Whistleblowing system — це система інформування про порушення. Вона застосовується як у компаніях, так і в державному секторі. Порушення можуть стосуватися не тільки шахрайських (економічних), корупційних дій, але й порушень в антимонопольній та екологічній сфері, трудового законодавства або етичних правил компанії. Осіб, які повідомляють про порушення, називають «викривачами».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Неодноразово доведено, що система — один з найбільш ефективних способів виявлення шахрайських дій та порушень. Адже про такі випадки повідомляють або безпосередні учасники схеми, або особи, які побачили ознаки порушень зсередини.
В Україні цей термін, як і практика застосування системи, здебільшого з'явилися як обов'язковий елемент глобальних політик міжнародних компаній. Ще кілька років тому він сприймався як формальність, а під час презентацій запроваджених систем працівники жартували, що тепер доведеться «стукати».
Однак останніми роками все більше компаній свідомо запроваджують такі системи, завдяки ним викривається все більше випадків порушень.
Типова whistleblowing system складається з таких елементів:
- інтерфейс отримання повідомлення (як правило, сайт або e‑mail, рідше — телефон);
- система обробки повідомлення (у разі правильної побудови — незалежний провайдер, непов'язаний з компанією);
- відділ розслідування (який не залежить від особи, щодо якої проводиться розслідування);
- підрозділ, відповідальний за прийняття рішень за результатом розслідування (закрити, ініціювати притягнення до відповідальності тощо).
Як із захистом викривачів?
Очевидно, що викривач може повідомити про схему, внаслідок якої її бенефіціари отримували значні протиправні прибутки, або внаслідок якої топ-менеджмент компанії чи топ-посадовці будуть притягнені до кримінальної відповідальності. Це створює реальну загрозу для викривача: від звільнення з роботи до фізичного знищення.
В різних країнах захист викривачів гарантується на державному рівні. Наприклад, у США відповідний закон був прийнятий у 1989 р. В Україні з 2014 р. поступово відбувається підвищення стану захисту викривачів.
У 2020 р. були внесені суттєві зміни до Закону «Про запобігання корупції», якими були деталізовані гарантії захисту. Викривачам та їхнім близьким особам гарантується захист життя та майна в порядку, передбаченому для учасників кримінального провадження (приховування, охорона, переселення та ін.). До них не можуть застосовуватися негативні заходи у трудовій діяльності. До того ж до таких заходів належать формально законні дії, які не відповідають загальній практиці роботодавця (наприклад, службова перевірка, якщо такі перевірки не проводилися раніше). Викривач має право звернутися до Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) для захисту своїх прав.
Найбільш обговорювана новація 2020 р. — винагорода викривачу в розмірі 10% від предмета корупційного порушення або завданих державі збитків, якщо вони перевищують 10,5 млн грн (станом на 2020 р.). Якщо повідомлення призведе до обвинувального вироку, викривач має право отримати винагороду. Однак ця норма ще не реалізована на практиці у зв'язку з відсутністю таких вироків.
На жаль, це стосується лише викривачів корупційних порушень, але не інших порушень законодавства чи неетичної поведінки. В цій частині компанії мають самостійно створити та запровадити ефективну систему захисту викривачів, яка дозволяє зберегти їхню анонімність, роботу та заробітну плату, отримати допомогу адвоката коштом компанії чи винагороду.
Гучні справи викривачів у 2019 р.
Щоб продемонструвати важливість такого інструменту як whistleblowing, наведу два кейси, які не пов'язані з бізнесом, але які розпочалися саме завдяки викривачам.
Перший кейс — у серпні 2019 р. неідентифікований працівник ЦРУ на підставі Закону про захист викривачів (США) повідомив про здійснення тиску Дональдом Трампом на неназваного іноземного високопосадовця. Цією особою виявився Президент України Володимир Зеленський, а справа розвинулася до розгляду офіційних звинувачень Президента США та питання про його імпічмент Конгресом.
Другий, на мою думку, найважливіший кейс викривача минулого року — в середині грудня 2019 р. завідуюча відділенням невідкладної допомоги Центрального госпіталю м. Ухань Ай Фень повідомила колег про спалах невідомої на той час хвороби, яку пізніше назвуть COVID‑19. Потім 30.12.2019 р. інший лікар цього госпіталю Лі Веньлян першим повідомив суспільству про цей спалах. Обидва зазнали шаленого тиску від влади, були викликані до адміністрації та поліції, отримали суворі догани й заборони на розповсюдження інформації. Незважаючи на такі заходи, вони продовжили виконувати свою роботу та допомагати хворим.
Інтерв'ю Ай Фень під назвою «The whistle-giver» було заблоковане цензурою за кілька годин. Текст вдалося зберегти та поширити за межі Китаю завдяки перекладу мовою «емоджі». Проте у квітні повідомлялося про зникнення та арешт Ай Фень. Лі Веньлян, на жаль, захворів на COVID‑19 та помер на початку лютого.
Ці випадки демонструють виключне значення whistleblowing system та захисту викривачів як у компаніях, так і в державі. У разі ефективної побудови ці системи надають можливість викривати значні порушення в діяльності компаній, виявляти суттєві порушення та мінімізувати можливі збитки.