13 квітня 2021, 14:41

Захист інтересів бізнесу як потерпілої особи

Опубліковано в №7 (737)

Тетяна Павлюковець
Тетяна Павлюковець «Everlegal» старший юрист, керівник практики кримінального права та процесу

Чи може юридична особа бути потерпілим від злочину? Куди звертатись у випадку вчинення злочину стосовно неї? Чи може взагалі юридична особа страждати від злочинів?


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


Тема визнання юридичної особи потерпілим у кримінальному провадженні далеко не нова. Ми повертаємося до неї постійно з урахуванням запитів суспільства та прогалин інвестиційної політики, однак позиція правоохоронних органів та суду з цього питання щоразу залишає бажати кращого. Як можна говорити про стабільність економічного розвитку чи, принаймні, елементарне планування господарської діяльності, коли бізнес в Україні не захищений ні від свавілля державних органів, ні від недобросовісних дій інших учасників ринку, а регулятори дотримання законності при цьому елементарно не спроможні виконувати свої функції?

З огляду на реалії сьогодення недивно, що бізнес дедалі частіше залучає для захисту своїх інтересів зовнішніх юридичних радників, адже власними силами відновити порушені права практично неможливо. Та навіть з досвідченими адвокатами та законодавчо закріпленим широким переліком прав при непрацюючій системі правоохоронних органів спроби захисту інтересів потерпілого часто перетворюються на рутину процесуальної переписки.

Нормативне регулювання процесуального статусу

Ст. 55 КПК України визначено, хто є потерпілим у кримінальному провадженні. Першочерговим питанням при наданні процесуального статусу цьому учаснику провадження є наявність обов'язкової умови — заподіяної шкоди. Так, законом визначається, що потерпілим може бути:

• фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди;

• юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Перелік процесуальних прав потерпілого визначений у ст. 56 КПК України. Він досить широкий, що за умови ефективного виконання своїх обов'язків органами досудового розслідування було б більш ніж достатнім для захисту порушених прав. Проте реальність протилежна — захист інтересів потерпілого у кримінальному процесі нерідко перетворюється на гонитву адвоката-представника потерпілого за слідчим з метою забезпечити виконання останнім своїх професій них обов'язків.

Типові проблеми бізнесу при реалізації процесуальних прав

Як не дивно, але проблеми з захистом інтересів потерпілого-юридичної особи починаються ще на стадії подання заяви про вчинення злочину. Згідно положень ст. 214 КПК України, потерпілий є одним з ініціаторів досудового розслідування і, відповідно до переліку його процесуальних прав, має право на негайне прийняття та реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення, отримання документа на підтвердження реєстрації заяви та негайне визнання потерпілим (ст. 56 КПК України). Це право потерпілого кореспондує з одночасним обов'язком уповноваженої особи правоохоронного органу прийняти та зареєструвати заяву чи повідомлення про вчинення злочину. Відмова у прийнятті чи реєстрації такої заяви не допускається. Таким чином, діючий КПК України закріпив так званий механізм автоматичної реєстрації заяви про вчинення злочину.

Втім, на практиці цей механізм не зовсім автоматичний, і ми можемо спостерігати певне «фільтрування» поданих заяв на всіх рівнях бюрократичної системи правоохоронного органу. Особливо це помітно, коли мова йде саме про заяви юридичних осіб, які без належного аналізу ситуації відразу переносяться слідчим у площину «цивільно-правових відносин». При цьому слід зазначити, що кримінальне процесуальне законодавство, вживаючи поняття «потерпілий», не конкретизує, кого воно стосується (фізичної чи юридичної особи), надаючи цьому учаснику кримінального провадження рівну процесуальну можливість реалізації своїх прав у всіх випадках. Тож як би дивно це не звучало, але захист інтересів бізнесу починається саме зі стадії подання заяви про вчинення кримінального правопорушення та подальшого оскарження до слідчого судді відмови органу досудового розслідування у прийнятті та реєстрації такої заяви.

Першочергово проблема ефективного захисту інтересів потерпілого полягає навіть не в необхідності оскарження відмови слідчого у реєстрації заяви про вчинене кримінальне правопорушення, а в організацій ній площині — наприклад, в елементарному несвоєчасному направленні потерпілому відповіді на подану заяву або частіше в неотриманні потерпілим відповіді взагалі. Одним з варіантів спрощення отримання потерпілим інформації про результати розгляду поданої заяви є впровадження номерів-ідентифікаторів, за допомогою яких потерпілий може онлайн відслідкувати рух заяви, стан її розгляду та своєчасно оскаржити рішення у разі відмови, не будучи залежним від наявності у слідчого марок для відправки документів чи бажання розглядати таку заяву.

