Одним із наслідків війни є завдання шкоди майну населення країн, на території яких ведуться бойові дії. Так, у воєнний час майно фізичних і юридичних осіб може бути знищене або ж пошкоджене під час обстрілів чи штурмів населених пунктів; вилучене (реквізоване) для потреб ворожої армії; захоплене (розграбоване, знищене) ворогом; покинуте (втрачене) власниками, які тікали із зони бойових дій. У зв’язку з цим постає питання про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої воєнними діями. І розв’язати його має суд.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Суд і відшкодування шкоди
Вже понад дев’ять років Україна потерпає від російських загарбників. З початком повномасштабного вторгнення рф на територію України ситуація ще більше загострилася. росія грубо порушує право на життя кожного, хто перебуває на території нашої держави, право на безпечне середовище, право власності, право на вільний вибір місця проживання та багато інших прав. Війна завдала та щоденно завдає величезних збитків нашій економіці. Протягом тривалого часу ворог цинічно знищує мирне населення і цивільну інфраструктуру України, руйнує майно, зухвало нехтує нормами міжнародного гуманітарного права, порушує закони та звичаї війни.
Тож дуже важливим є відновлення справедливості та притягнення до відповідальності винних осіб. Адже відсутність належного покарання таких осіб може спонукати їх повторити скоєне і в майбутньому. Водночас не менш важливим для українців залишається і питання щодо відшкодування завданої моральної і матеріальної шкоди, шляхів та механізмів її відшкодування.
Відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна держава має обов’язки перед своїми громадянами: негативний та позитивний. Негативний обов’язок полягає в тому, що державні органи та службові особи держави не можуть позбавляти людину життя, за винятком ситуацій, коли таке позбавлення є абсолютно необхідним (випадки, за яких держава може застосувати летальну силу, перераховані в ч. 2 ст. 2 Конвенції). Позитивний обов’язок полягає в необхідності встановлення державою законодавчих положень, які б захищали життя людини, передбачали юридичну відповідальність за протиправне позбавлення людини життя та забезпечення об’єктивного й ефективного розслідування незалежним органом фактів посягання на людське життя та здоров’я. Показником ефективності розслідування є встановлення і покарання осіб, відповідальних за порушення права на життя.
У межах реалізації державою процесуального позитивного обов’язку можливе і відшкодування шкоди, завданої злочинними діями.
Безперечно, відповідальність за порушення прав людини повною мірою лежить на країні-агресорі. Проте це не виключає й обов’язку України виконати свої позитивні зобов’язання у вигляді створення процедур та механізмів захисту порушених прав.
Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Тому саме на судову систему України покладається обов’язок не тільки покарання винуватих у скоєнні воєнних злочинів (адже лише суд може визнати особу винуватою), а й відновлення порушених майнових прав громадян, юридичних осіб і держави, відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої воєнними діями.
Як відшкодовується шкода: форми і способи
Історично склалися різні форми відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок воєнних дій. Це, наприклад, контрибуція (вилучення майна або примусові платежі на користь держави-переможця у війні), репарація (одна з форм матеріальної відповідальності, яка настає для суб’єкта міжнародного права за збитки, завдані іншому суб’єкту міжнародного права внаслідок правопорушень, до яких безпосередньо належить і війна; характер та обсяг репарацій залежать від завданих збитків), конфіскація, реституція, субституція, які так чи інакше застосовувалися після завершення збройної агресії.
Також застосовувалися різні способи досягнення відшкодування шкоди: через укладення відповідних угод між сторонами конфлікту або із залученням інших країн. Вироблення того чи іншого механізму відшкодування шкоди в кожному випадку мало індивідуальні риси.
Застосування таких форм відшкодування шкоди можливе тільки після завершення війни, після того, як будуть підписані відповідні документи — акт про капітуляцію або мирна угода. За відшкодування збитків та відновлення територій платить сторона, яка програла війну.
З огляду на те, що воєнні дії на території України продовжуються, є певні складнощі у відшкодуванні шкоди в зазначених формах. Безумовно, після перемоги буде розпочато єдиний процес України проти росії, в результаті якого з останньої буде примусово стягнуто кошти (репарація, контрибуція) для відшкодування всієї майнової шкоди, завданої воєнними діями.
Відшкодування шкоди в кримінальному провадженні
Водночас відповідно до національного законодавства України є ще декілька механізмів відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями третіх осіб.
Оскільки в умовах збройної агресії більшість фактів заподіяння шкоди кваліфікуються саме як порушення кримінального права, то важливим є кримінально-правовий механізм відшкодування збитків. Інакше кажучи, розв’язання питання про відшкодування заподіяної шкоди (моральної та матеріальної) в кримінальному провадженні.
З огляду на норми міжнародного гуманітарного права відповідальність за воєнні злочини, вчинені на території України, повинні нести не тільки особи, які входять до складу збройних сил воюючої країни, беруть участь безпосередньо у воєнних діях (комбатанти), а й керівництво держави-агресора загалом.
