Зміна законодавства та дії податкових органів часто зумовлюють потребу переглянути підходи до структурування бізнес-діяльності IT-компаній в Україні та іноземних IT-компаній українських власників. Раніше діяльність IT-компаній часто структурувалася шляхом створення іноземної компанії в безподатковій юрисдикції (наприклад, на Британських Віргінських островах) або низькоподатковій юрисдикції із залученням українських розробників у статусі ФОПів. Із запровадженням правил контрольованих іноземних компаній (КІК), автоматичного обміну інформацією за стандартом CRS, а також посиленням контролю банків за операціями компаній-оболонок («паперових» компаній без належної присутності у країнах їх реєстрації) такий спосіб ведення діяльності став ризиковим для власників, а подекуди навіть неможливим, оскільки багато банків і платіжних установ взагалі закрили рахунки таким клієнтам. Тож при виборі країни для реєстрації компанії за кордоном українські власники мають зважати на нові вимоги до прозорості ведення бізнесу і враховувати не тільки податкові переваги, а й низку інших критеріїв. Поговоримо про це детальніше.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Протягом останніх п’яти років, а особливо з початком повномасштабної війни в Україні, спостерігається масова релокація українських IT-компаній. Причини релокації — безпека, стабільність, податки, доступ до ринків, а також спрощення співпраці з іноземними клієнтами та інвесторами.
При виборі місця реєстрації компанії ефективність оподаткування є важливим фактором, який слід враховувати. Додатково варто враховувати витрати на підтримання достатньої присутності (substance), адже це є передумовою до застосування конвенцій про уникнення подвійного оподаткування, а також відкриття рахунків компанії у фінансових установах. Використання транзитних компаній у міжнародних структурах може призводити до уникнення оподаткування доходів у кожній з цих країн. Саме через це у світі поступово посилюється боротьба з використанням транзитних компаній і застосовуються інструменти для ідентифікації компаній, які не мають достатньої присутності й використовуються виключно з метою отримання податкових пільг.
Наразі застосування агресивних схем мінімізації оподаткування контролюється з боку країн ЄС. Відповідно, вибір юрисдикції для реєстрації IT-компанії має бути обґрунтованим, передусім економічною доцільністю та діловою метою. Наприклад, факторами економічної доцільності й ділової мети реєстрації компанії у відповідній юрисдикції можуть бути:
• місцезнаходження ключових замовників/клієнтів компанії;
• місцезнаходження основної команди — співробітників, підрядників (наприклад, якщо компанія релокувала ключових співробітників у певну країну);
• наявність інфраструктури для ведення бізнесу — можливість вільно переміщувати капітал (відсутність валютних обмежень), прозоре регулювання діяльності, доступ до банківської інфраструктури (можливість відкриття рахунків, відсутність обмежень на перекази за географічними ознаками) тощо.
ATAD 3 — це директива ЄС, яка має на меті виявляти компанії без реальної економічної присутності в ЄС, що використовуються для уникнення оподаткування. Ця директива зобов’язує компанії доводити, що вони мають достатню присутність. Під застосування ATAD 3 підпадають всі компанії, які можуть вважатися податковими резидентами країни — члена ЄС і мають право на отримання сертифіката податкового резидентства. Запланована дата впровадження директиви — 2025 рік. Директива ще не остаточно прийнята, але її підтримує більшість країн ЄС.
Податкові наслідки для компаній, які не будуть відповідати вимогам щодо достатньої присутності:
• відмова у видачі сертифіката податкового резидентства;
• позбавлення податкових пільг відповідно до угод про уникнення подвійного оподаткування та директив ЄС (наприклад, Директиви про материнські та дочірні компанії, Директиви про відсотки та роялті);
• оподаткування доходу компанії — поштової скриньки на рівні акціонерів ЄС, тобто дохід оподатковується так, ніби він отриманий безпосередньо акціонером.
