У сучасному світі програмне забезпечення (ПЗ) стало невід’ємною частиною більшості технологічних інновацій. З розвитком штучного інтелекту, блокчейну та інших передових технологій питання правового захисту програмних рішень набуває ще більшої актуальності. Однак підходи до патентування програмного забезпечення суттєво відрізняються в різних юрисдикціях, створюючи складнощі для розробників та компаній, які прагнуть захистити свої інтелектуальні активи на глобальному ринку.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Загальні особливості правової охорони програмного забезпечення
Традиційно програмне забезпечення захищається авторським правом як літературний твір. Авторське право охороняє конкретну реалізацію коду, але не захищає концепції, ідеї, методи або алгоритми, на яких базується програма.
Патентна охорона навпаки може забезпечити захист саме для функціональних аспектів ПЗ — методів, процесів та алгоритмів. Однак багато юрисдикцій застосовують обмеження щодо патентоздатності програмного забезпечення, вимагаючи наявності так званого технічного внеску або технічного ефекту.
Далі ми розглянемо на прикладі деяких країн особливості патентування програмного забезпечення у різних юрисдикціях.
Сполучені Штати Америки
США традиційно мають найбільш ліберальний підхід до патентування програмного забезпечення серед розвинених країн.
Законодавство США не містить прямих заборон на патентування ПЗ. Однак важливими є прецеденти Верховного суду, зокрема справи Alice Corp. v. CLS Bank International (2014), Bilski v. Kappos (2010) та Diamond v. Diehr (1981).
Зокрема, у справі Alice Corp. v. CLS Bank International (2014) Верховний суд постановив, що патенти, які стосуються абстрактних ідей (наприклад, фінансових операцій), не можуть бути захищені, якщо вони не містять «винахідливу концепцію», яка виходить за межі простої реалізації ідеї за допомогою комп’ютера.
З 2019 року Патентне відомство США (USPTO) видало оновлені керівні принципи щодо патентування програмного забезпечення. Станом на 2024 рік винаходи, які покращують функціонування комп’ютера або іншої технології, мають значно вищі шанси отримати патентний захист.
Європейський Союз
Європейський підхід є більш консервативним порівняно з американським, але поступово еволюціонує.
Європейська патентна конвенція (ЄПК) у ст. 52(2)(c) прямо виключає «програми для комп’ютерів» з патентоздатних об’єктів. Однак це обмеження стосується лише програм «як таких».
Європейський патентний офіс (ЄПО) розробив доктрину «технічного характеру». Винахід, який реалізується за допомогою комп’ютерної програми, може бути запатентований, якщо він розв’язує технічну проблему технічними засобами, створюючи «додатковий технічний ефект».
Приклади патентоздатних рішень:
- програмне забезпечення, що покращує роботу комп’ютера (оптимізація пам’яті, підвищення безпеки);
- програмне забезпечення для керування технічними процесами;
- програмне забезпечення для обробки даних, яке дає технічний результат.
Останніми роками ЄПО демонструє все більшу відкритість до патентування ПЗ, особливо у сфері штучного інтелекту.
Сполучене Королівство
Після виходу зі складу Європейського Союзу Велика Британія зберегла підхід, подібний до європейського, але з деякими відмінностями.
Британські суди розробили власний чотирикроковий тест (справа Aerotel Ltd v. Telco Holdings Ltd), який визначає технічний внесок. Цей тест передбачає:
- правильну інтерпретацію заяви;
- визначення фактичного внеску винаходу;
- перевірку, чи потрапляє внесок лише в межі виключеної матерії;
- перевірку, чи є внесок технічним за своєю суттю.
У травні 2024 року Офіс інтелектуальної власності Великої Британії (UK Intellectual Property Office, UKIPO) оновив свої керівні принципи щодо патентних заявок, пов’язаних із винаходами штучного інтелекту (ШІ), зокрема щодо нейронних мереж. Це оновлення відбулося після рішення суду у справі Emotional Perception AI Ltd v. Comptroller-General of Patents, Designs and Trade Marks у 2023 році.
