Останнім часом тема онлайнових платежів, зокрема з використанням електронних грошей, постійно на слуху. Лібералізація з боку національного регулятора (яка не відбулася), телеграми із заборонами щодо деяких гравців ринку електронних грошей (Webmoney, Qiwi, WalletOne, Яндекс.Деньги), одночасно із запрошенням на ринок інших гравців (PayPal), презентація проекту Cashless economy, одним із пунктів якого є еволюція e-money як безготівкового інструмента розрахунків (на основі технології Blockchain), емітентом яких буде НБУ... Одним словом, стабільність ринку електронних грошей в дії.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
А якщо я скажу, що юридична особа може отримувати електронні гроші, випущені нерезидентом України, як оплату за товари та послуги? А потім додам, що в Україні. Можливо, найближчим часом.
Вигадка? Ні! У ВРУ 04.11.2016 р. був зареєстрований проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання переказу коштів, мета якого – кардинально змінити правила гри на ринку електронних грошей.
Не акцентуючи особливої уваги на таких дрібницях як доповнення ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» п. 1.13-1, який закріпить визначення електронних грошей (доповнено новою ознакою, зокрема, що такі гроші випускаються в обмін на кошти), перейдемо одразу до аналізу запропонованої нової редакції ст. 15 зазначеного Закону.
Монополію банків буде подолано, або перелік емітентів розширюється
Пропонується позбавити банки монополії на емісію електронних грошей, оскільки емітентом також зможе виступати небанківська фінансова установа, яка має ліцензію на переказ коштів. Положення втілює світову практику, подібний підхід закріплений у законодавстві багатьох країн світу.
Слід заспокоїти скептиків, емісія електронних грошей небанківськими фінансовими установами не містить більших ризиків, ніж здійснення такої функції банками. Оскільки в будь-якому випадку необхідно створити юридичну особу згідно із законодавством України, внести відомості про таку юридичну особу до Державного реєстру фінансових установ, отримати ліцензію на переказ коштів, узгодити з НБУ правила використання електронних грошей.
При цьому пропонується внести зміни до ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» і віднести до фінансових послуг випуск та інші операції з електронними грошима. Вважаємо, що таке формулювання є дещо невдалим, оскільки до інших операцій з електронними грошима належить також і використання користувачами електронних грошей для розрахунків. Вживання зазначеної конструкції може спричинити неправильне тлумачення норми, коли складатиметься враження, що навіть для здійснення розрахунків користувачам потрібно мати ліцензію (банківську або на переказ коштів без відкриття рахунків). Сподіваємося, що до проекту Закону в цій частині буде внесено зміни, які знімуть ризики неправильного тлумачення.
Можливості користувачів електронних грошей розширюються?
Як і раніше, користувачі-суб’єкти господарювання мають право використовувати електронні гроші для оплати товарів, робіт, послуг та пред’являти їх для погашення в обмін лише на безготівкові кошти.
Разом з тим, якщо наразі користувачі-фізичні особи мають право використовувати електронні гроші для здійснення оплати товарів, робіт, послуг і переказувати електронні гроші іншим користувачам-фізичним особам, то проектом пропонується доповнити вказаний перелік новими можливостями, а саме: використовувати електронні гроші також для сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів та здійснення благодійних (добровільних) внесків і пожертвувань.
Проект має на меті встановити, що «юридичні особи та фізичні особи-підприємці, які приймають електронні гроші як оплату за товари (продукцію, роботи, послуги), як сплачені податки, збори, інші обов’язкові платежі, як благодійні (добровільні) внески та пожертвування, мають право використовувати отримані електронні гроші виключно для обміну на безготівкові кошти або повертати їх користувачам у разі повернення ними відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» товарів, придбаних за електронні гроші».
Наразі важко уявити сплату податків, зборів та інших обов’язкових платежів електронними грошима, оскільки вони не є грошима за своєю правовою природою. Електронні гроші – це грошові зобов’язання емітента. При цьому, відповідно до п. 35.1 Податкового кодексу України, сплата податків та зборів здійснюється у грошовій формі в національній валюті України, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Чинний Податковий кодекс України не передбачає можливості сплати податків електронними грошима. Варто зазначити, що проект змін до Податкового кодексу України не передбачає змін до зазначеної статті. Тому з прийняттям Закону може виникнути колізія щодо питання сплати податків електронними грошима.
Щодо електронних грошей, випущених нерезидентами
Також Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» пропонується доповнити ст. 15-1, яка фактично легалізує в Україні електронні гроші, випущені нерезидентами.
Беззаперечно, такі зміни є надзвичайно привабливими, насамперед, для бізнесу, який бажає отримувати електронні гроші, випущені нерезидентом, оскільки суб’єктам господарювання буде надано право приймати електронні гроші, випущені нерезидентом, як оплату за товари, роботи, послуги. Крім того, суб’єкти господарювання, які отримують такі електронні гроші, мають право отримувати кошти від їх погашення виключно на рахунки, відкриті у банках України.
Користувачам (як суб’єктам господарювання, так і фізичним особам) буде надано право «придбавати електронні гроші, випущені нерезидентом, у готівковій та безготівковій формі та отримувати кошти від погашення таких електронних грошей, виключно з використанням рахунків, відкритих у банках України». Тут постає логічне запитання: «Як електронні гроші можуть існувати у готівковій або безготівковій формі?». Нам абсолютно незрозуміло.
Проект, серед іншого, передбачає, що відомості про особу, яка здійснює випуск електронних грошей і є нерезидентом, мають бути внесені до Реєстру платіжної інфраструктури (обов’язок ведення реєстру законопроектом покладається на НБУ). Так, відповідно до проекту, НБУ вносить до зазначеного реєстру відомості саме про емітента електронних грошей після узгодження правил використання електронних грошей. Коло може замкнутися, оскільки емітентом електронних грошей, в розумінні проекту, є банк або небанківська фінансова установа, яка має ліцензію на переказ коштів. Можливо, було б правильно закріпити положення, що до реєстру вносяться відомості про осіб, які не є резидентами України, здійснюють випуск електронних грошей, операції з якими дозволено здійснювати резидентам України.
Таким чином, прийняття проаналізованого проекту Закону може значною мірою змінити ситуацію на національному ринку електронних грошей, однак законопроект потребує серйозного доопрацювання та усунення колізій. Оскільки поряд із перемогами для бізнесу, який бажає отримувати оплату за свої товари та послуги електронними грошима, випущеними нерезидентом, проект може зумовити появу значних колізій в національному законодавстві та закріпити положення, які будуть нежиттєздатними.