Початок повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України та введення воєнного стану стало несподіваним поворотом долі для багатьох. Такі зміни звичних ритмів життя та переміщення акцентів в бік порятунку та збереження життя й здоров’я призвело до того, що бізнес, креативні індустрії, автори та винахідники щонайменше ставили на паузи власні проєкти, а в непоодиноких випадках закривали їх.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Логічно, що процеси, пов’язані з набуттям прав на об’єкти інтелектуальної власності, розпочаті до 24 лютого 2024 року не могли бути завершені, оскільки як то кажуть, було не до цього. Окремої уваги заслуговує той факт, що сфера інтелектуальної власності є специфічною та не зрозумілою для більшості населення та в таких питаннях всі звикли розраховувати на допомогу патентних повірених, адвокатів та юристів чи інших фахівців у цій сфері. Однак як патентні повірені, так й адвокати та юристи опинились у таких же умовах як і всі інші ,та питання завершення розпочатих проєктів також було геть не на першому місці.
У зв’язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, були обмежені конституційні права і свободи людини і громадянина, а також введені тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, що також створило додаткові перепони у вирішенні деяких питань.
Розвиток подій в перші дні війни також вказав на те, що люди втрачають не лише майно, а ще й життя, та в окремих випадках, це могло бути життя автора, винахідника чи власника бізнесу або його представника у питаннях, пов’язаних з правами на об’єкти інтелектуальної власності.
Враховуючи такий стан справ, врегулювання питань правової охорони об’єктів інтелектуальної власності було вкрай необхідним. На державу покладено обов’язок мінімізувати вплив негативних факторів та наслідків дії воєнного стану на громадян України. Проте надзвичайно важливо створити правові механізми захисту інтересів осіб у сфері інтелектуальної власності, не допустити втрати прав інтелектуальної власності у період дії воєнного стану.
Вдалим та досить оперативним рішенням цієї проблеми стало прийняття Закону України «Про захист інтересів осіб у сфері інтелектуальної власності у період дії воєнного стану» на початку квітня 2022 року. Вказаний нормативно-правовий акт передбачає зупинення перебігу строків, пов’язаних з охороною прав інтелектуальної власності, а також строків щодо процедур набуття цих прав, визначених спеціальними законами України у сфері інтелектуальної власності та підзаконними актами. Запропоновано можливість уповноваженим особам подати документи (заяви, клопотання, заперечення, відповіді, тощо), подання яких вимагається спеціальними законами України у сфері інтелектуальної власності та іншими підзаконними актами протягом дев’яноста днів, від дня скасування воєнного стану, без сплати збору за продовження, подовження чи поновлення відповідних строків.
Такий варіант рішень є досить ефективним, оскільки дозволяє не перейматися заявникам щодо пропуску строків встановлених для вчинення необхідних дій щодо набуття прав на об’єкти інтелектуальної власності не лише протягом дії воєнного стану та вирішити всі ці питання протягом трьох місяців після його скасування.
Через майже три роки з моменту прийняття Закону України «Про захист інтересів осіб у сфері інтелектуальної власності у період дії воєнного стану» можливо робити висновки не лише про позитивний ефект, а й про нові проблеми, пов’язані з його прийняттям.
За даними Українського національного офісу інтелектуальної власності та інновацій станом на 1 січня 2025 року (з 1992 року) здійснено реєстрацію 699 289 об’єктів промислової власності: 133 918 винаходів; 158 073 корисних моделей; 47 052 промислових зразків; 357 065 торговельних марок з урахуванням розділених реєстрацій; 13 топографій ІМС (компонувань напівпровідникових виробів); 3 168 географічних зазначень.
Враховуючи таку статистику та той факт, що торговельні марки це більше чим 50% від загальної кількості зареєстрованих об’єктів промислової власності та щороку найбільше подаються заявки на реєстрацію саме торговельних марок, аналіз впливу Закону України «Про захист інтересів осіб у сфері інтелектуальної власності у період дії воєнного стану» саме на цей об’єкт промислової власності буде найбільш показовим.
Однією з найбільших проблем є питання, які стосуються заявок на реєстрацію торговельних марок, що були подані на початку літа 2020 року, оскільки рішення про їх реєстрацію приймались починаючи з лютого 2022 року та враховуючи положення Закону України «Про захист інтересів осіб у сфері інтелектуальної власності у період дії воєнного стану», якщо заявник не сплатив збір за публікацію та державне мито за видачу охоронного документа, діловодство за ними триває й досі. Проблема ускладняється й тим, що за цей час як заявники могли втратити інтерес для цих заявок, враховуючи, що вони або їх представники могли змінити своє місце знаходження та адреса для листування є неактуальної. Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій хоча й започаткував практику надсилання листів-нагадувань, але вона все одно не дуже успішна. Ситуація щодо заявок поданих в електронній формі також не набагато краща, оскільки відомі факти того, що представники, виїхавши з України, залишили свої справи незавершеними та зв’язок з ним втрачено, а доступу до їх електронних кабінетів заявники не мають.
