабного вторгнення майже на рік фактично паралізував юридичне життя країни. Величезна кількість кваліфікованих юристів залишила країну, непрацюючі суди, паралізовані бізнес-процеси. Більшість юридичних компаній весь 2022 рік майже не функціонували.
У 2023 році частина колег повернулися в країну, юридичні компанії почали повертатися до роботи, відновлювати роботу офісів, проте змінилось абсолютно все. Попит на звичні всім практики не відновився і до сьогодні, проте почали започатковуватися нові. Кожен громадянин країни відчув наслідки війни на собі, повномасштабне вторгнення залишило слід у кожній сфері життя, і перед юридичними компаніями постало нове завдання — адаптуватися та допомогти вижити в сьогоднішніх реаліях.
Серед нових практик, які були започатковані після початку повномасштабного вторгнення, можу виокремити такі: практика роботи з військовозобов’язаними (військовий облік, процедурні питання примусової мобілізації, питання відстрочок та бронювання, адміністративна і кримінальна відповідальність та інші), практика роботи з військовослужбовцями (переведення та звільнення, матеріальне забезпечення, адміністративна та кримінальна відповідальність тощо), практика роботи з бізнесом у сфері військового права (питання військового обліку працівників, критичності підприємств, робота з мобілізаційними завданнями, відшкодування збитків, заподіяних війною, та інші), практика роботи з військовополоненими, загиблими та зниклими безвісти, практика роботи з цивільними з питань подолання наслідків війни (відшкодування шкоди, завданої воєнними діями, встановлення та підтвердження юридичних фактів, пов’язаних із війною та її наслідками, адміністративна та кримінальна відповідальність цивільних осіб). Левова частина всіх запитів сьогодні пов’язана саме з перерахованими практиками.
На початку 2025 року майже всі юридичні компанії зрозуміли, що ігнорувати військові питання означає втрачати дохід або іноді взагалі його не мати.
— Чи зростає попит на юристів із військового права? Які навички зараз найбільш актуальні?
— Піком попиту на військових юристів я вважаю весь 2024 рік. З початком 2025-го запитів стає менше, питання, з якими звертаються, видозмінюються та ускладнюються. Найбільш розповсюдженими запитами були питання військового обліку, примусової мобілізації та оформлення відстрочок. Більшість тих, хто звертався по допомогу, вирішили свої питання і вже не мають тих проблем, які були на початку 2024 року. Також можу констатувати, що і кількість юристів з військового права значно збільшилася порівняно з 2023-м і початком 2024 року.
Зараз майже кожна юридична компанія або практикуючий адвокат займається військовими питаннями, проте, на жаль, не завжди успішно. Бажання встигнути заробити, відсутність практичного досвіду та банальне нерозуміння процесів іноді спричиняють непоправні негативні наслідки для тих, хто звертається по допомогу. Здебільшого питання військового права стосуються питань життя та смерті, майбутнього, і некваліфікована допомога може бути небезпечнішою, ніж бездіяльність. Найбільш актуальними навичками зараз можу назвати вміння комунікувати і стресостійкість. Вміння не лише читати норми закону, а й правильно розуміти і застосовувати їх так, щоб не нашкодити.
— Які, на вашу думку, найбільші прогалини в українському військовому законодавстві?
— Все військове право можна назвати суцільною прогалиною. Для військових, на жаль, наказ керівництва має більшу юридичну силу, ніж закон чи підзаконний нормативно-правовий акт. Через різноманіття родів військ, служб, органів управління, підпорядкувань загальні не деталізовані нормативно-правові акти втрачають будь-який сенс. Більшість регуляторних актів мають обмежений доступ, що в певних випадках унеможливлює ефективну роботу військових юристів.
Однак з усього переліченого вище найбільшою прогалиною військового та кримінального законодавства я вважаю відсутність суворої відповідальності та діючих механізмів притягнення до цієї відповідальності військових службових осіб. Саме безкарність породжує всі ті проблеми, пов’язані з людським фактором, які деструктивно впливають на обороноздатність країни.
— Як українське військове право адаптується до стандартів міжнародного гуманітарного права?
— Все, що я можу сказати з цього питання, це те, що Українські сили оборони, на відміну від наших ворогів, сумлінно дотримуються засад міжнародного гуманітарного права. На мою думку, надзвичайним є те, які зусилля докладає держава у складній ситуації, щоб залишатися демократичною, цивілізованою країною, яка навіть під час боротьби за виживання суворо дотримується принципів міжнародного гуманітарного права.
