У зв’язку із військовою агресією російської федерації проти України наразі існує реальна загроза життю та здоров’ю осіб, які знаходяться на території України через, зокрема, загрозу війни, збройний конфлікт, ворожі атаки, військові дії, оголошену та неоголошену війну тощо, що відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 4 травня 2023 року у справі №380/7189/22, а також положень, викладених у рішенні Ради суддів України №11 від 25 березня 2022 року, віднесено до переліку надзвичайних та невідворотних обставин (обставин непереборної сили). Вказані обставини об’єктивно можуть перешкоджати прибуттю учасників кримінального провадження до України або певних населених пунктів та в силу приписів п.п. 3, 8 ч. 1 ст. 138 КПК України мають визнаватися поважними причинами неприбуття особи на виклик у кримінальному провадженні. Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини.
Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! Читайте також: «КПК проти реальності: як суди оцінюють вплив війни на неявку учасників процесу» Водночас кримінальне процесуальне законодавство України та актуальна судова практика допускають дистанційну участь особи як у досудовому розслідуванні, так і у судовому розгляді у кримінальному провадженні, зокрема з використанням власних технічних засобів і кваліфікованого електронного підпису. Так, ст. 232 КПК України передбачено порядок проведення допиту осіб, впізнання осіб чи речей у режимі відеоконференції під час досудового розслідування. Положення ч. 11 ст. 232 КПК України також надають можливість слідчому, прокурору з метою забезпечення оперативності кримінального провадження прийняти рішення про проведення у режимі відео- або телефонної конференції опитування особи, яка, зокрема, через знаходження у віддаленому від місця проведення досудового розслідування місці або з інших причин не може без зайвих труднощів вчасно прибути до слідчого, прокурора. Крім того, ч. 1 ст. 336 КПК України встановлено, що судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, зокрема яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження). Під час парламентського дослідження щодо окремих аспектів судового провадження в режимі відеоконференції, проведеного Дослідницькою службою Верховної Ради України, встановлено, що передбачена законом можливість участі в судовому провадженні в режимі відеоконференції гарантує право особи на доступ до правосуддя, яке випливає, зокрема, із ст. 6(1) Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Підставами для здійснення дистанційного судового провадження законодавцем визначено, серед іншого: неможливість безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні з поважних причин (п. 1 ч. 1 ст. 336 КПК України); необхідність вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження (п. 4 ч. 1 ст. 336 КПК України); введення воєнного стану (п. 4-1 ч. 1 ст. 336 КПК України); інші підстави, визначені судом достатніми (п. 5 ч. 1 ст. 336 КПК України). Дистанційне судове провадження згідно з правилами ст. 336 КПК України може здійснюватися в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій під час здійснення судового провадження з будь-яких питань, розгляд яких віднесено до компетенції суду (ч. 12 ст. 336 КПК України), що з урахуванням положень ч. 6 ст. 9 КПК України свідчить про можливість вирішення питання про здійснення дистанційного провадження не тільки судом під час судового розгляду, але також і слідчим суддею на стадії досудового розслідування, оскільки це відповідає загальним засадам кримінального провадження, зокрема доступу до правосуддя (п. 14 ч. 1 ст. 7, ч. 3 ст. 21 КПК України, ухвала ВАКС від 2 липня 2024 року у справі №991/5567/24). Положення ст. 336 КПК України передбачають можливість здійснення дистанційного судового провадження в умовах, які забезпечують ідентифікацію особи, котра перебуває за межами приміщення суду. Так, ідентифікація особи шляхом перевірки документів, що посвідчують особу, здійснюється: 1) у випадку перебування особи у приміщенні, розташованому на території, що знаходиться під юрисдикцією суду, або міста, в якому розташований суд — судовим розпорядником або секретарем судового засідання цього суду; 2) у випадку перебування особи у приміщенні, розташованому поза територією юрисдикції суду та за межами міста, в якому він розташований — відповідним судом за дорученням суду, що здійснює судове провадження; 3) у випадку перебування особи у приміщенні установи попереднього ув’язнення або установи виконання покарань — службовою особою такої установи. Відмовляючи у задоволенні клопотань учасників кримінального провадження, які перебувають за кордоном, про проведення судових засідань у режимі відеоконференції, судді посилаються, серед іншого, на неможливість реалізації вимог КПК України щодо перевірки документів, що посвідчують особу, у зв’язку із фізичним перебуванням такої особи поза територією юрисдикції будь-якого судового органу України (ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 19 червня 2024 року у справі №759/1898/20, Київського районного суду м. Харкова від 17 травня 2023 року у справі №640/13289/18 та ін.). Водночас обов’язковість ідентифікації особи саме у форматі перевірки документів у другому випадку (перебування особи у приміщенні, розташованому поза територією юрисдикції суду та за межами міста, в якому він розташований) законодавцем не передбачена, оскільки використано неімперативне формулювання «…суд своєю ухвалою може доручити … здійснити