Уявіть солдата, який під час війни, знесилений психологічним тиском чи особистими обставинами, самовільно залишив військову частину. Через кілька тижнів він повертається, готовий надолужити втрачене і продовжити службу. Чи заслуговує він на покарання, чи на шанс виправити помилку? Саме на це питання намагається відповісти законопроєкт №13260, зареєстрований 5 травня 2025 року у Верховній Раді України. Як юрист, я бачу в цьому документі спробу збалансувати гуманність, справедливість і потреби оборони країни в умовах воєнного стану. Проте, як і будь-який нормативний акт, він має сильні сторони, але й приховує ризики. Розберемо, що пропонує законопроєкт, чому він потрібен і які загрози несе. Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини.
Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! Ключові нововведення законопроєкту Законопроєкт № 13260 вносить зміни до Кримінального (КК) та Кримінального процесуального (КПК) кодексів України, регулюючи відповідальність за самовільне залишення військової частини (ст. 407 КК) і дезертирство (ст. 408 КК) під час воєнного стану. Основні пропозиції такі: Скасування чинної норми КК (частина 5 статті 401 КК), яка дозволяє звільняти від кримінальної відповідальності військовослужбовців, що вперше вчинили правопорушення, передбачені статтями 407 або 408 КК, за умови добровільного звернення до слідчого, прокурора чи суду з наміром повернутися до служби та отримання письмової згоди командира частини. Доповнення розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» КК пунктом 24, який передбачає, що: військовослужбовці, які до набрання чинності законом вперше вчинили правопорушення за статтями 407 або 408 КК, можуть бути звільнені від відповідальності за правилами, що діяли раніше; якщо особа добровільно повернулася до військової частини й прослужила щонайменше три місяці, вона звільняється від кримінальної відповідальності. Цей строк не застосовується, якщо воєнний стан скасовано або особу звільнено зі служби за станом здоров’я. Оновлення КПК: Вносяться зміни до статей 286, 287 і 288 КПК, які уточнюють процедуру звільнення від відповідальності. Додається пункт 20¹⁰ до розділу XI «Перехідні положення» КПК, що встановлює: обов’язок прокурора чи суду отримувати письмову згоду командира частини на продовження служби; вимогу до суду зобов’язати особу прибути до частини протягом 72 годин після звільнення від відповідальності; необхідність документального підтвердження повернення та тривалості служби. Чому потрібні зміни? Законопроєкт з’явився не на порожньому місці. Його необхідність зумовлена кількома чинниками: Воєнний стан, запроваджений Указом Президента №64/2022 від 24 лютого 2022 року, вимагає максимальної чисельності боєздатних військовослужбовців. Замість ув’язнення тих, хто самовільно залишив частину, законопроєкт стимулює їхнє повернення до служби, що є критично важливим для Збройних Сил України. Самовільне залишення частини чи дезертирство часто є результатом психологічного стресу, травм або складних особистих обставин. Законопроєкт пропонує другий шанс тим, хто готовий виправити помилку, замість автоматичного застосування суворих санкцій. Чинна частина 5 статті 401 КК створює труднощі в застосуванні, оскільки процедура звільнення від відповідальності не завжди зрозуміла суду та учасникам кримінального провадження. Законопроєкт уточнює механізми, щоб зробити процес прозорішим. Слабкі сторони законопроєкту Попри благі наміри, законопроєкт містить низку вразливих місць, які можуть ускладнити його реалізацію або навіть порушити права громадян: Надмірна залежність від командирів. Законопроєкт робить звільнення від відповідальності залежним від письмової згоди командира військової частини, що створює ризик суб’єктивізму. Командир може відмовити з особистих чи необґрунтованих причин, що суперечить принципу верховенства права. Такі дискреційні повноваження мають бути чітко обмеженими, щоб уникнути свавілля. Монополія прокурора на подання клопотання. Законопроєкт передбачає, що лише прокурор може звертатися до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності, що обмежує права підозрюваного чи обвинуваченого. Це створює залежність від суб’єктивного рішення прокурора, який, як сторона обвинувачення, може бути упередженим або відмовити у клопотанні без належного обґрунтування. Відсутність механізму оскарження такої відмови чи права захисту самостійно ініціювати розгляд у суді порушує принцип рівності сторін і може суперечити статті 6 Європейської конвенції з прав людини щодо права на справедливий суд. Нечіткість підстав звільнення. Пропонована редакція пункту 24 розділу II КК не уточнює, які саме підстави звільнення від відповідальності застосовуються до правопорушень, вчинених до набрання чинності законом. КК містить низку підстав (статті 44–49), і без конкретизації це може призвести до плутанини в судовій практиці. Відсутність санкцій за невиконання. Законопроєкт зобов’язує особу прибути до частини протягом 72 годин після звільнення від відповідальності, але не передбачає наслідків за невиконання. Це знижує ефективність норми, адже особа може уникнути як покарання, так і повернення до служби. Конфлікт із законом про військову службу. Законопроєкт не враховує, що за Законом України «Про військовий обов’язок і військову службу» військова служба не призупиняється для осіб, які самовільно залишили частину. Термін «поновлення на службі» у КПК є юридично некоректним, адже такі особи формально залишаються на службі. Висновок: шанс чи ризик? Законопроєкт № 13260 — це крок до гуманізації кримінальної відповідальності та зміцнення обороноздатності України. Однак надмірна залежність від волі командирів, правова невизначеність і відсутність механізмів контролю за виконанням судових рішень створюють ризики зловживань і неефективності. За таких умов законопроєкт потребує доопрацювання. Необхідно чітко визначити підстави звільнення, обмежити дискреційні повноваження командирів і запровадити можливість звернення сторони захисту з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності. Громадянам варто уважно стежити за проходженням цього закону в парламенті та висловлювати свою позицію, адже він стосується не лише військових, а й загальних принципів справедливості в умовах війни.
11 червня 2025, 17:41