Еволюція кремлівських наративів щодо Одеси за три роки війни: представлено дослідження

Російські пропагандисти не дають Одесі спокій, впродовж трьох років шукаючи «ключі» до міста. Такий вступ зробила до своєї інтерактивної лекції «Як російська пропаганда намагається «завоювати» Одесу: еволюція кремлівських наративів за три роки повномасштабної війни» Наталія Стеблина, медіааналітикиня Інституту демократії імені Пилипа Орлика, професорка Донецького національного університету імені Василя Стуса. 

Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!

Зустріч відбулася в Одеській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Грушевського. Судячи з відгуків, її відвідали представники активної, вмотивованої частини громадянського суспільства Одеси, представники одеських медіа, випускники факультету журналістики Одеського національного університету імені І.І. Мечникова. 

Для експертів Фонду підтримки фундаментальних досліджень тема методів російської дезінформації також представляє практичний інтерес, тому ділимось враженнями від ґрунтовного аналізу пані Наталії стосовно того, як змінювалися російські пропагандистські наративи щодо Одеси від початку повномасштабної війни. 

Зауважимо, що це не суто технічний моніторинг російських пропагандистських медіа. Перебуваючи весь цей час в Одесі, проживаючи разом з іншими одеситами масштабні ракетні удари і їхні наслідки у вигляді, наприклад, блекаутів авторка дослідження на своєму досвіді могла зіставляти те, що відбувалось насправді, з тією інтерпретацією подій, до якого вдавалися російські медіа та афілійовані з російськими пропагандистами Телеграм-канали. 

Наталія Стеблина нагадала про низку фейків, які поширювалися російською пропагандистською машиною щодо Одеси у перші тижні війни: тут і про розміщення зброї в районі Чумки з тим, щоб «інфікувати місто чумою», й дислокування військових у школах аби «використати дітей-учнів як живий щит», й секретні біолабораторії. 

Якщо у 2022 році ракетні удари по Одесі (у тому числі по багатоповерхівці «Тірас» і торговельному центру «Рів’єра») виставлявся росіянами як «знищення військових цілей/складів зброї/тисяч іноземних найманців», то у 2023 році, пропагандисти змістили акценти. Коли вперше постраждав історичний центр міста в захисному ареалі ЮНЕСКО, та Спасо-Преображенський собор, – відтоді й пізніше, їхньою найпоширенішою версією була «безграмотна робота української ППО». «Виведіть з Одеси ЗСУ, по місту не будуть стріляти», повторювали проросійські Телеграм-канали.

У 2024 році російська армія активно використовувала проти Одеси переважно ударні дрони, водночас масштабні ракетні атаки також мали місце. Чимало прикладів, зазначає Наталія Стеблина, коли російські атаки  тамтешні пропагандистські медіа описували лаконічно й без фантазії «в місті лунають вибухи». Водночас російські пропагандисти вивели на арену представника «руху спротиву укронацистам» – так званого «лідера миколаївського підпілля». Цією вигаданою персоною, нібито добре обізнаною в справах не тільки Миколаєва, а й Одеси, вони фактично замінили реального речника міноборони країни-агресора Конашенкова.