Всі страхи зводяться до головного — страху не впоратись. Але правда в тому, що ти завжди впораєшся. Е. Гілберт
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Схоже, що рекрутери вже відмовляються від запитань на кшталт: «Де і ким ви бачите себе через п’ять років?». Якщо ж хтось продовжує їх ставити — нагадайте їм про те, що ми живемо в нову еру, де існує тільки сьогодні та невеликий проміжок часу, в якому ми можемо щось прогнозувати. І причина цьому не лише війна в Україні, світ став «волатильним» ще раніше.
Ми живемо в умовах VUCA, де світ описується мінливістю (Volatility), невизначеністю (Uncertainty), складністю (Complexity) і двозначністю (Ambiguity). У цьому світі успіх часто залежить від готовності виходити за межі звичного та ризикувати, навіть коли страшно.
Зграї чорних лебедів прилетіли і в геополітиці, і в економіці. Динамічна інноваційна цифрова економіка створює величезну кількість стартапів, але водночас — і безліч викликів та загроз.
У таких умовах вихід із зони комфорту стає не просто бажаним, а необхідним.
FOREVER YOUNG
Ще зовсім недавно еталонним юристом вважався серйозний поважний дядько в офісі з антикварними меблями та шафою, забитою книжками, який знав напам’ять кримінальне законодавство або судові прецеденти. Тепер збірки законів вже ніхто не друкує, бо вони перетворюються в макулатуру вже на момент друку, і навіть чат GPT не може підрахувати точну кількість змін, які відбулися, наприклад, в українському законодавстві через «складність у зв’язку з постійним оновленням». Але ми люди не горді та порахували вручну: вийшло, що тільки під час дії воєнного стану в Україні було внесено 39 разів зміни до Кримінального та 72 рази — до Податкового кодексів.
Усім важкувато встигати за новими викликами, але для юристів це реальний челендж. Якщо раніше завданням юриста було знайти рішення у межах наявного законодавства, то тепер це пошук відповіді на питання, що раніше не існувало.
Проте юристи не одинокі у своєму розпачі. Навіть уряди держав не встигають своєчасно реагувати на нові соціальні й економічні явища. За них це інколи робить «невидима рука ринку».
Візьмемо, наприклад, смарт-контракти. Уряди багатьох країн усе ще намагаються визначити їхній правовий статус, тоді як бізнес уже використовує їх для автоматизації угод без необхідності посередників. У класичній юридичній системі контракт — це текст, який містить права й обов’язки сторін, і його виконання захищається судом. Але що робити, якщо договір виконується автоматично, а його порушення технічно неможливе? Як бути, якщо код — це і є закон? Якщо одна сторона не задоволена умовами або вважає себе ошуканою, як вона може довести це в суді? Це запитання, на які більшість правових систем ще не мають чітких відповідей.
Така сама ситуація й з електронною комерцією. Спочатку уряди намагалися регулювати її класичними нормами, але в результаті справжніми регуляторами стали Visa та MasterCard. Саме ці платіжні системи встановлюють правила гри, блокують транзакції, визначають критерії доброчесності для продавців і захищають споживачів (іноді їхній вплив навіть перевищує вплив законодавства!). Так, якщо якийсь бізнес потрапить у чорний список Visa, він практично втрачає можливість працювати легально, незалежно від того, що про це каже місцеве законодавство. Це ще один приклад того, як право поступається перед економічною реальністю, і юристи змушені працювати в умовах, де традиційні правила не діють, а юридична реальність створюється щодня.
Усе це додає страхів у юридичну професію. Якщо раніше головним викликом було знати закони й уміти їх правильно застосовувати, то тепер страх полягає в тому, що закон може не встигати за розвитком подій або не дуже поспішає, наприклад, оподаткування криптовалюти в Україні, яке дійсно можна вважати сірою зоною.
Це змушує виходити за межі зони комфорту. Адже якщо вчора для того, щоб бути успішним, достатньо було знати закони, то сьогодні потрібно бути готовим до зміни самої концепції правозастосування. Відсутність універсальних рішень, постійна зміна норм, виклики нових технологій — усе це вимагає від юриста не лише знань, а й готовності до постійної адаптації та ризику. У цих умовах важливою стає здатність пристосовуватися, шукати нові можливості й рішуче йти вперед.
Якщо ти не можеш швидко адаптуватися до змін, то ризикуєш опинитися поза професією, адже навички й знання, які колись вважалися необхідними для професії, швидко стають застарілими.
Страх перед змінами та невизначеністю є одним із основних викликів, з якими сьогодні стикається юриспруденція. Але у тому, як ми реагуємо на цей страх, і полягає основна різниця. Раніше, можливо, основний акцент ставився на знанні закону, на розумінні правових рамок. Тепер же основний акцент ставиться на здатності адаптуватися до нових умов і нових технологій. Тому для того, щоб залишатися конкурентоспроможним у своїй професії, важливо не тільки мати високі професійні знання, а й уміти працювати із власними емоціями, зокрема зі страхом.