За нормами міжнародного кримінального права державні посадові особи (через їхній чинний або попередній ранг у політичній структурі держави) можуть користуватися імунітетом від кримінального переслідування перед національними органами інших держав, однак не мають такого імунітету перед міжнародними трибуналами, коли вони переслідуються за міжнародні злочини.
Притягнення до кримінальної відповідальності за воєнні злочини осіб рядового складу армії держави-агресора перебуває в юрисдикції національних судів. І механізм відшкодування шкоди у кримінальному процесі має низку переваг.
По-перше, він уже є і діє. Тобто на відміну від міжнародних судів чи спеціальних комісій з відшкодування збитків його не потрібно створювати з нуля.
По-друге, кримінальне законодавство є ефективним механізмом збору надійної доказової бази. Адже будь-який обраний як ефективний механізм компенсації збитків, завданих агресією з боку росії, потребуватиме доказів вчинення рф та окремими її представниками протиправних діянь.
Сам факт реєстрації вчинення воєнного злочину, подальше здійснення досудового розслідування та збір доказів у кримінальному провадженні дає підстави особі, яка зазнала шкоди внаслідок цього злочину, вимагати її відшкодування. При цьому органи досудового розслідування збирають і фіксують докази не тільки щодо кримінальних правопорушень, але й щодо заподіяної шкоди.
Що робити особам, яким заподіяна шкода через війну
Відповідно до ч. 1 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням заподіяно майнову шкоду.
Отже, особі, яка зазнала шкоди внаслідок збройної агресії, насамперед необхідно подати заяву про вчинення кримінального правопорушення, заяву про залучення до кримінального провадження як потерпілого з доказами завдання майнової шкоди, оскільки, за змістом ч. 2 ст. 55 КПК України, саме із цього моменту в особи виникають права й обов’язки потерпілого.
Також необхідно сприяти органу досудового розслідування у фіксації обставин кримінального правопорушення та заподіяних збитків. Із цією метою можна використовувати всі доступні способи фіксації: фото або відео, зроблені навіть за допомогою мобільного телефону; запис пояснень очевидців з обов’язковим зазначенням анкетних даних, місця проживання та контактного номера телефону. Окрім цього, варто надати дані, які свідчать про право власності на пошкоджене або зруйноване майно. Для оцінки заподіяної шкоди можна використовувати будь-які фото цього майна, чеки, квитанції щодо витрат на його придбання та ремонт.
Однією із слідчих дій у кримінальному провадженні є огляд місця події, який здійснюють слідчий, прокурор з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення. Але потерпілий також може ініціювати її проведення та здійснювати інші дії. Взагалі ст. 56 КПК України передбачений доволі значний обсяг процесуальних прав потерпілого, які можна використовувати і задля відшкодування заподіяної шкоди.
Крім завданих кримінальним правопорушенням збитків, потерпіла особа має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає у:
1) фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;
2) душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів;
3) душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Окремо варто нагадати, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування.
Заявлення цивільного позову в кримінальному провадженні
Наступним кроком після повідомлення особам про підозру є заявлення цивільного позову в кримінальному провадженні. Цивільним позивачем у кримінальному провадженні є особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди та яка в порядку, встановленому КПК України, пред’явила цивільний позов.
Цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка відповідно до закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану кримінально протиправними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, що вчинила суспільно небезпечне діяння та до якої пред’явлено цивільний позов у порядку, встановленому КПК України.
Цивільних відповідачів може бути декілька, якщо йдеться про кримінальне правопорушення з кількома фігурантами (обвинуваченими) і як щодо всіх потерпілий пред’являє свої вимоги. У такому разі обвинувачені відповідатимуть перед потерпілим як солідарні боржники.
Загалом відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, можливе шляхом:
1) добровільного відшкодування шкоди підозрюваним, обвинуваченим, а також за його згодою будь-якою іншою фізичною чи юридичною особою на будь-якій стадії кримінального провадження;
2) відшкодування шкоди, стягнутої судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні;
3) відшкодування шкоди за рахунок державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом (ст. 127 КПК України).
Вироки національних судів та їхнє значення на міжнародному рівні
Зараз є судова практика, коли цивільні позови у кримінальному провадженні пред’являються до рф. І суди, ухвалюючи вироки, задовольняють такі позовні вимоги та стягують заподіяну шкоду з держави-агресора. Це не є правильним підходом, оскільки механізм цивільного позову в кримінальному провадженні передбачений національним законодавством, і держава безпосередньо не підпадає під критерії цивільного відповідача, визначені у ст. 62 КПК України.
Тому може йтися лише про індивідуальну кримінальну відповідальність конкретної особи, яка встановлена органами досудового розслідування та визнана судом винною.
Водночас кожен вирок, ухвалений національними судами у воєнних злочинах, може бути доказом для Міжнародного кримінального суду та міжнародних трибуналів (у разі їх створення) на підтвердження вини вищих посадових осіб рф. Це відповідно дасть змогу відшкодувати шкоду за рахунок держави-агресора.