— Чи спостерігаєте ви збільшення кількості судових спорів, пов’язаних із військовими питаннями?
— Так, можна спостерігати збільшення кількості позовів, пов’язаних з тими чи іншими військовими питаннями, навіть попри те, що здебільшого ініціювання судового процесу є неефективним способом захисту.
Так, серед найрозповсюдженіших спорів, пов’язаних із військовими питаннями, є оскарження дій чи рішень службових осіб, постанов, якими накладаються адміністративні стягнення за порушення правил військового обліку, оскарження відмов у наданні відстрочок. Якщо останні два питання мають широку позитивну судову практику, то з оскарженням дій чи рішень службових осіб ситуація надзвичайно складна. Основною причиною, яка робить цей вид захисту неефективним, є строки розгляду судових справ адміністративними судами. Дуже великі терміни розгляду справ (три-шість місяців навіть для спрощеного провадження) іноді роблять судове рішення неактуальним через суттєву зміну обставин. На жаль, попри усвідомлення цього, деякі колеги не шукають інші шляхи розв’язання проблеми клієнта, а просто заробляють на завідомо безрезультатному процесі.
Простий приклад. У ст. 23 ЗУ «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» закріплено перелік осіб, які мають право на отримання відстрочки. Військовозобов’язаний отримує відмову в наданні відстрочки через відсутність тих чи інших документів, долучених до заяви на отримання відстрочки. Замість ґрунтовного аналізу, дослідження практики надання відстрочок конкретним РТЦК та СП і простої переподачі заяви з новим комплектом документів військовий юрист ініціює судовий процес із оскарження відмови, чим фактично наражає на небезпеку примусової мобілізації особу, яка відповідно до закону має абсолютне право на відстрочку. На жаль, такі випадки є непоодинокими.
— Які проблеми найчастіше виникають у військовослужбовців із правового погляду?
— Найбільша проблема, з якою найчастіше стикаються військовослужбовці — це некомпетентне керівництво, що нехтує законом, статутом і просто ігнорує права військовослужбовців. Зловживання владою та відсутність дієвого покарання за це створює найбільшу кількість проблем у війську — привласнення або несправедливе розподілення матеріального забезпечення, злочинні накази, наслідком яких є численні втрати серед особового складу або вимушене вчинення військовослужбовцями найпоширенішого злочину — СЗЧ (самовільне залишення військової частини), дезертирство. Більшість запитів діючих військовослужбовців пов’язані саме з оскарженням дій і рішень керівництва, наприклад таких, як відмова в направленні на ВЛК для визначення придатності до подальшого проходження військової служби. На другий план можна віднести питання отримання матеріального забезпечення, яке відповідно до чинного законодавства мало б бути нараховане та виплачене.
— Як компанії можуть підтримувати своїх співробітників, які мобілізовані?
— Кожна компанія, зокрема її керівництво, обирає ті способи підтримки, які їй доступні. Хтось зупиняється на матеріальній підтримці й забуває про те, що цивільне і військове життя зовсім різні. Спосіб життя, сфера інтересів, коло спілкування дуже змінюються і кардинально відрізняються від звичного, цивільного. В цей час потрібна підтримка колег, знайомих через звичайне спілкування. Спілкуйтеся про знайомі речі, спільні справи, нагадуйте про існування іншого життя та необхідність повернутися до нього після закінчення війни. Навіть якщо іноді вам буде здаватися, що розмовляєте на різних мовах, все одно спілкуйтеся.
— Як ви працюєте з питаннями захисту прав мобілізованих чи ветеранів?
— Серед клієнтів АО KAIZEN значна кількість як діючих військовослужбовців, так і ветеранів війни, однак левовою часткою наших клієнтів є саме військовозобов’язані. Наша команда надає широкий спектр послуг, пов’язаних із розв’язанням питань, дотичних до військового права.