Чи зможе класична юридична професія адаптуватися до нової реальності, чи вона стане архаїзмом, схожим на ті самі антикварні шафи із книжками? Коли роки досвіду не завжди створюють експертність і сивочолий професор може знати менше, ніж старшокурсник, якщо не буде вчитися разом зі своїми студентами.
І хоча майбутнє виглядає невизначеним, одне можна сказати точно: юридична професія більше не є стабільною гаванню, де можна сховатися за кодексами та прецедентами. Це тепер гра у постійне наздоганяння!
ЗВИКАТИ, А НЕ УНИКАТИ
Окрім страху втратити затребуваність професії, є ще страх конкуренції. Саме тому вихід із зони комфорту стає необхідністю — таким собі soft skill, який потрібно виховувати в собі та дбайливо розвивати. Він дає нам змогу знаходити нові рішення, адаптуватися до змін та, зрештою, досягати успіху. Ризикувати — означає розширювати свої горизонти, відкривати нові можливості та долати страх, що стримує нас від розвитку.
І тут ми стикаємося з іншим викликом професії — потрібно звикати до труднощів, а не уникати їх.
Попри все розмаїття можливостей для застосування професійних навичок, базовим налаштуванням у юриспруденції є стійкість до конфліктів і здатність до поєдинку. Багато напрямів спеціальностей у професії пов’язані або з провокуванням, або з розв’язанням конфліктів.
Щасливцями є ті, хто обирав професію свідомо, за покликанням: у когось це була підвищена потреба у справедливості, у когось — бажання влади й визнання, у когось — навіть неусвідомлена жага перемоги в поєдинку.
Часто вважається, що висока толерантність до конфлікту та протистояння більш характерна для чоловіків. Проте юридична сфера змінюється, і хоча традиційно вона вважалася більш чоловічою через конфліктність і змагальність, жінки зараз чудово справляються з цими викликами.
У більшості розвинених держав кількість жінок-юристок наближається до кількості чоловіків або вже перевищує її. Жінки складають значну частину нових випускників юридичних факультетів (~55%), але на керівних позиціях їх помітно менше — в американських юридичних фірмах тільки 25% партнерів є жінками. Гендерне співвідношення в США в адвокатурі: ~40% — жінки, 60% — чоловіки; судді: ~35% — жінки, 65% — чоловіки; юрисконсульти в корпораціях: ~30–40% — жінки, 60–70% — чоловіки. В Україні ж в адвокатурі: ~30% — жінки, 70% — чоловіки, суддів-жінок більше — 55–60%, юрисконсультів у компаніях порівну, а ось нотаріуси — переважно жінки (~75–80%).
Видно, що жінки частіше представлені у відносно спокійних професіях. Що на це впливає? Досі наявна «скляна стеля», свідомий вибір жінками балансу між роботою та особистим життям чи щось інше?
З погляду фізіології та біології чоловіки й жінки мають різні механізми реакції на страх і адаптації до змін, але однозначної відповіді, хто краще справляється, немає.
Вважається, що чоловіки частіше реагують за схемою «бий або біжи», що пов’язано з вищим рівнем тестостерону та активізацією симпатичної нервової системи. Це може допомагати їм швидко приймати ризиковані рішення та діяти в агресивних або конкурентних середовищах.
Жінки більш схильні об’єднувати людей, шукати компроміси та адаптуватися до довготривалих стресових ситуацій, мають вищу пластичність мозку, що може допомагати їм швидше навчатися, підлаштовуватися під нові умови та знаходити нестандартні рішення. Хоча кожен у своєму оточенні знайде жінок, які ведуть боротьбу на фронті не гірше за чоловіків. Знаю колег-адвокаток, здатних не вагаючись «відкусити голову» своєму опонентові в процесі.
То чи справді природна стійкість до конфлікту є чоловічою якістю, чи це лише соціальний конструкт?
Колишній «морський котик» США Брендон Вебб, який навчав бійців спецпідрозділів, писав, що страх — це паливо для дій, а паніка — головний ворог. Не уникай страху, а використовуй його як сигнал до підготовки, радить він, розповідаючи, як елітні військові застосовують страх в екстремальних ситуаціях.
Тож страх — це наш еволюційний помічник, який при належній пошані до нього і роботі з ним віддячить тобі.
Корисними у професії є саме синергія «доброго» і «злого поліцейського», поєднання здорової агресії і здатності до компромісу. В умовах VUCA-світу саме вміння працювати зі страхом, виводити його з тіні й використовувати як паливо для дій є важливим елементом стійкості.