Ви можете навіть не здогадуватися, що про вас збирають інформацію, вивчають, ви — об’єкт дослідження під пильним оком державних структур
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
У фільмі «Ворог держави» (Enemy of the State) головні ідеї обертаються навколо тем приватності, державного спостереження та зловживання владою. Фільм показує, як можливості можуть бути використані представниками держорганів для спостереження та збору інформації за звичайними громадянами і як це може загрожувати їхній свободі та безпеці.
Всі ці ризики були викриті в судовій справі щодо використання новими антикорупційними органами самих ганебних практик, що легалізуються суддями Вищого антикорупційного суду (ВАКС).
Це перша та все ще єдина справа в історії України щодо діючого судді про визнання необґрунтованими активів і стягнення їхньої вартості в дохід держави.
Відповідно до матеріалів справи НАБУ (Національне антикорупційне бюро України) та САП (Спеціалізована антикорупційна прокуратура) можуть збирати інформацію про будь-яку особу на основі широкого застосування антикорупційного законодавства. При цьому відсутність регламентованих процедур та обмежень підвищує ризик зловживань, адже збір інформації відбувається без чіткої перевірки обґрунтованості, а також поза кримінально-процесуальними процедурами.
Стверджую, що про кожну людину може збиратися інформація, проводитися моніторинг життя, і ви навіть не будете знати, що є об’єктом дослідження. Ба більше, ви можете взагалі ніколи не дізнатися про те, як і ким використовується інформація про вас, бо не існує юридичних механізмів для перевірки, чи відбувалися такі процедури щодо вас, хто мав доступ до цієї інформації про вас і як така інформація була використана. Це може відбутися щодо будь-кого, незалежно від того, чи знаходилася така людина будь-коли на державній посаді, чи ні.
Все це стало можливим у цивільному процесі при імплементації інституту визнання активів посадовців необґрунтованими. Надзвичайно важливий інститут, покликаний бути частиною антикорупційного законодавства, спотворюється порядком його імплементації.
Визнання необґрунтованими активів і їх стягнення в дохід держави (цивільна конфіскація) — це новий інститут цивільного процесу України, метою якого є запровадження спрощеного порядку вилучення державою майна посадовців, не підтвердженого їхніми доходами. Майже за п’ять років дії нового Закону суди розглянули близько 15 справ цієї категорії.
Безсумнівно, цей інститут переслідує легальну мету. Наявність у посадовців активів і благ, неспівмірних з їхніми доходами, часто висвітлюється у викриттях і розслідуваннях щодо держпосадовців у ЗМІ. Елітна нерухомість, люксові автомобілі, бізнеси, статки, коштовний одяг і розкішні аксесуари демонструють системність і масштабність проблеми корупції. Міжнародна практика та національне законодавство виходять з того, що державний посадовець повинен підтвердити законність і наявність джерел для набуття майна, а правоохоронні органи — довести, що майно фактично є майном посадовця, якщо воно оформлено на третіх осіб чи набуто членами родини без належних доходів.
При імплементації нового інституту важливо дотримуватися стандартів
При імплементації нового інституту та формуванні практики надзвичайно важливим є дотримання стандартів, які не змінять орієнтування держави із захисту прав і свобод людини на пріоритет необмежених повноважень держави щодо збору інформації про своїх громадян. До будь-якої особи без винятку повинні бути застосовані виключно законні процедури, чи то збір інформації, чи притягнення особи до відповідальності. Тому представники антикорупційних органів повинні неухильно дотримуватися вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України: діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами, і винятків бути не може. Цей принцип — єдина перешкода від зловживань і свавілля держави. Правоохоронці, які чинять дії на власний розсуд, а не так, як визначено законами та процедурами, нічим не відрізняються від бандитів.
Проте факти свідчать, що під прикриттям легальної мети боротьби з корупцією за вами, вашою родиною чи іншими особами можуть слідкувати, збирати і фіксувати інформацію, втручатися у приватне життя, причому без будь-яких обмежень і контролю, це буде здійснюватися незалежно від того, чи маєте ви якесь відношення до державної служби.