Окрім податкових наслідків, для компаній без достатньої присутності є ризик отримати відмову в обслуговуванні з боку банківських та інших фінансових установ.
На рівні національного законодавства відповідних юрисдикцій немає чітких і вичерпних критеріїв для визначення достатньої присутності. Водночас економічна присутність у відповідній юрисдикції для цілей застосування конвенції має бути такою, щоб компанія вважалася підприємством, яке повноцінно функціонує та здійснює господарську діяльність, спрямовану на отримання позитивного економічного ефекту.
Основними рекомендаціями щодо організації достатньої присутності є:
• Місце ефективного управління компанією має бути у відповідній юрисдикції. Зазвичай це місцеперебування директора компанії, тож доречно мати локального директора або директора, який має дозвіл на роботу у відповідній юрисдикції і проводить там достатньо часу для здійснення управління компанією.
• Наявність фізичної присутності в юрисдикції — офіс, місцеві співробітники, локальні витрати на здійснення операційної діяльності.
• Операційна діяльність — компанія має не просто отримувати і відправляти кошти, але і власне здійснювати діяльність, тобто у компанії мають бути стандартні бізнес-процеси, як-то: наявна достатня кількість ресурсів для надання послуг, просування маркетинг-послуг через стандартні комунікаційні канали й інструменти (вебсайт, соціальні медіа, пряма реклама) тощо.
За наявності обґрунтування ділової мети при виборі юрисдикції варто врахувати такі основні критерії:
• Податкові аспекти. Оподаткування операційного доходу у відповідній юрисдикції корпоративним податком, ПДВ, оподаткування доходів фізичних осіб як співробітників, так і незалежних підрядників, оподаткування дивідендів — це основні аспекти, на які варто звернути увагу. Також потрібно врахувати КІК-наслідки для власника компанії щодо доходів такої іноземної компанії.
• Легкість ведення бізнесу. Процес реєстрації компанії може зайняти декілька годин і відбуватись онлайн або перетворитися на затягнутий процес із завіренням довіреностей у певному форматі та їх апостилюванням, очікуванням реєстрації компанії через суд тощо. Наявність онлайн-сервісів для подання звітності, реєстрації, можливість підписати документи онлайн дуже спрощують ведення бізнесу і мінімізують необхідну кількість часу для обслуговування компанії. Наявність персоналу, який говорить зрозумілою мовою, і персоналу з необхідною кваліфікацією теж є великим плюсом.
• Репутація юрисдикції. Окрім класичних критеріїв «поганої репутації», як-то приналежність країни до офшорних списків (чорні/сірі списки ЄС, ОЕСР), є менш очевидні ознаки:
–– жорсткі контролюючі органи;
–– репутація юрисдикції, яку використовують для агресивного податкового планування, — Кіпр, Люксембург.
Цей критерій важливий для банків, партнерів та інвесторів.
• Доступ до банківської системи. Для компанії, яка має клієнтів в усьому світі, важливо мати можливість отримувати і здійснювати платежі в різних валютах через SEPA, SWIFT, інші платіжні системи.
• Юридичні та операційні витрати. Вартість створення та обслуговування компанії не є ключовим критерієм, але точно має враховуватися при виборі юрисдикції. Наявність вимоги щодо обов'язкового аудиту збільшує вартість утримання компанії.
• Стабільність і прогнозованість. Обираючи юрисдикцію, варто звертати увагу на політичну та економічну стабільність країни, а також прогнозованість її законодавства.
Тож у 2025 році та надалі IT-компанія за кордоном має бути реальна. Це означає, що їй треба мати достатню присутність у країні реєстрації та здійснювати там реальну діяльність. Зважаючи на тяжіння більшості країн світу до вищої прозорості в питаннях оподаткування, у компаній-оболонок немає майбутнього, а діяльність через непрозорі штучні структури не викликає довіри у клієнтів IT-компаній, фінансових установ і контролюючих органів.