Фактично можливо констатувати, що така ситуація прямо впливає на права та інтереси інших потенційних заявників. Конкуренція в реєстрації прав на торговельні марки досить висока. Лише близько 30% від поданих заявок отримують правову охорону та найпопулярніша підстава для відмови в реєстрації торговельної марки є тотожність або схожість настільки, що їх можна сплутати, зокрема, асоціювати з торговельними марками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім’я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг.
Тобто, подавши заявку на реєстрацію торговельної марки майже п’ять років тому та не довівши цей процес до логічного завершення протягом трьох років з моменту прийняття рішення про реєстрацію знака, що може свідчити про те, що така заявка для нього є неактуальною, то такий заявник створює перепони іншим заявникам для подання заявок з тотожними або схожими позначеннями, оскільки вони не мають можливості зареєструвати таке позначення та не можуть доводити в суді факт того, що заявлена торговельна марка не використовується, оскільки така торговельна марка не набула правової охорони та фактично не є торговельною маркою.
В мирний час така заявка вважалася б відкликаною, а діловодство за нею завершено, а потенційні заявники стали би реальними та мали б можливість зареєструвати своє позначення.
Майже така ж ситуація й щодо свідоцтв на торговельні марки, строк дії яких не було продовжено протягом строку дії воєнного стану. Вони є актуальними протягом цих останніх трьох років та бездіяльність власників щодо вчинення дій щодо їх продовження може свідчити про те, що така торговельна марка не використовується власником та втратила для нього актуальність з різних причин. Хоча в цій ситуації звернення до суду все ж таки може мати перспективи, якщо довести, що така торговельна марка дійсно не використовується власником.
Можливі зловживання з боку заявників можуть мати місце й в питаннях подання заявок на реєстрацію торговельної марки після 24 лютого 2022 року. Заявник, що подав заявку на реєстрацію торговельної марки та не сплатив збір за її подання протягом двох місяців з моменту подання, може втратити пріоритет за нею за встановленою датою подання, оскільки заявка буде вважатися відкликаною, а діловодство завершене. Однак з урахуванням положень Закону України «Про захист інтересів осіб у сфері інтелектуальної власності у період дії воєнного стану», Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій хоча й повідомляє про відкликання заявки та завершення діловодства в таких випадках, але інформує, що в разі сплати збору за подання заявки в повному обсязі, діловодство за заявкою буде поновлено.
Ситуація дійсно неоднозначна, але якщо заявник прийняв рішення реєструвати торговельну марку в умовах воєнного стану та в нього є два місяці для оплати збору, та цього має бути достатньо для виконання вимог законодавства, а не зловживати своїм правом, що може мати негативні наслідки для інших заявників, які приймають рішення реєструвати позначення тотожне або схоже, беручі до уваги, що заявка іншого заявника вважається відкликаною, але ризики можливості поновлення діловодства за нею в будь-який момент протягом дії воєнного стану та трьох місяців після його завершення не можливо передбачити, а втрачати час, враховуючи тривалість процедури реєстрації не є доцільним.
Крім того, такий стан справ суттєво ускладнює роботу Українського національного офісу інтелектуальної власності та інновацій створюючи додаткове навантаження, оскільки діловодство за заявками триває, хоча могло бути вже завершеним, а надсилання листів-нагадувань не призводить до бажаного результату.
Вирішення цих проблем шляхом внесення змін до чинного законодавства України не завжди є оптимальним рішенням, враховуючи складність цього процесу, а можливість створення додаткових нових проблем не додає переваг такому рішенню.
Найкращі ж рішення в свідомості людей. Жодна з описаних проблем не є патової як для заявників, діловодство за заявками яких ще триває, так і нових потенційних заявників, які мають наміри стати власниками об’єктів інтелектуальної власності. Необхідно лише у випадку одних замінити бездіяльність на необхідні дії, а іншим звернутися за допомогою до фахівців у сфері інтелектуальної власності для пошуку оптимальних рішень.
Дмитро Слободянюк, адвокат, Ph.D, керівник практики захисту інтелектуальної власності, керуючий партнер юридичної компанії RELIANCE, Юрист року Миколаївщини — 2015, Молодий правник року — 2016, Адвокат року 2020-2024 в практиках "Право інтелектуальної власності" та "Митне право", дійсний член Асоціації правників України, член Асоціації адвокатів України, почесний член Союзу юристів України, керівник Миколаївської обласної організації Союзу юристів України