Фабула справи
Але давайте розглянемо фабулу справи, щоб зробити нашу розмову предметною. САП подала до ВАКС позовну заяву про визнання необґрунтованими активів та стягнення їх вартості в дохід держави в сумі 5,7 млн грн проти діючого судді. Сума позову ґрунтується на вартості двох активів — квартири та автомобіля, квартира не була у власності судді, але НАБУ та САП вирішили, що посадовець ніби має право, тотожне з розпорядженням цією квартирою, а авто було офіційно подаровано рідним батьком і задекларовано, але в таку дію «не повірило» НАБУ. Робота над цією справою викрила низку правових проблем, які ігнорують антикорупційні органи, зокрема правового статусу майна, стандартів доведення відношення посадовця до активів, власниками яких є треті особи, проблем відсутності методики обліку доходів не суб’єктів декларування, допустимості та належності доказів тощо. Кожна з проблем за своєю яскравістю заслуговує на окрему статтю, але тема, яку я хочу висвітлити, є надзвичайно важливою саме для кожної людини, бо зачіпає права та свободи кожного.
Додатки до цивільного позову САП свідчать, що тривалий час НАБУ і САП здійснювали повний моніторинг за пересуванням особи, збирали інформацію щодо життя особи, антикорупційні органи не обмежували себе ні часовим періодом дослідження, ні колом осіб, щодо яких можна збирати інформацію, ні видом чи обсягом персональної та іншої інформації. Не мав значення і статус особи, яка стала об’єктом такого дослідження: посадовець (суддя), дружина (адвокатка), неповнолітня дитина, член родини, інша стороння особа, яка ніколи не була на державній посаді.
Це продемонструвало, що будь-яким детективом НАБУ, будь-яким прокурором САП щодо будь-якої особи може здійснюватися необмежений період часу збір інформації щодо всіх аспектів життя особи, окрім того, збір інформації буде здійснюватися таємно та безконтрольно, важливо тільки, щоб працівник НАБУ вирішив, що це доцільно і він хоче отримати інформацію.
Додатки до цивільного позову САП у справі про визнання необґрунтованими активів свідчать про повну реалізацію можливості тотального слідкування та збору інформації про громадян без будь-яких обмежень: без реєстрації та обліку інформації, судового контролю (без дозволу суду) та з реалізацією заходів, які притаманні здійсненню слідчих (розшукових) дій, передбачених КПК, але без гарантій і обов’язкових процедур кримінального процесу.
Такі можливості правоохоронців перетворюють будь-яку людину на потенційний об’єкт спостереження, збору інформації, вивчення життя і контролю без обмежень у часі щодо необхідності такого спостереження. Усвідомлення того, що представники правоохоронних органів на їхній власний розсуд мають можливість безконтрольно необмежено у часі спостерігати за людиною, збирати про неї інформацію, фактично «тримати під ковпаком», є ключем можливого впливу і контролю над будь-якою людиною в інтересах третіх осіб, які зацікавлені в такій інформації. Це руйнує гарантії приватного життя будь-якої особи, незалежності професійної діяльності (судової, адвокатської тощо) і дає неймовірну владу представникам правоохоронних структур щодо будь-якої особи.
Складно навіть уявити, наскільки можуть бути руйнівними негативні наслідки. Довіра до правоохоронних органів має базуватися не на гаслах і вірі, а наявності прописаних процедур, яких посадовці повинні дотримуватися і які можна перевірити, а у випадку порушень чи зловживань — притягнути правоохоронців до відповідальності.
Неприпустимі дії НАБУ та САП
Підстава, межі повноважень та спосіб їх здійснення — гарантії кожної особи від тиску і втручання влади, запобіжники від поліцейської держави, де свавілля влади домінує над стандартами дотримання прав людини, гарантій професійної діяльності та верховенства права.
Не вдаючись до правового обґрунтування позовних вимог у судовій справі, хочу звернути увагу на дії НАБУ та САП, які були проведені до подання позову про визнання необґрунтованими активів, а саме отримання інформації та документів:
1. Усіх персональних даних у Державній міграційній службі України (РНОКПП, номерів телефонів, дані закордонних паспортів, що коли-небудь надавалися по особах).
2. Органів РАЦС щодо актових записів (народження, одруження тощо).
