Нині загальносвітовою тенденцією є зростання інвестиційної привабливості об’єктів аграрної сфери, зокрема щодо виробництва сільськогосподарської продукції, переробної промисловості. Очікуване підписання Угоди про асоціацію Україна – ЄС пожвавлює інтерес як вітчизняних, так і особливо зарубіжних інвесторів до цього сектору української економіки. А це означає, що на юристів чекає багато роботи. Зокрема щодо співвідношення європейського та українського законодавства, розуміння необхідних змін та принципів організації виробництва у новій системі.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Зближення з ЄС вимагає інших підходів у веденні бізнесу. Юристам доведеться стежити за змінами і стимулювати їх своїми рекомендаціями, пропозиціями. Адже оновлення структури законодавства, напрацювання нової термінології
і системи загалом потребують зусиль як державних органів, так і бізнесу.
Прогнозами на найближче майбутнє щодо правового регулювання аграрної сфери з «Юридичною газетою» поділився партнер ПФ «Софія» Олександр Поліводський.
Пане Олександре, які напрямки в секторі АПК є найпривабливішими для інвестицій?
Насамперед відзначу, що зростання аграрного сектору триває, хоч і не настільки сильне, як це було раніше. Причинами цього є як зовнішні, так і внутрішні фактори.
До зовнішніх відноситься підвищення попиту на продовольство у світі: збільшується кількість населення на земній кулі, зменшуються посівні площі, відповідно – зростають попит на продовольство і його вартість. Потреба у продовольстві залишається. Відтак, іноземні інвестори, спостерігаючи таку тенденцію, небезпідставно позитивно оцінюють інвестиції в цю сферу бізнесу. Україна, з огляду на природні причини, у цій ситуації виглядає дуже перспективно.
У світі спостерігається збільшення інвестицій в аграрну сферу та в землю. Є інформація, що китайці шукають нові ринки як в Україні, так і в інших країнах та континентах – в Африці, Латинській Америці, частково в Європі та Азії, та інвестують у розвиток харчової промисловості. Інвестори мислять стратегічно про те, що робити далі, і про те, яким світ буде через десятки років. Тому виробництво сільськогосподарської продукції, а також переробна промисловість у світі і в подальшому залишатимуться привабливими для інвесторів. Ці дві взаємопов’язані сфери, я впевнений, матимуть дуже сильний розвиток.
Що ж до юридичних напрямків, то у зв’язку з перспективою вступу України до Європейського Союзу, підписанням Асоціації з ЄС, перспективними є питання якості та безпеки сільгосппродукції, продуктів харчування, відповідальності за поставку продукції, яка не відповідає встановленим вимогам. Коли Україна підпише Договір про Асоціацію з ЄС, нам треба буде гармонізувати системи, насамперед законодавчі, які забезпечують не тільки технологічні й технічні питання. Виникне необхідність привести і національне законодавство у відповідність до вимог ЄС.
У країнах Європейського Союзу дуже цікава, інтелектуальна, складна, але ефективніша, ніж в Україні, система контролю за безпечністю продукції. Наприклад, там немає такої юридичної категорії, як якість. А в нас поки що є, у нас навіть деякі закони так називаються. Сфера переробної і харчової промисловості однозначно потребуватиме юридичної підтримки, кваліфікованого обслуговування, і особливо тих юристів, котрі знають, як функціонує система якості й безпеки в Європі.