Війна — складне випробування для суспільства в багатьох аспектах. Питання рівних прав, а зокрема гендерної рівності — серед найбільш крихких: чи здатне воно зберегти своє значення в часи сили й несправедливості? На щастя, українці щодня доводять, що навіть жорстока агресія ворога не зупиняє суспільні зміни. Жінки відіграють все більшу роль в економіці й політиці країни, культурному житті, волонтерстві, у лавах Сил безпеки й оборони України. Ці процеси також підтверджують наш європейський вибір і сприяють інтеграції в ЄС. Та Україна не тільки інтегрує міжнародні норми, але й змінює правила гри в міжнародному праві.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Час діяти
Роль жінок під час війни не зменшується, а навпаки зростає, а питання гендерної рівності актуалізуються в навіть доволі консервативних сферах, як-от військова служба. 23 роки тому була ухвалена Резолюція Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека», що вказує на важливість ролі жінок у запобіганні та врегулюванні конфліктів і розбудові миру та спрямована на сприяння доступу жінок до керівних посад у структурах безпеки й оборони. Це одна з найважливіших резолюцій РБ ООН у галузі політики безпеки. Українська делегація брала участь у розробці та ухваленні цієї резолюції, коли в 2000–2001 роках була обраним членом Ради Безпеки ООН.
Наша країна залишається відданою ідеям, які висловлені в документі, та підтримує всі наступні додаткові резолюції. Вже після початку повномасштабного вторгнення Національний план дій з виконання цієї Резолюції, що розроблений та затверджений Кабміном, оновлено так, щоб документ дійсно відповідав викликам сьогодення. Українські жінки — важливі агенти змін як під час війни, так і після — в період відбудови. Я особисто добре розумію, що виклики для жінок під час війни чималі. Зустрівши початок війни в Києві, я була вимушена евакуювати своїх дітей за кордон, щоб забезпечити їм належну безпеку. І водночас потрібно було використати свою експертизу, щоб допомогти державі. Тому, коли мені запропонували позицію заступниці міністра юстиції, я погодилася. Не через кар’єру — мені подобався банківський сектор, де я працювала раніше — а через бажання бути корисною. Моїм рушієм стала жага справедливості для всіх українців, адже не було сил дивитися на страждання людей і знати, що можеш допомогти. І варто сказати, що за цей час вдалося досягти суттєвого прогресу.
Юридична боротьба в Україні
Моя персональна мета, на щастя, повністю збігається з моїми робочими обов’язками — притягнути країну-агресора до відповідальності за всі вчинені злочини й забезпечити відшкодування збитків українцям. Наразі моя команда працює за кількома ключовими напрямами: притягнення рф до юридичної відповідальності в міжнародних судах, пошук активів підсанкційних осіб, а також росії загалом, і створення правового механізму, що дасть змогу використати заарештовані активи рф для компенсації збитків населенню та бізнесу. Окремо зазначу, що для мене честь бути серед відповідальних за реалізацію п. 7 Формули миру Президента України Володимира Зеленського «Відновлення справедливості». Цей пункт передбачає забезпечення ефективного розслідування на національному рівні та досягнення відповідальності за злочин агресії, а також стратегічне партнерство з механізмами міжнародного правосуддя, сприяння двосторонньому та багатосторонньому міждержавному партнерству для розслідування та переслідування міжнародних злочинів, відшкодування й компенсації шкоди та збитків, завданих Україні й українцям російською агресією.
Якщо говорити про пошук активів, то він ведеться як в Україні, так і за кордоном. У нас працює група Task Force UA, що об’єднує представників правоохоронних органів, міністерств, міжнародних експертів. Разом ми шукаємо активи осіб, які причетні до воєнних та інших злочинів проти України. Наше завдання — зібрати всі необхідні докази та якомога швидше передати активи в дохід держави і для компенсації жертвам збройного конфлікту. Від початку повномасштабного вторгнення наша команда в Міністерстві юстиції подала 36 позовів щодо конфіскації (32 з них набрали законної сили). Це те, що надає сил, адже я відчуваю, що всі ці конфісковані активи допоможуть людям, які постраждали через росіян, а нашій країні — захищатися.
Виклик: змінити міжнародне право
На міжнародному рівні рішення потребують більше часу. Проте нам дійсно вдалося змінити те, що вважалося неможливим — змусити світових лідерів ставити запитання до міжнародного права, сумніватися в ефективності його окремих норм і шукати рішення. Річ у тім, що для повноцінного запуску міжнародного компенсаційного механізму потрібна політична воля країн — конфіскувати суверенні активи рф. Цього ще не робили раніше, але ми впевнені, що саме такі дії дадуть змогу зберегти принцип справедливості. І до нас починають дослухатися. У Гаазі вже створено Міжнародний реєстр збитків під егідою Ради Європи. Його запуск підтримали 43 країни світу та Євросоюз. Поки це не фінішна пряма, але процеси, що відбуваються, тектонічні. Надихає також і прогрес справ у Європейському суді з прав людини (ЄСПЛ). Торік наша команда Міністерства юстиції подала позов від імені України проти росії щодо масових порушень прав людини. Це ще один спосіб для нас досягти справедливості та отримати компенсації Україні. На жаль, регламент ЄСПЛ не дозволяє вимагати відшкодування індивідуальним заявникам, але навіть у форматі «держава проти держави» допомагає нам захищати інтереси всіх громадян і наголошувати на нашій правоті.
Рівність і майбутнє України
Інколи я зупиняюся і дивлюся на все це збоку. Тоді мене дивує те, що я бачу, адже ще коли я навчалася в університеті, то неможливо було уявити, що Україна та українські жінки будуть змінювати міжнародне право — сферу, що вважалася незмінною та наскрізь чоловічою. Але сьогодні ми своїми діями доводимо: можливо все. Утім, я не вважаю, що різкий стрибок у питаннях жіночого лідерства стався через війну. Радше це позитивні наслідки тривалої та наполегливої боротьби, а війна лише проявила тих, хто готові боротися і захищати країну незалежно від гендера. А отже, я впевнена, що під час війни, коли люди мають можливість дійсно проявити свої кращі якості, рівність стає ще важливішою. Зараз понад 60 000 жінок служать у різних підрозділах наших Сил оборони та безпеки. Тисячі та мільйони інших волонтерять, використовують свої знання, щоб допомагати країні, попри те, чи вони знаходяться тут, чи за кордоном. І я вірю, що активних українок ставатиме ще більше.
Минулого року в критичний для країни момент я погодилася працювати в Міністерстві юстиції, хоча могла залишатись у банківській сфері. Чому я це зробила? Через війну. Через Бучу, Ірпінь, Ворзель і трагедії всіх тих жінок, яких росіяни вбили. Я думала про них, про те, як вони могли б проявити себе в цьому житті, якого їх позбавили. І відчуття цієї несправедливості змушує мене рухатися до перемоги. А перемоги не буде без досягнення справедливого покарання злочинцям і виплати компенсацій жертвам. Жінки вміють боротися за свої права і знають, наскільки важливо не залишати зло непокараним.