Після подолання етапу подання заяви та отримання пам'ятки про процесуальні права наступним бар'єром для потерпілого є отримання елементарної інформації про стан слідства, рух кримінального провадження, надання актуального витягу з ЄРДР.

Після допиту потерпілого (представника юридичної особи, якій заподіяно шкоду) спілкування зі слідчим фактично зводиться до чекання інформації. Проте очікувати добросовісного та негайного «включення» слідчого у процес розслідування (особливо у випадку, коли заява про вчинення злочину була внесена до ЄРДР на підставі ухвали слідчого судді) не варто. Щоб захист інтересів потерпілого-юридичної особи був ефективним, фактично з першого дня після реєстрації кримінального провадження слідчому необхідно подати клопотання про проведення слідчих та процесуальних дій, які, на думку потерпілого, є доцільними для встановлення обставин кримінального правопорушення та відновлення його порушених прав. Хоча навіть подання такого клопотання не є гарантією, що слідчий почне проводити розслідування якісно.

Коли ми говоримо про практику реалізації потерпілим своїх прав, тягар доказування неправомірних дій особи, яка вчинила злочин стосовно потерпілого, повністю лягає на самого потерпілого та його представника. У цьому випадку потерпілий знаходиться у відверто невигідному становищі, оскільки йому доводиться не лише виконувати роботу замість слідчого, а й у прямому розумінні слова протистояти йому шляхом оскарження до слідчого судді постанов органу досудового розслідування про відмову у задоволенні клопотань, а частіше бездіяльності слідчого чи прокурора, що полягає у нерозгляді клопотань потерпілого.

Таким чином, потерпілий веде боротьбу за відновлення своїх прав на дві сторони, що перетворює його на заручника недосконалих механізмів кримінального процесу, адже вплив потерпілого на хід розслідування здійснюється лише через подання клопотань до слідчого. Очевидно, що законодавець, закріплюючи перелік процесуальних прав потерпілого, не врахував багато суб'єктивних та об'єктивних факторів, через які потерпілий як учасник кримінального провадження не може такі права реалізувати.

Через нескінченну процедуру оскарження бездіяльності слідчого, що полягає у нерозгляді клопотань потерпілого, втрачається найцінніший ресурс — час. Як наслідок, зникають докази, необхідні для кримінального провадження. Це призводить до втрати судової перспективи закінчення кримінального провадження та неможливості відшкодувати заподіяну потерпілому шкоду.

GR у поміч бізнесу

З урахуванням реалій сьогодення, постій них реформ прокуратури, суду та органів досудового розслідування, з якими ми вже забули про якість слідства, досить ефективними стали GR (Government Relations) стратегії захисту інтересів учасників кримінального провадження. Там, де уповноважені державою органи не ефективно виконують чи не виконують взагалі свої професій ні обов'язки, GR-захист дозволяє на найвищому рівні використовувати репутаційні важелі впливу з метою акцентування уваги на системних проблемах всередині структури того чи іншого органу, які призводять до порушення прав учасників кримінального провадження.

GR для захисту бізнесу як потерпілого у кримінальному провадженні можна сприймати по-різному: і як публічний розголос допущених грубих порушень органу розслідування, і як спрощення потерпілому доступу до інформації про хід розслідування, і як гарантію забезпечення об'єктивного розслідування. Проте ці питання навіть не піднімались би у випадку належного виконання своїх обов'язків органами досудового розслідування, прокуратури та суду.

Залучення до кримінального провадження сторонніх незалежних структур, завдяки яким бізнес, принаймні, буде почутий, є альтернативою реагування на неправомірні дії слідчого чи прокурора у разі відсутності реальної можливості їх оскарження або вичерпання усіх інших способів захисту порушених прав.

Проблеми бізнесу, на які звертається увага через GR-стратегії захисту, — це відображення того, які механізми в державі не працюють. І тут для держави є ідеальний шанс встановити системну проблему, її причини та налагодити свої механізми так, щоб вони працювали ефективно. Лише одна важлива деталь — держава повинна вміти слухати і, головне, чути, що говорять ті, хто платить податки, наповнює бюджет та дозволяє державі існувати.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати