На початку року відбулася науково-практична конференція «Гуманітарна архітектура: правові рамки, локалізація, захист персоналу», присвячена актуальним викликам гуманітарної сфери в Україні. Конференція була організована Альянсом Українських організацій громадянського суспільства у співпраці з Інститутом держави і права ім. В.М. Корецького. Поштовхом для її проведення стали виклики на тлі довготривалої війни в Україні, яка створила безпрецедентну гуманітарну кризу. Було підкреслено надзвичайну актуальність зміцнення гуманітарної архітектури в умовах війни, адже українське суспільство стикається з колосальними потребами у допомозі постраждалим. Зазначалося, що українське громадянське суспільство спільно з державою відіграє важливу роль у реагуванні на гуманітарну кризу та впровадженні нових механізмів підтримки, які вимагають належного теоретичного й правового обґрунтування. Масштаби потреб вражають: станом на 2025 рік близько 15 мільйонів людей у Європі потребували гуманітарної допомоги, з них 12,7 млн — українці, причому профінансовано лише 61% від необхідного. Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини.
Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! Мета конференції полягала у формуванні пропозицій щодо вдосконалення нормативно-правової бази гуманітарної діяльності, визначення статусу гуманітарного персоналу, покращення координації гуманітарного реагування та впровадження Duty of Care (обов’язку турботи) для професіоналів, що допомагають людям в біді. За результатами виступів учасників (теоретиків і практиків) було зібрано ґрунтовний матеріал, який структуровано у два тематичні блоки — теоретичний (концептуальні та правові аспекти) та практичний (операційні аспекти гуманітарного реагування). Об’єднавши результати теоретичних і практичних обговорень, учасники конференції дійшли низки узагальнених висновків та розробили рекомендації для державних органів щодо ключових викликів гуманітарної архітектури в Україні та шляхів їх вирішення: Необхідність комплексного законодавства. Потрібні системні зміни у правовому регулюванні гуманітарної діяльності, яке наразі є фрагментарним та не відповідає сучасним потребам сектору. Закон України «Про гуманітарну допомогу» № 51 від 1999 року продовжує діяти, проте його норми вважаються застарілими та такими, що не охоплюють повного спектра питань, пов’язаних із гуманітарним реагуванням, роллю гуманітарного персоналу та взаємодією між учасниками сектору. У зв’язку з цим була висловлена пропозиція оновити чинне законодавство шляхом розробки нового рамкового Закону «Про гуманітарну діяльність» або ґрунтовного оновлення чинного Закону. Наявність такого закону створить єдиний підхід у сфері та заповнить наявні прогалини. Гармонізація з міжнародними стандартами. Українське законодавство та вже існуючі практики в гуманітарному реагуванні мають відповідати кращим міжнародним зразкам. Висновок конференції — необхідно узгодити національні норми з міжнародним гуманітарним правом і стандартами захисту прав людини. Це забезпечить легітимність дій та полегшить співпрацю з міжнародними партнерами. Удосконалення інституційної архітектури та координації. Нагально необхідно посилити систему координації гуманітарної діяльності на всіх рівнях — від центрального до місцевого. Чітко визначені інституції та процедури координації дозволять уникнути дублювання зусиль і вакууму відповідальності, підвищать оперативність реагування, а також забезпечують постійний діалог і обмін інформацією з недержавними гуманітарними акторами. Визначення ролі та статусу гуманітарного персоналу. Потрібно формалізувати особливий статус гуманітарного персоналу: прописати їх права, обов’язки і гарантії захисту. Це включає як фізичну безпеку (захист від нападів, евакуація з небезпеки), так і соціально-правові гарантії (страхування, компенсації, правовий захист). Чітке визначення статусу створить правові підстави для захисту та підвищить довіру між державними органами і гуманітарними