Чинне законодавство України встановлює, що обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Окремим Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суд» встановлено обов’язок держави відшкодувати шкоду, завдану громадянинові внаслідок незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку.
Цим же законом передбачено, що вартість майна визначається за цінами, що діють на момент прийняття рішення про відшкодування шкоди. У разі пошкодження майна завдана шкода відшкодовується повністю.
Аналогічні норми містить Цивільний Кодекс вказуючи, що за відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України в інших випадках така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України). Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Складнощі відшкодування шкоди, обумовлюються в першу чергу складністю доведення незаконності обшуку, оскільки такі дії, у тому числі та вилучення майна здійснюються саме на підставі ухвали слідчого судді, оскарження якої не передбачено кримінальними процесуальним кодексом України.
Водночас Європейський суд з прав людини констатує, що «обшук житла який був предметом судового контролю, враховуючи цей факт сам по собі не обов’язково призведе до наявності достатніх гарантій від зловживань (п. 73 Рішення ЄСПЛ «Ратушна проти України» Заява № 17318/06) від 02.12.2010 та аналогічно п. 130 рішення ЄСПЛ «Геращенко проти України» (заява № 20602/05) заява від 07.11.2013).
В таких випадках судова практика скеровує, осіб про відшкодування шкоди до судів загальної юрисдикції, вимагаючи від позивача довести
Великою Палатою Верховного Суду у справі №920/715/17 (постанова від 12.03.2019 р.) висловлено правову позицію, що питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, що не регулюються нормами КПК України, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази. Велика Палата Верховного Суду визначила, що питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, що не регулюються нормами КПК України, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази
Окремо потрібно зазначити, що протиправною може бути не тільки дія, а й бездіяльність.
Отже, у разі протиправної бездіяльності органу влади зокрема пошкодження або неповернення вилученого слідчим речового доказу – майна власника, матиме така сама цивільна відповідальність держави.
Про автора:
Андрій Саченко
Адвокат, партнер юридичної компанії RELIANCE практик вирішення судових спорів та кримінального права.
Адвокат Ради адвокатів Миколаївської області
Атестований лектором з підвищення кваліфікації адвокатів України.
Автор книг юридичної спрямованості.
Лауреат Всеукраїнського незалежного публічного конкурсу «Адвокат року 2023» в номінації «Кримінальне право».
З 2024 році призначений регіональним представником комітету медичного та фармацевтичного права і біоетики НААУ України