дії…». Так, в ухвалах від 5 липня 2023 року у справі №415/2182/20, від 8 вересня 2023 року у справі №1-7/12 та ін. Великою Палатою Верховного Суду викладено висновки, відповідно до яких наведені норми процесуального права не виключають можливості участі особи у судовому засіданні дистанційно із будь-якого місця з використанням власних технічних засобів. Аргументуючи висловлену позицію, Велика Палата Верховного Суду посилається, зокрема, на п. 41 Керівництва щодо проведення судових проваджень у режимі відеоконференції №CEPEJ(2021)4REV4 від 30 червня 2021 року, відповідно до якого Європейська комісія з питань ефективного правосуддя (CEPEJ) рекомендує судам залежно від вимог національного законодавства забезпечувати можливість участі осіб у судових засіданнях у режимі відеоконференції із залів суду, місць позбавлення волі, приміщень юридичних фірм чи інших безпечних місць, перелік яких не є вичерпним. Окрім того, у зв’язку із введенням воєнного стану та збройної агресії на території України Верховний Суд листом №1/0/2-22 від 3 березня 2022 року розширив можливості здійснення дистанційного судового провадження, зазначивши, серед іншого, що якщо через об’єктивні обставини учасник кримінального провадження не може брати участь у засіданні в режимі відеоконференцзв’язку за допомогою технічних засобів, визначених КПК України, як виняток можна допускати участь такого учасника в режимі відеоконференцзв’язку за допомогою інших засобів (абз. 1 п. 7 листа). Аналогічне положення відображено у п. 10 рекомендацій Ради суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану від 2 березня 2022 року. У подальшому вказані рекомендації, вочевидь, враховано при внесенні змін до КПК України. Так, 23 лютого 2024 року прийнято Закон України №3604-IX «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо забезпечення поетапного впровадження Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи», і наразі законодавчо закріплено можливість учасників кримінального провадження брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів і кваліфікованого електронного підпису, що прямо передбачено ч. 5 ст. 336 КПК України (в редакції Закону №3604-IX від 23 лютого 2024 року). Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 35 КПК України у суді функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система та/або її окремі підсистеми (модулі), що забезпечують, зокрема, участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Відповідна процедура врегульована п.п. 13, 45, 46, 49, 50–52 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя №1845/0/15-21 від 17 серпня 2021 року (далі — Положення №1845/0/15-21). Така процедура активно використовується судами різних інстанцій як під час судового розгляду справ, так і досудового розслідування кримінальних проваджень, зокрема і у зв’язку з перебуванням (проживанням) учасників за кордоном. Викладене підтверджується відповідними рішеннями про забезпечення учасникам кримінального провадження можливості брати участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції, наприклад, ухвалами Верховного Суду від 20 березня 2023 року у справі №243/8830/19, від 21 лютого 2024 року у справі №523/4890/19, від 30 травня 2024 року у справі №528/696/21, АП ВАКС від 6 грудня 2022 року у справі №991/5487/22, від 15 лютого 2023 року у справі №991/1138/23, Миколаївського апеляційного суду від 1 серпня 2023 року у справі №487/4237/23 та ін. За приписами п.п. 8, 11 Положення №1845/0/15-21 процедура реєстрації особою електронного кабінету в ЄСІТС, як і доступ до підсистем (модулів) ЄСІТС, здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису такої особи. Електронна ідентифікація та автентифікація особи здійснюється, зокрема, з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу (абз. 2 пп. 5.4-1 п. 5, п. 13-1 Положення №1845/0/15-21). При цьому кваліфікований електронний підпис відповідно до ч. 6 ст. 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, а відповідний документ, згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», визнається оригіналом електронного документа. Законодавцем також визначено процедуру повідомлення особи про її процесуальні права та обов’язки під час дистанційного провадження. Так, відповідно до ч. 3 ст. 345 КПК України у разі участі особи в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів пам’ятка про її права та обов’язки, передбачені КПК України, надсилається такій особі завчасно разом із її викликом у судове засідання. Під час судового засідання головуючий з’ясовує, чи зрозумілі такій особі права та обов’язки, і у разі необхідності роз’яснює їх. Крім того, за приписами п. 17 Положення №1845/0/15-21 такі особи можуть отримувати будь-які документи у справах в електронній формі в своєму електронному кабінеті в ЄСІТС. Отже, використання впроваджених технологій дає змогу як ідентифікувати особу, так і обмінюватися документами без необхідності фізичної присутності особи у приміщенні суду. За такого вбачається, що положення КПК України наразі надають можливість здійснювати дистанційне провадження судом під час судового розгляду та слідчим суддею на стадії досудового розслідування, якщо учасник знаходиться: у приміщенні поза межами приміщення суду, зокрема з використанням власних технічних засобів та кваліфікованого електронного підпису (ч. 5 ст. 336 КПК України); у приміщенні суду, визначеному судом, наприклад, в іншому залі в разі необхідності забезпечення безпеки осіб тощо (абз. 1 ч. 7 ст. 336 КПК України); у