Японія та Південна Корея
Обидві країни мають розвинуті й досить схожі підходи до патентування програмного забезпечення. Однак для повного розуміння картини слід розібратися з особливостями кожної країни окремо.
У Японії програмне забезпечення може бути запатентоване як частина винаходу, якщо воно має технічний характер і забезпечує певний технічний ефект. Це означає, що програмне забезпечення повинно використовуватися у складі винаходу, який застосовує закони природи або забезпечує технічний внесок. Японське патентне законодавство дозволяє патентувати винаходи, які включають технічні засоби, зокрема програмне забезпечення, якщо вони відповідають вимогам патентоздатності, таким як новизна та винахідницький рівень.
У Південній Кореї програмне забезпечення також може бути патентоване, якщо воно має технічний характер і забезпечує певний технічний внесок. Південнокорейське патентне законодавство дозволяє патентувати винаходи, які включають програмне забезпечення, якщо вони відповідають вимогам патентоздатності, таким як новизна та винахідницький рівень. Програмне забезпечення повинно бути частиною винаходу який забезпечує технічний ефект, наприклад, покращення роботи пристрою чи процесу.
Отже, в обох країнах програмне забезпечення може бути запатентоване як частина винаходу, якщо воно має технічний характер і забезпечує певний технічний внесок. Це означає, що програмне забезпечення повинно бути інтегроване в технічний процес або пристрій, який забезпечує певний технічний ефект.
Індія
Індія має один із найбільш обмежувальних підходів до патентування програмного забезпечення. Закон про патенти Індії, особливо розд. 3(k), виключає «комп’ютерну програму як таку» з патентоздатних об’єктів.
Патентне відомство Індії тлумачить це обмеження досить широко. Програмне забезпечення може бути запатентоване лише за умови, що воно є частиною апаратного пристрою та має «технічний ефект».
Попри зростання індійської ІТ-індустрії, суттєвих змін у підході до патентування ПЗ в останні роки не відбулося. Проте у 2024-му почалися дискусії щодо можливого перегляду політики для підтримки розвитку інновацій у сфері штучного інтелекту.
Україна
І наостанок слід згадати про стан справ у нашій державі. Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» фактично виключає програмне забезпечення як таке з об’єктів патентної охорони. Програмне забезпечення в Україні захищається як об’єкт авторського права, а не патентується як винахід.
Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій (УКРНОІВІ) не розглядає програмне забезпечення як патентоздатне у тому вигляді, як це відбувається в деяких країнах Європи чи в США. Програмне забезпечення в Україні реєструється як об’єкт авторського права, а не патентується як винахід.
Хоча Україна працює над гармонізацією законодавства з ЄС, програмне забезпечення продовжує захищатися як об’єкт авторського права. Однак є ситуації, коли певні технічні реалізації програмного забезпечення можуть бути захищені через патентування функцій або алгоритмів, які використовуються в складі апаратних засобів чи пристроїв. У цьому разі об’єктом патентування стає не сама програма, а пристрій або спосіб, який включає ці функції чи алгоритми.
Отже, хоча програмне забезпечення як таке не може бути запатентоване в Україні, його технічні реалізації можуть бути захищені через патентування відповідних технічних засобів.
Висновки
Патентування програмного забезпечення залишається складною та динамічною сферою, де підходи різних країн суттєво відрізняються. США, Японія та Південна Корея пропонують найбільш сприятливі умови для патентування ПЗ, тоді як Європа демонструє більш консервативний підхід, який поступово еволюціонує.
Для українських розробників та ІТ-компаній критично важливо розуміти ці відмінності й розробляти комплексні стратегії захисту інтелектуальної власності, особливо при виході на міжнародні ринки. В умовах глобальної конкуренції та розвитку таких технологій, як штучний інтелект, блокчейн тощо, ефективний захист програмних інновацій стає все більш важливим фактором конкурентоспроможності.
Сучасні тенденції вказують на поступову лібералізацію підходів до патентування програмного забезпечення, особливо у сфері штучного інтелекту, але значні відмінності між юрисдикціями зберігаються і надалі.