організаціями. Пріоритетна підтримка національних гуманітарних організацій. Визнано ключову роль українських ОГС у реагуванні на кризи, тож держава має сприяти розвитку їх спроможності. Висновки дискусій — необхідно надавати перевагу місцевим організаціям у фінансуванні та реалізації проектів, створювати стимули для їх діяльності, інвестувати у підвищення спроможності. Впровадження Duty of Care (обов’язку турботи). Захист життя, здоров’я і добробуту гуманітарного персоналу має бути наріжним принципом як для організацій, так і для державної політики. Йдеться про інституалізацію обов’язку турботи: забезпечення належних умов праці, психологічної підтримки, безпекових протоколів тощо для всіх, хто залучений у гуманітарних операціях. Тільки так можна гарантувати стійкість гуманітарної діяльності в умовах підвищеного ризику. Систематизація знань та обмін досвідом. Для розвитку гуманітарної сфери важливо створювати платформи, де українські й міжнародні організації могли б обмінюватися інформацією, найкращими практиками та результатами досліджень. Рекомендовано запроваджувати навчальні програми, тренінги і дослідницькі проекти у співпраці з вишами та експертними центрами. Це сприятиме формуванню професійної спільноти та підвищенню якості реагування. Загалом, конференція засвідчила, що гуманітарна архітектура України потребує подальшого розвитку — як на рівні законів та інституцій, так і на рівні практик та підходів. Учасники заходу напрацювали конкретні рекомендації, втілення яких допоможе зробити систему гуманітарного реагування більш ефективною, скоординованою і безпечною для тих, хто надає допомогу. Це вимагатиме спільних зусиль уряду, парламенту, місцевої влади та громадянського суспільства. Вчасне виконання рекомендацій дозволить Україні зміцнити свою гуманітарну архітектуру, зробивши її більш ефективною, скоординованою та орієнтованою на захист людей – як отримувачів допомоги, так і тих, хто її надає. Учасники конференції: Волкова Олена Миколаївна — к.ю.н., керівниця напряму взаємодії з владою і зовнішніх зв'язків Альянсу Українських Організацій Громадянського Суспільства Ксенія Гедз — адвокаційна координаторка Благодійного Фонду «Право на захист» Василь Попович -— провідний фахівець гуманітарного напрямку Товариства Червоного Хреста України Олександр Магдаліц — програмний менеджер Міжнародного благодійного фонду «Карітас України» Ірина Бєляєва — координаторка з розвитку партнерств Громадської організації «ІСАР Єднання» , координаторка від ГО «ІСАР Єднання» проєкту малих грантів для надавачів соціальних послуг Оксана Куянцева — членкиня правління Благодійної організації «БФ «СХІД-SOS» Владислава Зомарєва — заступниця голови Громадської організації «Проліска» Оніщенко Наталія Миколаївна — докторка юридичних наук, професорка, академікиня Національної академії правових наук України, перша заступниця директора Інституту держави і права імені В.М. Корецького Національної академії наук України, Заслужена юристка України, президентка ГО «Трибуна жінки». Макеєва Олена Миколаївна — кандидатка юридичних наук, доцентка, завідувачка кафедри теорії та історії держави і права Факультету права та міжнародних відносин Державного університету «Київський авіаційний інститут», членкиня ГО «Трибуна жінки» Марченко Микола Валерійович — кандидат юридичних наук, виконавчий директор Фонду Інституційного розвитку Української науки, докторант Інституту держави і права імені В.М. Корецького Національної академії наук України Андрусяк Ірина Павлівна — докторка юридичних наук, доцентка кафедри теорії права та конституціоналізму Національного університету «Львівська політехніка» Ходош Валерія Валеріївна — молодша наукова співробітниця відділу міжнародного права та права ЄС Інституту держави і права імені В.М. Корецького Національної академії наук України Улиганець Вікторія Євгенівна — аспірантка відділу міжнародного права та права ЄС Інституту держави і права імені В.М. Корецького Національної академії наук України.
18 квітня 2025, 17:35