3. Із реєстру всіх нотаріальних довіреностей за весь час життя людини й існування таких нотаріальних реєстрів (з даними реєстраційних номерів, дат видачі, строку дії, даними довірителя, представників, змісту таких довіреностей). Так, у конкретному випадку це стосувалося довіреностей, починаючи з 2007 року (що за п’ять років раніше призначення особи на посаду), та інших осіб, яких працівники НАБУ на власний розсуд пов’язали із суддею, або, як вони зазначають у документах, із «об’єктом дослідження».
4. Щодо нерухомого майна і транспортних засобів, набутих за весь час життя всіма особами, яких на власний розсуд визначило НАБУ.
5. Щодо перетину кордону за даними Державної міграційної служби України (повний реєстр за всі роки існування цієї бази з даними дат, вказівкою пунктів пропуску, рейсів, країн, транспорту та кількості днів перебування за кордоном у кожному конкретному випадку) всіма особами, яких на власний розсуд визначило НАБУ.
6. Органів ДФС про доходи осіб, які містяться в запиті НАБУ за період обліку таких даних за 1998–2020 роки.
7. Щодо осіб, які сплачують за послуги обслуговування об’єктів нерухомості, отримання будь-яких електронних перепусток, інтернет-послуг, IP-адрес тощо.
8. Банківську та фінансову інформацію з усіх можливих банків щодо всіх осіб, яких на власний розсуд визначило НАБУ.
Банки надали інформацію про всіх осіб, які були вказані в запиті: відомості про рух коштів по рахунках таких осіб, усі анкетні дані, телефони, адреси тощо, інформацію про наявність індивідуальних сейфів, рахунків і додатків про рух коштів на запит, електронні носії з інформацією, виписки про рух коштів, перелік ІР-адрес щодо входження до електронного кабінету тощо.
У зазначених вище банківських виписках інформація датувалася з 2007 року. Отже, по будь-якій людині прямо зараз може бути надано повний доступ до банківської інформації за необмежений період часу, а також це може здійснюватися щодо усіх рідних, знайомих і незнайомих, які становитимуть інтерес НАБУ і САП. Причому ніхто з таких осіб, щодо яких збирається інформація, не буде навіть знати і може ніколи і не дізнатися, що така інформація збирається.
Норма закону, яка дає повноваження на отримання інформації, зокрема банківської, в антикорупційному законодавстві є. Але відсутній будь-який порядок чи положення, що регламентує, хто може отримати таку інформацію, в яких випадках, як така інформація реєструється, обліковується, хто матиме до неї доступ, як така інформація зберігається і як та коли підлягає знищенню тощо.
9. Інформація від пошти щодо отримання кореспонденції із зазначенням часу, дати отримання та надсилання відправлень, адреси доставки тощо.
І пошта надала таку інформацію, всупереч ст. 31 Конституції України, згідно з якою інформація щодо кореспонденції надається виключно за дозволом суду. Конституційні гарантії проігноровані всіма антикорупційними органами — НАБУ, САП і ВАКС.
10. Поденне, погодинне, візуалізоване на карті переміщення відповідного авто — інформація з баз відеокамер, зокрема «Смарт сіті», за якою НАБУ без будь-яких обмежень має інформацію щодо будь-якого автомобіля, що пересувається і відповідно проїжджає камери міста.
І така інформація вільно отримується з інформаційних баз будь-яким детективом «за доцільності». Саме це слово було використано детективом, коли він як свідок у суді пояснював, як здійснюється доступ до інформації щодо пересування авто. На всіх роздруківках інформації щодо пересування авто видно, що отримувачем є Олена Палій. Як пояснив детектив, це працівниця канцелярії, на яку видали цифровий ключ доступу, яким насправді користується не вона, а детективи «за доцільності». Тому неможливо перевірити, хто входив у систему, в якій справі, у зв’язку з чим, бо це завжди буде «Олена Палій», яка цього не робила. Така собі система фікцій.
Так виглядає необмежене спостереження та збір інформації за пересуванням будь-якої особи з ідентифікацією днів, часу, адрес і демонстрацією на мапі такого пересування.
