Як і очікувалось, сьогодні ми переживаємо загострення питання захисту прав інтелектуальної власності в Інтернеті. Ситуативно наразі склалися всі необхідні передумови для цього. Тут можна виділити і позиції головних політичних та економічних спонсорів України (які, водночас, є найбільшими постачальниками аудіо- та відеоконтенту), і неможливість збалансувати ці позиції перспективами зближення з Росією (що традиційно використовувалося Україною в якості важеля на будь-яких переговорах впродовж усього часу свого існування), і громадські та політичні ініціативи українських виробників контенту (серед яких найбільші телевізійні канали, чиї ресурси та лояльність мають критичне значення для будь-яких політичних режимів).
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Вже зараз очевидно, що така сукупність як внутрішніх, так і зовнішніх впливів не дає владі можливості продовжувати ігнорувати питання реформи галузі. Як результат, сьогодні в українському парламенті ми маємо низку законопроектів, спрямованих на зміну правил захисту прав інтелектуальної власності у надзвичайно широкому спектрі – від створення патентних судів та зміни процесуальних кодексів під цю категорію справ до регулювання питань службових творів та розширення переліку випадків вільного використання творів. Окремо виділяється напрямок захисту прав інтелектуальної власності в Інтернеті, якому присвячено одразу декілька законопроектів, і зараз Україна близька до адаптації системи Notice-And-Takedown в національне законодавство. Поки складно сказати, в якому саме вигляді ця система буде втілена у нас в країні, адже дискусії з цього приводу продовжуються і понині. Проте вже сам факт переходу від дискусій та нескінчених робочих груп до конкретних кроків, безумовно, є серйозним кроком уперед. А реєстрація законопроекту – це вже більше, ніж конкретний крок.
З іншого боку, очевидно, що незалежно від того, яку модель захисту копірайту в Інтернеті обере Україна, апріорі вона буде недосконалою та, можна сказати, експериментальною. Зумовлено це як суб’єктивними, притаманними лише Україні, факторами, так і об’єктивними причинами. Відомо, що досі ніде у світі так і не було запроваджено ідеальної, збалансованої системи захисту прав в Інтернеті. Світ донині перебуває в активному пошуку. Для ілюстрації можна згадати відомий виступ Віце-президента Єврокомісії Neelie Kroes. Характеризуючи систему охорони прав в ЄС, вона назвала її застарілою та ледь не шкідливою для суспільства[1]. Натомість в Україні багато хто вважає правове регулювання ЄС взірцем для наслідування, що насправді не зовсім так.
Ще одним надзвичайно важливим напрямком розвитку авторського права є вирішення питання вільного використання захищених копірайтом творів. Дійсно, це не зовсім здорова ситуація, коли люди не можуть між собою обмінюватися інформацією через законодавчі заборони. Та ж Neelie Kroes у своєму виступі в якості прикладу посилається на збитки у десятки мільярдів ЄВРО, яких зазнає економіка ЄС через те, що науковці не можуть отримати доступ до результатів досліджень їхніх колег. При чому це пов’язано не з відсутністю захисту авторського права, а навпаки – з його надмірністю, адже не кожен вчений може дозволити собі заплатити до 30 доларів за наукову статтю, тоді як для роботи над одним питанням їх потрібно вивчити десятки або навіть сотні. Як наслідок, вчені розробили професійний хештег #icanhazpdf щоб безоплатно обмінюватися матеріалами наукових статей… Навіть дивно звучить «вчені розробили хештег»…
Не дивлячись на дуже бурхливе обговорення останньої теми, в Україні цим питанням переймаються дуже мало. Хоча воно дійсно є одним з найгостріших, оскільки саме завдяки виваженому підходу до запровадження легальних способів вільного використання об’єктів авторського права і можна ефективно збалансувати інтереси суспільства та правовласників. Прикладом цього є концепція добросовісного використання (Fair Use), яка активно розвивається в США та інших країнах, які прийняли цю модель у себе. Звісно, позитивістський підхід до правозастосування, від якого Україна ніяк не може позбавитися, не дозволить автоматично перейняти це питання у свої закони. Проте, маємо надію, що рано чи пізно це питання також зрушить з місця. Спеціалізований суд з питань інтелектуальної власності, який був згаданий у нещодавно прийнятій новій редакції закону про судоустрій, може цьому посприяти.