Цей рік став найскладнішим для незалежної України. Природно, що велика війна лишила назавжди слід і на українському юридичному ринку. Вона змінила як його персональний склад, так і клієнтський портфель.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Початок повномасштабної війни всі зустріли по-різному, але у шоковому стані. Хтось на певний час згорнув усю діяльність, хтось перемістився за кордон чи на захід України та продовжував працювати віддалено на українському юридичному ринку, а решта влаштувалися (тимчасово чи постійно) в іноземних роботодавців. Багато юристів стали долав Сил оборони України.
Що стосується нашої фірми, то попри природний шок перших днів, ми продовжували працювати без перерв навіть на один день, зрозуміло, віддалено. У пригоді став досвід роботи під час гострої фази пандемії COVID-19, який навчив злагодженій роботі поза офісом, а також приніс звичку не тільки юристам, а й клієнтам спілкуватися шляхом відеоконференцій. Для нас перевагою стало те, що практично всі наші клієнти — іноземний бізнес (із присутністю в Україні чи й без неї), і навіть до останньої пандемії ми з більшістю з них переважно спілкувалися та надавали послуги онлайн. Тож принаймні у цьому аспекті не доводилося звикати до нових умов роботи. Міжнародні клієнти не настільки постраждали від війни, як велика частина українського бізнесу, тому вони продовжували працювати та генерувати запити до юристів.
Щодо персонального складу нашої фірми, то в ньому через велику війну жодних змін не відбулося. У перший місяць війни жіноча частина майже в повному складі перемістилась до Чехії, де розташований головний офіс нашої фірми. Водночас всі жінки продовжували працювати на український офіс, хоч і розміщувалися фізично в офісі у Празі.
У перші місяці війни клієнтські запити переважно стосувалися питань, так чи інакше пов’язаних із війною, як-от: мобілізація, відповідні трудові питання, знищення майна тощо.
Однак вже восени палітра роботи стала нагадувати довоєнну. Наявні клієнти почали повертатися до активної роботи й відповідно — до більш звичних запитів до юристів. До того ж на початку осені майже всі члени нашої української команди повернулися до Києва. Дедалі більша частина роботи вимагала фізичної присутності в Україні (судові справи, представництво перед іншими державними органами).
З жовтня, як і всі українці, через атаку на енергетичну інфраструктуру ми відчували ускладнення як у повсякденному житті загалом, так і для нормальної роботи зокрема. Це вимагало витрат додаткового часу та коштів на забезпечення безперебійного надання послуг як в офісі, так і домівках працівників. На щастя, в підсумку якихось суттєвих перепон для нашого виробничого процесу терористичні атаки держави-агресора не створили.
В останні місяці у своїй роботі ми почали помічати оптимістичні сигнали щодо відродження інтересу іноземних інвесторів до України. Так, надходить дедалі більше запитів на Due Diligence українських компаній, іноземні бізнеси відкриваються в Україні (хоча й обмежують поки що обсяг операцій).
Маркетингові активності юридичних фірм теж поволі починають нагадувати довоєнні. У перші місяці війни уся медійна активність, природно, стосувалася допомоги Силам оборони України. З часом, оскільки постійно говорити лише про війну неможливо, маркетинг повернувся до традиційніших тем, хоча звісно, тема війни та пов’язаних явищ і тут залишається і залишатиметься однією з головних до самої перемоги.
Сьогодні, коли ситуація в тилу відносно стабільна і ми починаємо потроху забувати про масовані ракетні обстріли, інстинктивно хочеться сподіватися на винятково позитивний подальший розвиток подій — як в аспекті перемоги у війні, так і економіки. Проте не потрібно забувати, що майбутнє економіки України наразі сильно залежить від іноземної фінансової допомоги, і подальший розвиток подій залежатиме від того, як швидко Україна переможе на полі бою та чи продовжать закордонні партнери надавати допомогу в потрібній кількості.
До того ж на нас надалі чекатиме і виклик щодо повернення громадян: коли та скільки саме наших співгромадян повернеться до України. Оскільки війна стає дуже тривалою, перед людьми постає вибір: чи лишатися в Україні, з очевидними ризиками та незручностями, чи переїжджати (або лишатися) жити на постійній основі за кордоном. В інтересах нашої держави, щоб якомога більше її громадян усе ж таки вибрали варіант залишатися тут, попри усі труднощі. Але врешті-решт те, скільки лишиться і повернеться людей, сильно залежатиме від того, як саме виглядатиме перемога України у цій війні та як скоро вона буде здобута.
Не варто забувати про ризики глобальної рецесії, яка неодмінно позначиться і на українській економіці.
Утім, за оптимістичного розвитку подій, на який я особисто сподіваюся, після якнайскорішої перемоги на Україну чекатиме велике повоєнне відновлення, а з євроатлантичною інтеграцією обсяг інвестицій, і відповідно юридичної роботи, тільки зростатиме.