Питання, викладені тут мною, дуже важливі, оскільки стосуються будь-якої людини, її приватності та безпеки від свавільного й необмеженого втручання. Не менше занепокоєння викликає нерегламентований збір інформації щодо суб’єктів, діяльність яких повинна відбуватися з відповідними гарантіями, щоб виключити вплив на них і забезпечити незалежність їхньої професійної діяльності, наприклад, суддів чи адвокатів. Це не бажання убезпечити останніх, це стандарти та гарантії професійної діяльності, необхідні для забезпечення незалежності здійснення такої діяльності.
Безперечно, будь-який посадовець повинен бути відповідальним, доброчесним. Але перевірка чи збір інформації щодо особи має відбуватися виключно в порядку, передбаченому законом, відповідно до регламентованих процедур, які фіксують дії правоохоронних органів і дають право на перевірку їх законності.
Неврегульовані процедури позбавляють визначеності, прозорості й розуміння обізнаності щодо процесів і наслідків збору інформації, а значить, є елементом свавілля і не відповідають стандартам дотримання прав і свобод людини.
Дійсно, за умовами п. 10 ч. 1 ст. 16 Закону України «Національне антикорупційне бюро України» НАБУ вживає заходів щодо виявлення необґрунтованих активів і збору доказів їх необґрунтованості, надсилає САП матеріали для розв’язання питання про пред’явлення позову про визнання необґрунтованими активів і їх стягнення у дохід держави. Але такі матеріали можуть бути не надані САП, взагалі не оформлені в «цивільну» справу або САП може й не подати відповідний позов у ВАКС. Це призводить до того, що особа, щодо якої збирається інформація, може навіть не знати, що про неї є «досьє», що ставить під загрозу безпеку персональних даних та іншої інформації.
Правоохоронні органи (зокрема НАБУ і САП) продемонстрували відсутність будь-яких меж щодо збору інформації про особу, її сім’ю, членів родини, будь-яких інших осіб.
НАБУ і САП офіційно надали відповідь, що вони не реєструють інформацію, що збирається по людині, не обмежують до такої інформації доступ осіб у межах органу, така інформація не має порядку не тільки реєстрації, але й регламентації зберігання, знищення тощо.
Жоден орган, зокрема САП і НАБУ, не може мати необмежені повноваження щодо будь-якої особи, щодо суб’єктів, які мають конституційні гарантії діяльності, це становить найвищий рівень небезпеки руйнування функціонування правової держави.
Отже, все зазначене вище вказує на очевидну системну проблему можливості вивчення, тримання під контролем, «під ковпаком» будь-якої особи (посадової чи ні), і за необхідності — забезпечення системного вивчення життя, тиску, переслідування, «полювання», роками збору інформації про все життя людини без обмежень у часі, предмет перевірки, коло осіб без судового контролю.
ВАКС зазвичай підтримує дії НАБУ та САП і не вважає проблемними питання щодо відсутності порядку отримання інформації про особу. Неодноразово ВАКС фіксував, що інформація про людину була досліджена НАБУ та передана до суду в значно більшому обсязі, ніж проблема (предмет), що розглядається, тому ВАКС просто бере ту інформацію, яка стосується періоду перевірки, а вся інша інформація зайва. Безконтрольно, нерегламентовано зібрана інформація про людину без правил роботи з такою інформацією, зберігання та знищення інформації має ризик незаконного використання, передачі третім особам, збору на замовлення чи в інтересах третіх осіб, власного використання в особистих інтересах тощо. Всі ці ризики треба терміново невілювати.
Уявіть: облік, реєстрація, порядок збору, отримання, зберігання та знищення такої інформації щодо особи в НАБУ та САП не регламентовані. Тобто підстави для здійснення повноважень є, а межі та способи не регламентовані. Але ВАКС аж ніяк не переймається таким фактом і підтримує такі методи, що руйнують конституційні гарантії приватності, позбавляють людей можливості захищати інформацію про себе та створюють загрозу для незалежності професійної діяльності.
Досягнення цілей подолання корупції не повинно супроводжуватися практикою нерегламентованих процедур, які за своїм змістом є такими, що нівелюють права та свободи людини. Має бути забезпечено баланс між дотриманням права на повагу до приватного життя та виконанням норм антикорупційного законодавства. А поки цього не зроблено, ми легковажно дозволяємо державі домінувати, закріплюючи власні можливості на рівні вищому, ніж дотримання наших прав і свобод.