Проте можу виділити практики, про які я можу впевнено сказати: ми чітко розуміємо, що робимо. Звісно, це практика з військовозобов’язаними (обліки, відстрочки, розшуки, адміністративні та кримінальні правопорушення, пов’язані з військовим обліком і мобілізацією). Практика роботи з військовослужбовцями здебільшого стосується матеріального забезпечення та допомоги в отриманні виплат, гарантованих державою. Ми працюємо і з бізнесом, а саме допомагаємо оцінити шанси отримання статусу критичного підприємства та подальшого бронювання співробітників, консультуємо щодо військового обліку співробітників. І окремо можу виділити категорію справ, пов’язаних із кримінальними провадженнями за ст.ст. 111–1 та 111–2.
— Які правові аспекти слід враховувати бізнесу в умовах воєнного стану?
— Бізнес за три роки повномасштабного вторгнення мав зрозуміти реалії сьогодення та пристосуватися до них. Проте особливу увагу необхідно приділити перевірці контрагентів на предмет наявності будь-яких взаємовідносин із державою-агресором. Будь-яка взаємодія з представниками російської федерації може кваліфікуватися за статтями Кримінального кодексу як пособництво державі-агресору, що створює ризики кримінального переслідування керівника та засновників юридичної особи.
Також варто зазначити, що запорука будь-якого успішного бізнесу — це його працівники, тому особливу увагу необхідно приділити пошуку рішень щодо оформлення відстрочок, бронювання військовозобов’язаних працівників. Непоодино-кими є випадки, коли бізнес фактично паралізується через мобілізацію працівників, особливо це стосується малого та середнього бізнесу зі сфери послуг (заклади громадського харчування, автомайстерні, шиномонтажі, будівельні організації), в яких переважна більшість робітників є військовозобов’язаними чоловіками. Нажаль, масовими є випадки мобілізації співробітників підприємств, які виготовляють продукцію оборонного призначення, проте не мають можливості бронювати працівників. ТЦК зазвичай ігнорують важливість діяльності цих осіб та їхню роль у підвищенні обороноздатності країни загалом.
— Як, на вашу думку, буде змінюватися військове право в найближчі п’ять років?
— На мою думку, політичне та військове керівництво держави чітко усвідомлює наявність проблем і недосконалість правового регулювання військової сфери та вживає дії для розв’язання цих питань, зокрема завдяки цифровізації процесів. Потрібно розуміти, що армія — це структура, відмінною особливістю якої є сталість і стабільність. За роки незалежності питанню військового права не приділялася достатня увага, і зараз ми всі відчуваємо наслідки цієї байдужості. Проте країна вчиться на своїх помилках, хоч і повільно, але позитивні зрушення є.
Військова сфера у найближчі п’ять років займатиме провідне становище, розбудова оборонно-промислового комплексу, залучення ресурсів — все це потребує якісного правового регулювання, оскільки це питання виживання нас як країни та нації. Тісна взаємодія з країнами-партнерами, приведення нашого законодавства у відповідність до законодавства західних країн матиме ключове значення для реалізації всіх амбітних проєктів, які в подальшому визначатимуть долю нашої держави. Я вірю, що ми зможемо впоратися із цим завданням, проте варто пам’ятати, що кадри вирішують все, тому сподіваюся на конструктивний діалог законотворців із професійною юридичною спільнотою та широке залучення до нормотворчої діяльності.
— Чи очікуєте ви значних реформ у цій галузі після завершення повномасштабної війни?
— Так, я вірю, що питання, зокрема, обігу цивільної зброї буде розв’язане, оскільки кожен озброєний громадянин — це запорука обороноздатності країни. Прикладів у світовій історії багато, наш власний досвід відбиття повномасштабного вторгнення у перші дні також доводить, що цивільні зі зброєю здатні захищати державу. Приклад — оборона Сум, інформація про 15 000 озброєних цивільних, яким роздали зброю, в перші дні змінила плани агресора щодо захоплення великого озброєного міста.
Другим питанням, яке потребує особливої уваги, є діяльність приватних військових компаній і приватних виробників зброї. Створення легальних мілітарних організацій забезпечить роботою сотні тисяч військовослужбовців, які повернуться з війни та не зможуть віднайти себе у цивільному житті. Розвиток приватного сектору виробництва зброї та боєприпасів наповнить бюджет, створить додаткові робочі місця та розв’яже проблему нестачі зброї та боєприпасів у Збройних силах України. Потрібно розуміти, що лише від нас залежить можливість повторення страшних подій 2014–2025 років після закінчення повномасштабної війни, оскільки шанс відмови російської федерації від імперських амбіцій занадто малий. Ми маємо бути готові до всього.