приміщенні, розташованому на території, яка перебуває під юрисдикцією суду, або міста, в якому розташований суд (абз. 2 ч. 7 ст. 336 КПК України); у приміщенні, розташованому поза територією юрисдикції суду та поза територією міста, в якому розташований суд (ч. 8 ст. 336 КПК України); у приміщенні установи попереднього ув’язнення або установи виконання покарань (ч. 9 ст. 336 КПК України). При цьому важливо, що особа учасника кримінального провадження, який бере участь у судовому засіданні дистанційно, має бути встановлена, застосовувані технічні засоби і технології мають забезпечувати належну якість зображення і звуку, необхідне дотримання принципу гласності та відкритості судового провадження, а учаснику процесу має бути забезпечена можливість чути і бачити хід засідання, ставити запитання і отримувати відповіді, реалізовувати інші надані йому процесуальні права та виконувати процесуальні обов’язки. Учасник кримінального провадження має подати клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п’ять днів до судового засідання. Копія клопотання в той самий строк надсилається іншим учасникам кримінального провадження (ч. 4 ст. 336 КПК України). Норми ст. 336 КПК України не містять імперативних приписів для проведення судового засідання в режимі відеоконференції у зазначених в ній випадках. Прийняття рішення про проведення процесуальних дій у режимі відеоконференції під час судового провадження віднесено до дискреційних повноважень суду (ухвала АП ВАКС від 5 липня 2024 року у справі №991/4436/24) та, відповідно, слідчого судді у судових засіданнях під час досудового розслідування. Проте Радою суддів України в п.п. 5, 11 Рекомендацій від 2 березня 2022 року наголошено на необхідності врахування відсутності в учасників судових процесів можливості прибути в суд у зв’язку з небезпекою для життя та дотримання загальних засад кримінального провадження. Крім того, відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки Верховного Суду є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, та мають враховуватися іншими судами при застосуванні таких норм права. При цьому, як зазначає Велика Палата Верховного Суду, висновки Великої Палати мають перевагу над висновками Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду, Судової палати Касаційного кримінального суду та Колегії суддів (ухвала від 11 жовтня 2023 року у справі №607/1662/21). За такого вбачається, що застосуванню підлягають саме висновки, викладені, зокрема, в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 5 липня 2023 року у справі №415/2182/20, від 8 вересня 2023 року у справі №1-7/12 щодо можливості участі особи у судовому засіданні дистанційно і з будь-якого місця з використанням власних технічних засобів з метою забезпечення належної реалізації права на захист, оперативності й ефективності кримінального провадження в умовах воєнного стану, введеного на території України. Аналогічної позиції дотримуються також і деякі судді ВАКС. Зокрема, ухвалою ВАКС від 13 серпня 2024 року у справі №991/6293/24, яка набрала законної сили, відмовлено в задоволенні клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження щодо обвинуваченого. Аргументуючи своє рішення, суд зазначив: «…з боку суду було б вкрай необачно, маючи можливість всебічно дослідити фактичні обставини цього кримінального провадження та перевірити їх шляхом зіставлення сукупності доказів, здобутих з різних процесуальних джерел, зокрема, з показань обвинуваченого, обмежити себе у цьому з огляду на припущення щодо вірогідної, як зазначив прокурор, зміни процесуальної поведінки обвинувачених у майбутньому. Окрім того, суд бере до уваги положення ст. 2 КПК України, згідно з якою завдання кримінального провадження підлягають виконанню в умовах застосування належної правової процедури, зокрема, забезпечення особі реальної можливості захищатись від пред’явленого їй обвинувачення шляхом створення судом умов для надання такою особою усних та/або письмових пояснень, збирання та подання доказів, особистої участі у кримінальному провадженні, користування правничою допомогою тощо. З огляду на викладене суд констатує, що у цьому кримінальному провадженні найбільш сприятливим форматом судового розгляду у контексті забезпечення його повноти та всебічності є загальний порядок з обов’язковою участю обвинуваченого, який забезпечує свою присутність із застосуванням відеоконференцзв’язку, відтак клопотання прокурора про спеціальне судове провадження суд вважає передчасним та таким, що наразі не підлягає задоволенню». Конституцією України гарантовано, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (ст.ст. 55, 64 Конституції України). Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у передбаченому процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції. Відповідне право також закріплено КПК. Право особи на участь у кримінальному провадженні щодо себе є фундаментальним правом особи, адже завдяки йому вона може ефективно реалізувати своє право на захист — подавати докази, заявляти клопотання тощо. Право бути присутнім під час судових засідань забезпечує особі право на справедливий судовий розгляд. Попри позиції деяких суддів (слідчих суддів), перебування осіб поза межами України наразі завдяки впровадженню сучасних технологій аж ніяк не перешкоджає повноцінній участі таких осіб у кримінальних провадженнях, зокрема і в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та із застосуванням кваліфікованого електронного підпису.
10 червня 2025, 18:58