У березні 2023 року набрав чинності Закон України «Про медіа», який докорінно змінює правове регулювання цих відносин. Вже зараз можна зробити перші підсумки щодо його застосування. Однією із важливих змін є можливість визначення блогерів як суб’єктів у сфері онлайн-медіа та їх добровільна реєстрація, що може мати як переваги, так і недоліки для них.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Саме поняття «блогер» в українському законодавстві відсутнє. Воно періодично з’являється всудовій практиці, коли, наприклад, вирішуються спори щодо договірних відносин, пов’язаних з їх діяльністю, або щодо спростування недостовірної інформації, опублікованої блогером, тощо.
У судовій практиці США однією з перших визначальних справ ще в 2010 році була справа Obsidian Finance Group проти «блогерки-розслідувачки» Кристал Кокс, у якій блогерів вперше було прирівняно до журналістів. Надалі саме ця справа використовується як прецедент у судовій практиці, де фігурують блогери.
У Європейському Союзі дещо раніше, ніж в Україні, було запроваджено правове врегулювання діяльності блогерів, хоча щодо них застосовується поняття «інші медіаактори», «інші медійні суб’єкти» (Рекомендації КМ Ради Європи CM/Rec(2016)4 «Про захист журналістики та безпеку журналістів та інших медійних суб’єктів»).
В Україні до 2023 року було відсутнє регулювання діяльності блогерів. Фактично блогера не було прирівняно ані до журналіста, ані до будь-якого іншого суб’єкта у цій сфері. Наразі блогер за умови державної реєстрації може бути визнаний суб’єктом у сфері онлайн-медіа як особа, яка регулярно поширює масову інформацію під своїм редакційним контролем через власні облікові записи на платформах спільного доступу до інформації.
Відповідно до ч.3 ст.16 Закону України «Про медіа» особа, яка регулярно поширює масову інформацію під своїм редакційним контролем через власні облікові записи на платформах спільного доступу до інформації, не є суб’єктом у сфері онлайн-медіа, крім випадків, якщо така особа добровільно зареєструється як суб’єкт у сфері онлайн-медіа впорядку, передбаченому ст. 63 цього Закону.
Оскільки платформами спільного доступу до інформації є звичні нам соціальні мережі Facebook, Instagram, Telegram та інші, Законом було дозволено зареєструвати блогера у разі, якщо ним масово поширюється інформація. При цьому важливим є і те, що реєстрація суб’єктів у сфері онлайн-медіа є добровільною, у разі виявлення бажання самим суб’єктом.
Державна реєстрація може надавати низку можливостей, серед яких, наприклад:
- проходження акредитації на окремі заходи, а також отримання дозволу на зйомку як журналіст;
- отримання посвідчення журналіста і гарантій, передбачених для них законодавством;
- брати участь у конкурсах і тендерах на висвітлення діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування;
- отримання державної підтримки як медіа, участь у конкурсах, грантах тощо;
- брати участь в органах співрегулювання.
Але очікувано, що державна реєстрація надає не тільки можливості, але й наділяє блогера обов’язками суб’єкта у сфері медіа, як-от: забезпечення дотримання вимог щодо структури власності, зазначення вихідних даних, обов’язок своєчасного внесення змін до реєстру тощо.
До того ж щодо зареєстрованого блогера проводяться перевірки Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення, і він нестиме відповідальність, що застосовується до суб’єктів у сфері онлайн-медіа відповідно до Закону. Саме це вирізняє блогерів від «класичних» суб’єктів у сфері онлайн-медіа, до яких усі правила застосовуються незалежно від того, чи вони були офіційно зареєстровані, чи ні. Хоча перші суб’єкти у сфері онлайн-медіа були зареєстровані ще у червні-липні 2023 року, проте детальні критерії визнання суб’єктами у сфері медіа ще не прийняті. Наразі доводиться спиратися на загальну та дуже широку дефініцію у Законі. При розробці критеріїв доцільно звернутися до рекомендацій Комітету міністрів Ради Європи державам-учасницям CM/Rec(2011)7.
Рекомендаціями визначені такі критерії належності до медіа:
- Намір діяти як медіа. Суб’єкт має у своїй діяльності позиціонувати себе як медіа.
- Мета й основоположні цілі медіа. Мета діяльності такого суб’єкта має розглядатися в розрізі медіа.
- Здійснення редакційного контролю. Такий суб’єкт повинен мати особу або осіб, які здійснюють редакційний контроль відповідно до редакційної політики (редакційного статуту тощо).
- Дотримання професійних стандартів.
- Охоплення аудиторії. У такої особи має бути достатня кількість споживачів контенту та охоплення аудиторії, що говорить про масове поширення.
- Очікування громадян. Контент має оновлюватися регулярно, безперервно, протягом певного періоду часу.
Чи будуть прийняті аналогічні критерії, що наведені вище, покаже час. Але наразі Національна рада з питань телебачення та радіомовлення досить активно здійснює реєстрацію суб’єктів у сфері медіа. При цьому цікаво, як будуть визначені такі оціночні поняття, як, наприклад, «поширення масової інформації», і чи не призведе це потім до можливих виключень з реєстру невеликих телеграм-каналів. Час і практика покажуть. Однак те, що наразі під регулювання підпадають не тільки класичні друковані та аудіовізуальні медіа, але й блогери, свідчить, що сьогодні стає важливим бути готовим до змін і викликів значно більшому колу осіб.