Будь-який іноземний інвестор, який бажає вкладати кошти в інвестиційні проекти, завжди хоче максимально комплексно розуміти законодавчі «правила гри», аби бути впевненим у власних фінансових можливостях та стабільно отримувати заплановані прибутки. Не є винятком й наша країна, яка завжди була об’єктом підвищеної уваги з боку потенційних іноземних інвесторів, котрі були готові ризикувати власними коштами, не зважаючи на недосконале й непрактичне законодавство, яке має застарілий характер.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Хотілося б зазначити, що Україна стала на шлях побудови інвестиційного законодавства одразу після здобуття власної незалежності. Так, Верховною Радою України були прийняті Закон України «Про захист іноземних інвестицій на Україні» від 10.09.1991 р. та Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991 р. Цими нормативно-правовими актами були встановлені загальні правові умови здійснення інвестиційної діяльності, яка передбачає забезпечення рівного захисту прав, законних інтересів та майна суб’єктів інвестиційної діяльності, незалежно від форм власності. На разі можна стверджувати, що багато з цих норм мають суто декларативний характер.
Характеристику ж режиму іноземного інвестування на території нашої країни було впроваджено Законом України «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.1996 р. Цим законом, зокрема, визначені особливості державної реєстрації та контролю за здійсненням інвестицій, державних гарантій захисту іноземних інвестицій і порядок вирішення потенційних спорів. У майбутньому на реалізацію зазначених основних законодавчих актів було прийнято низку законів та підзаконних нормативно-правових актів, більшість з яких, на превеликий жаль, так і не були реалізовані на практиці.
Так, наприклад, ще у 2010 р. в Україні було прийнято Закон «Про державно-приватне партнерство», який мав на меті формування нового прогресивного механізму співробітництва влади й бізнесу та, відповідно, залучення інвестицій у різні сфери економіки. Важливо зазначити, що державно-приватне партнерство є дуже популярним механізмом залучення інвестицій у країнах Західної Європи та США. В Україні ж такий механізм поки що представлений лише законом з набором декларативних статей. Про його практичну реалізацію поки що мову вести не доводиться.
Однак, чи можна стверджувати про те, що причина не надто активної інвестиційної діяльності у певних сферах полягає у недосконалому законодавстві? На практиці нашої компанії можу стверджувати – однозначно ні. Мою думку яскраво підкреслює характеристика інвестування у найбільш привабливий сектор української економіки останніх років – аграрний бізнес.
Складний з економічної та політичної позиції минулий рік показав, що іноземні інвестори готові вкладати кошти у вітчизняну економіку. На руку їм прийшла й значна девальвація гривні, адже вартість товарів і послуг (у тому числі й вартість аграрних підприємств та орендна плата за землю) у доларовому еквіваленті знизилась у декілька разів.
Однак, не зважаючи на здешевлення, багато іноземних інвесторів досі займають очікувальну позицію через низку стримувальних факторів.
Так, на всі заяви представників органів державної влади про бажання залучити максимальну кількість інвесторів в українську економіку, у тому числі в аграрний сектор, – їхні слова не відповідають справам.
Насамперед, однією з основних причин відсутності бажання вкладати великі кошти у нашу країну є наявність значної корупції у всіх сферах: інвестори бачать відсутність можливого правового захисту та відмовляються вкладати кошти у потенційні проекти.
Ще однією проблемою, через яку іноземні інвестори не бажають вкладати кошти в економіку України, є відсутність податкової (фіскальної) стабільності. Зокрема, для нашої країни вже досить давно стала неприємною традицією щорічна зміна системи оподаткування, ставок податків та порядку їх сплати, що створює незручності для всіх без винятків суб’єктів господарювання.
Окрім того, в Україні досі не завершена дерегуляція. Так, органи виконавчої влади мають досить багато важелів впливу на діяльність потенційних інвесторів.
У будь-якому випадку, навіть якщо інвестори й приймають рішення про інвестування, вони зіштовхуються зі складнощами виведення отриманих прибутків за кордон. Так, обмеженнями НБУ заборонено виплату дивідендів, а також обмежено купівлю та виплату валюти, що змушує потенційних інвесторів шукати механізми «обходу» фінансового поля України.
Однак, попри складну ситуацію, я оптимістично дивлюсь на інвестиційний клімат в Україні на майбутні роки. Окрім того, ми сподіваємось на стрімке підвищення інвестицій з 2017 р. Не зважаючи на нинішню політичну кризу, я сподіваюсь, що депутати зроблять усе для того, щоб у нашій країні нарешті розумно та ефективно запрацював ринок земель сільськогосподарського призначення.
Поступово Україна приводить своє законодавство відповідно до норм ЄС. Я впевнена, що для повноцінного покращення інвестиційного клімату нашої країни держава має максимально професійно відпрацювати нові нормативні акти, які приймаються, та побудувати зрозумілу для інвестора правову систему, зі стабільною політичною та економічною ситуацією, системою адміністрування податків та ефективною можливістю захисту власних законних прав та інтересів.