1. Доставка затриманого транспортного засобу для зберігання на спеціальний майданчик дозволяється лише у випадку, якщо транспортний засіб суттєво перешкоджає дорожньому руху (постанова Верховного Суду від 18.06.2020 р. у справі №686/14075/16-а)
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Фактичні обставини справи: водій оскаржив постанову інспектора патрульної поліції про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КупАП шляхом накладення штрафу, а також дії інспектора щодо складання акта огляду, тимчасового затримання та доставки транспортного засобу на спеціальний майданчик.
Судами встановлено, що інспектор патрульної поліції не довів належними доказами факт вчинення водієм адміністративного правопорушення, а з даних відео-носія, яким зафіксовано цю подію, не вбачається порушення транспортним засобом правил зупинки, стоянки, що створювало б перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для тимчасового затримання транспортного засобу позивача та про визнання протиправними дій інспектора патрульної поліції щодо тимчасового затримання належного позивачу транспортного засобу.
Продовжуючи тему паркування, не можу залишити поза увагою ще одну правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 19.02.2020 р. у справі №204/8036/16-а/
Фактичні обставини справи: особу було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП. Інспектор патрульної поліції надав відеозапис, з якого вбачається, що працівники поліції підійшли до автомобіля, що вже здійснював стоянку. Позивач в автомобілі знаходився сам на водійському сидінні. Однак він надав пояснення, що перебував у цьому транспортному засобі в якості пасажира та сів за кермо лише після того, як його родич припаркував автомобіль, тож він не є ані водієм, ані власником цього автомобіля, а лише чекає на водія-власника автомобіля. Інспектор патрульної поліції пояснення позивача не взяв до уваги.
Суди першої та апеляційної інстанцій скасували постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП, зазначивши, що у ній не зафіксовано, на підставі яких документів працівником поліції було встановлено, що позивач є суб`єктом відповідальності за вказане правопорушення, тобто що він є особою, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення.
Верховний Суд погодився з такими висновками судів попередніх інстанцій та залишив судові рішення в силі. Тим самим Верховний Суд підтвердив, що притягти до відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП можна лише ту особу, яка безпосередньо вчинила таке правопорушення.
2. Перебування пішохода на проїжджій частині дороги не звільняє водія від кримінальної відповідальності за невиконання вимог ПДР (постанова Верховного Суду від 14.05.2020 р. у справі № 668/2604/15-к)
Фактичні обставини справи: водій здійснив наїзд на пішохода, який переходив проїжджу частину у забороненому місці, внаслідок чого останньому заподіяно тяжкі тілесні ушкодження.
Вироком суду першої інстанції, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, водія було засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, однак звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки.
Відхиляючи доводи касаційної скарги та залишаючи рішення попередніх інстанцій у силі, Верховний Суд зазначив, що протиправність дій потерпілого пішохода не виключає винуватість водія, оскільки факт, що потерпілий (який переходив проїжджу частину у забороненому місці) створив небезпеку для дорожнього руху, судами не встановлено, а незалежно від причин виникнення небезпеки для руху або перешкоди водій зобов’язаний був виконати вимогу п. 12.3 ПДР і негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди.
3. Порушення учасником руху ПДР саме по собі не виключає винуватість іншого учасника (постанова Верховного Суду від 19.05.2020 р. у справі №490/10025/17)
Фактичні обставини справи: засуджений, повертаючи ліворуч, виїхав на смугу зустрічного руху, внаслідок чого сталося зіткнення з іншим автомобілем — Mercedes, внаслідок якого водій і три пасажира Mercedes загинули. Встановлено, що водій автомобіля Mercedes також порушив ПДР — перевищив максимально дозволену швидкість, встановлену для ділянки, де сталося ДТП.
Суди першої та апеляційної інстанцій визнали засудженого винним у тому, що при здійсненні маневру він не переконався у його безпечності і не дав дорогу транспортним засобам, що мають пріоритет у русі, чим порушив положення ПДР.
Верховний Суд залишив у силі зазначені судові рішення, вказавши, що порушення ПДР водієм Mercedes не є обставиною, яка свідчить про невинуватість засудженого. Верховний Суд наголосив, що основним чинником, який визначає відповідальність водія у разі створення небезпеки під час дорожнього руху, залишається його можливість вчасно виявити цю небезпеку і здійснити відповідні заходи для її уникнення чи зменшення. Причина, через яку створена небезпека для руху, не має значення, якщо встановлено, що водій мав можливість її вчасно виявити.
Шановні водії, бережіть себе та будьте взаємно ввічливими на дорозі!