Своїм рішенням Верховний Суд України роз'яснив, що примусове виконання призначеного покарання є одностороннім зобов'язанням держави. При цьому особа, засуджена до будь-якого виду покарання, не несе ніякого правового зобов'язання використовувати щодо самого себе правові обмеження, які входять до складу такого покарання. Це виключно одностороння компетенція спеціальних державних органів, які виконують покарання. Разом з цим, суд підкреслює, що ухилення від відбування покарання як підстава для зупинки строків давності виконання обвинувального вироку є особливим юридичним фактом, питанням, яке знаходиться у компетенції суду. Відповідно, такий факт підлягає встановленню, відповідно до вимог процесуальних норм. На підставі цього суд дійшов висновку, що несплата засудженим суми штрафу у визначений термін не є доказом ухилення від відбування покарання.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Нагадаємо, що Верховний Суд України на засіданні Судової палати у кримінальних справах 24.12.2015 р. розглянув справу №5-324кс15 про перегляд судового рішення з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм ст. 80 КК про звільнення особи від відбування покарання у зв’язку з закінченням строків давності виконання обвинувального вироку у подібних правовідносинах, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень.
Розглянувши цю справу, Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого ухилення від відбування покарання як підстава для зупинення строків давності виконання обвинувального вироку є особливим юридичним фактом.
«Особливість цього факту полягає у тому, що питання про його встановлення може бути вирішено лише одним суб’єктом – судом. Адже відповідно до ч. 1 ст. 389 КК ухилення від відбування покарання у виді штрафу є злочином. Такі юридичні факти встановлюються виключно за чітко регламентованою законодавством процедурою. Відповідно до ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину та не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку й встановлено обвинувальним вироком суду. Тому до набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання, питання про зупинення строків давності виконання обвинувального вироку суду вирішувати неправомірно», – зазначено у правовому висновку ВСУ.