17.03.2018 р. Президент України вніс на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про валюту», визначивши його як невідкладний для позачергового розгляду Парламентом. Цей проект одразу притягнув увагу не лише банкірів та юристів, а майже всього середнього та великого бізнесу, адже він повинен був встановлювати нові правила гри на валютному ринку. Від’ємне сальдо зовнішньоекономічного обігу нашої держави та валютний дисбаланс зробили питання валютного регулювання одним з вирішальних аспектів бізнес-життя. До того ж навіть пересічний громадянин дивився на курс гривні та замислювався над необхідністю придбання валюти.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Якщо зробити аналіз пояснювальних записок до законопроектів, пов’язаних з економікою країни, в обґрунтуванні необхідності більшості з них містяться такі пишномовні словосполучення як «покращення інвестиційного клімату» та «інвестиційна привабливість» або посилання на дотримання Україною її зобов’язань перед Європейським Союзом на шляху до євроінтеграції. Не було навіть сумніву, що у випадку з цим законопроектом відповідні посилання знайдуть своє відображення у тексті записки.
Однак є цікавий момент: в обґрунтуванні говориться про необхідність законодавчого закріплення принципів прозорої валютної політики України та про боротьбу із «застарілими нормами». Оскільки система валютного регулювання повністю не відповідає сучасності, її не можна змінити окремими уточненнями та змінами до чинних актів. Отже, необхідно прийняти зазначений уніфікований акт, який змінить все правове регулювання. Хочеться сказати, що ми всі цього довго чекали.
Законопроект пройшов друге читання, назва закону змінилася, Президент України повернув Закон України «Про валюту і валютні операції» зі своїм підписом. Ми всі з ним ознайомилися. Щоправда, після ознайомлення виникло передчуття, що з прозорістю є певні труднощі. Річ у тім, що під «валютним регулюванням» у Законі розуміється діяльність Національного банку України та Кабінету Міністрів України, спрямовані на регламентацію здійснення валютних операцій суб'єктами валютних операцій та уповноваженими установами. При цьому свобода здійснення валютних операцій передбачає запровадження обмежень і заходів захисту з метою забезпечення стабільності фінансової системи та рівноваги платіжного балансу України.
За останні 4 роки ми всі стали свідками прийняття НБУ низки постанов про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України. Однак, на думку представників бізнесу, вони не завжди були обґрунтованими. Звичайно, благою метою забезпечення стабільності фінансової системи можна виправдати будь-які заходи, але конкретні рішення приймають конкретні посадові особи, які мають право на помилку.
Резюмуючи викладене, варто зазначити, що новий закон потрібно оцінювати виходячи не з його «прогресивних» підходів, а з подальших дій посадовців НБУ. Простіше кажучи, головне – не переоцінити досягнення Парламенту під час прийняття закону.