Вже протягом 2-х років судочинство в Україні працює за новими ставками судового збору на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», яким внесено зміни безпосередньо до Закону України «Про судовий збір».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Нагадаю, що за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 110% від ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви; за подання касаційної скарги – 120% від ставки; за подання заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України – 130% від ставки.
Хотілося б зупинитися на певній категорії осіб, які постраждали у фінансовому плані та значною мірою обмежені у доступі до українського правосуддя, а саме на позичальниках банків.
Не секрет, що сьогодні більшість українців мають непогашені авто- чи іпотечні кредити. При цьому фінансовий та майновий стан громадян за останні роки значно погіршився у зв'язку з інфляцією, девальвацією гривні, АТО, а також не завжди зваженою фінансовою політикою держави. Проте банківський сектор активно продовжує судову роботу зі стягнення заборгованості за непогашеними кредитами. Як показує вже сформована практика у таких судових процесах, фізичні особи (позичальники) позбавлені можливості повноцінно захищати себе у процесі (зокрема, сплачувати високі судові збори).
Звичайно, ЗУ «Про судовий збір» передбачає, що підставою для відстрочки або розстрочки сплати судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення рішення у справі, а також зменшення розміру судового збору чи звільнення від його сплати є майновий стан сторони. Однак що стосується кредитних спорів, у більшості випадків суди стають на сторону кредитора. З практики можна навести безліч прикладів такої несправедливості з боку судової гілки влади.
Наприклад, у цивільній справі за позовом комерційного банку, який нарахував близько 700 тис. доларів США боргу, суд першої інстанції за одне засідання ухвалив рішення, яким повністю задовольнив вимоги банку, не беручи до уваги жодних доводів боржника. Для подачі апеляційної скарги боржникові потрібно було сплатити понад 10 тис. доларів США (в еквіваленті) судового збору. Апеляційна інстанція не прийняла жодних доводів про скрутне матеріальне становище, об'єктивно не оцінила докази, які засвідчують відповідний факт, що позбавило особу права на справедливий суд.
Водночас ст. 5 ЦПК України, регламентує, що правосуддя здійснюється на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом, незалежно від майнового стану. Окрім того, відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 р. №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», під час розгляду справ суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Звертаю увагу, що практика Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) йде в розріз із практикою національного судочинства в Україні.
Наприклад, у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що зацікавлена особа повинна мати можливість розгляду своєї справи в суді без надмірних правових та практичних перепон: ускладнених чи формалізованих процедур прийняття до розгляду позовних заяв, високих ставок судового мита, недоступності адвокатської допомоги, відсутності спрощених процедур для розгляду нескладних справ, а також справ про права, що вимагають оперативного (термінового) захисту. Відмова у правосудді забороняється. Важко собі уявити верховенство права в цивільно-правових справах без можливості одержати доступ до правосуддя.
Аналогічна позиція ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 р., де зазначено, що сплата судового збору не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати його таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, а також повинна мати законну мету.
Для того щоб гарантувати такий справедливий баланс та зберегти безперебійне функціонування судової системи, суди мають можливість звільнити від сплати судового збору тих заявників, які можуть довести своє скрутне фінансове становище.
Отже, на переконання ЄСПЛ, при визначенні розміру судового збору слід обов’язково враховувати питання фінансових можливостей заявника, обставини конкретної справи та стадію провадження.
Варто звернути увагу на підхід ЄСПЛ до визначення фінансового стану сторони – це наявність чи відсутність у сторони «вільних» коштів, які необхідно сплатити. Поняття «майновий стан» є набагато ширшим. Відповідно до національного закону, у разі наявності в особи у власності нерухомого майна чи певної частки такого майна, – це 100% відмова у розстрочені, відстрочені, зменшенні сплати судового збору. Про звільнення від сплати вже взагалі не йдеться.
Таким чином, розглядаючи подібні справи, з'являється відчуття, що за останні роки судова система в Україні стала підрозділом фіскальної служби, основною метою якої є наповнення бюджету. У разі незмінності такого ганебного курсу держави у здійсненні правосуддя раджу звертатися за захистом своїх прав до Європейського суду з прав людини.