Шановні колеги, продовжуємо коментувати судову реформу.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
У попередніх колонках ми обговорили три елементи незалежності, які прийнятий закон про справедливий суд не реалізував.
По-перше, закон не змінив ролі Вищої Ради юстиції. По-друге, Закон не реалізував доктрину «суддівського імунітету» (скасування кримінальної відповідальності за «завідомо неправосудне рішення»). По-третє, закон не підпорядкував судам виконавчу службу та службу охорони «Грифон».
У цій колонці зупинимося на важливому аспекті нового закону про судоустрій – механізмі для боротьби із неправомірними фінансовими вигодами.
На наш погляд, комплексний та збалансований підхід у реформі мав передбачати: з одного боку, підсилення відповідальності за життя «не по доходах», але з іншого боку, підсилення незалежності суддів та підвищення їхньої ролі у виконанні рішень. Інакше, судді мали б отримати максимальну свободу, яка не повинна стати приводом для наживи.
У напрямі боротьби за «чистоту кишень» реформа просунулась набагато більше, ніж у напрямі незалежності. Втім, певні нові положення отребують доопрацювання.
Як відомо, правоохоронці не мають серйозних успіхів у боротьбі із хабарництвом. Головна проблема – складність доведення. Вирішити цю проблему можна шляхом контролю за витратами судді. Спроба реалізувати цей контроль є в оновленому законі про судоустрій та у законі про запобігання корупції (закон про корупцію).
Закон про корупцію поширює свою дію на суддів. Зокрема суддя має подавати декларацію про своє майно та видатки. Національне агентство з запобігання корупції (НАЗК) має право слідкувати за способом життя судді і виявляти невідповідності із поданою декларацією. Хоча слід зазначити, процедура такого слідкування ще не затверджена.
Прийняття подарунків (зокрема у вигляді знижок, безоплатних послуг) суддями заборонено. Однак суддя може приймати дорогі подарунки від близьких осіб (тобто це фактично дозволене джерело доходів).
Невідповідність між доходами та видатками, а також неправдиві декларації вважаються підставами для дисциплінарного провадження згідно з законом про судоустрій.
Водночас залишаються відкритими деякі канали легалізації незаконних доходів. Один із них на схемі нижче:
Завдяки такій очевидній схемі витрати нечесного судді будуть обґрунтовані задекларованим доходом. Тобто мета «спіймати через витрати» явно не досягається.
НАЗК повинно мати повноваження аналізувати доходи «близьких осіб» з погляду їхньої відповідності ринковим цінам. У разі сумніву, «подарунки» від цих «близьких осіб» НАЗК має кваліфікувати як недозволені доходи. Відповідно, виникне підстава для дисциплінарного провадження судді: у зв’язку із неправдивою декларацією та необґрунтованими видатками (які фінансувались коштом таких «подарунків»).
Інший канал – це маскування хабарів під інші дозволені доходи (викладацька, наукова, творча діяльність). До цього часу найвідомішим випадком отримання творчого гонорару є 16 мільйонів гривень за фотоальбом п. Януковича «Діяти та перемагати».
Для уникнення таких ситуацій у суддівській сфері, на наш погляд, такі доходи також мають бути предметом ревізії з боку НАА з погляду їхньої відповідності ринковим цінам. Також, можливо, було б доцільним певне обмеження максимальних сум доходів, які суддя може отримати з таких джерел.
З погляду дисциплінарної відповідальності ситуація є наступною:
Такий набір санкцій за зазначені порушення є не зовсім логічним. Якщо ВККС або ВРЮ дійшли висновку, що суддя справді живе «не по доходах» або подав завідомо неправдиву декларацію, то наслідком має бути звільнення. Переведення до нижчого суду або тимчасове відсторонення явно не відповідають серйозності порушення. Якщо дві останні форми покарання застосовуються для менш розкішних форм життя «не по доходах», то слід залишити і догани.
Крім того, обидва – закон про корупцію та судоустрій – не є чіткими щодо права НАЗК на подання до ВККС та ВРЮ (на схемі – пунктирна стрілка). Так, закон про корупцію вказує, що про недостовірність декларації суб’єкта декларування НАЗК повідомляє керівника відповідного органу. Звісно, що у випадку судді така процедура не спрацює (голова суду не є керівником судді). Ми вважаємо, що НАЗК має прямо звертатися до ВРЮ або ВККС, однак у поточній редакції закону таке звернення може бути розцінене як перевищення повноважень.
Отже, одне із найбільш актуальних питань реформи, якому мала бути присвячена особлива увага, є недоопрацьованим.
У наступних колонках прокоментуємо зміни, які пропонують до Конституції у розділі правосуддя, питання керівництва судів та інші аспекти реформи.