Нещодавно Верховний Суд розглядав справу щодо питання трансфертного ціноутворення (Постанова Верховного Суду від 07.07.2018 р. у справі №814/399/16). На момент виникнення обставин, що стали підставою для контролюючого органу про донарахування суми податкового зобов'язання за операцією платника з нерезидентом, який мав офшорний статус (як стверджували податківці), ще не існували правила трансфертного ціноутворення у тому вигляді, як це закріплено зараз ст. 39 Податкового кодексу України (далі – ПК України).
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Згідно із законодавством, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, під «нерезидентами, які мають офшорний статус», розумілися нерезиденти, розташовані на території офшорних зон. Проте у цій справі проблема полягала в тому, що хоча контрагент платника був зареєстрований не в офшорній зоні, особливості його організаційно-правового статусу LLP – партнерство з обмеженою відповідальністю, що не передбачає оподаткування компанії податком на прибуток у Великій Британії. Оскільки прибуток від діяльності партнерства розподіляється безпосередньо між його учасниками, то й оподатковується він в юрисдикціях податкового резидентства кожного партнера. Перед судами постало питання про те, чи визнавати цю операцію такою, що може вплинути на об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств позивача, тобто в сучасному розумінні «контрольованою».
Фактичні обставини справи полягали в тому, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким йому було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, у розмірі 689 759 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 344 879 грн з мотивів безпідставності його прийняття.
Суд встановив, що позивач уклав договір з контрагентом про поставку енергетичного вугілля для використання у виробництві. Контрагентом позивача було партнерство з обмеженою відповідальністю Великої Британії, а його засновники були зареєстровані в офшорних зонах (в Белізі, на Сейшельських островах). Контролюючий орган в результаті проведення перевірки дійшов висновку про порушення податкового законодавства шляхом завищення суми витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, за взаємовідносинами з нерезидентом, що має офшорний статус, на загальну суму 4 293 613 грн внаслідок включення до складу витрат 100%, а не 85% вартості придбаного вугілля.
Цей висновок ґрунтувався на тому, що засновники контрагента позивача були зареєстровані в офшорних зонах, тому до операцій з цим контрагентом повинні застосовуватися обмеження, передбачені п. 161.2 ст. 161 ПК України: «У разі укладення договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що мають офшорний статус, чи при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки, незалежно від того, чи здійснюється така оплата (в грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів чи нерезидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх витрат у сумі, що становить 85% вартості цих товарів (робіт, послуг)».
Суди першої та апеляційної інстанції позовні вимоги задовольнили повністю. Свої рішення вони мотивували тим, що оскільки контрагент позивача є зареєстрованим у Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії, відповідно, він не є нерезидентом, який має офшорний статус. Згідно з п. 161.3 ст. 161 ПК України, під терміном «нерезиденти, які мають офшорний статус» розумілися нерезиденти, розташовані на території офшорних зон, за винятком нерезидентів, розташованих на території офшорних зон, які надали платнику податку виписку із правовстановлюючих документів, легалізовану відповідною консульською установою України, що свідчить про звичайний (неофшорний) статус такого нерезидента.
Таким чином, суди визнали, що єдиною умовою для віднесення нерезидента до такого, який має офшорний статус, є його розташування на території офшорних зон нерезидента, а не його засновників (партнерів). Оскільки партнерство було зареєстровано у Великій Британії, яка не є офшорною зоною, то для податкового обліку України не має значення офшорний статус засновників (партнерів) партнерства.
Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що відсутність у суб'єкта господарювання ознак «нерезидента, який має офшорний статус» зумовлює відсутність складу податкового правопорушення, передбаченого п. 161.2 ст. 161 ПК України, та визнав протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.
Цікаво, що якби проаналізована вище справа розглядалася відповідно до чинного ПК України, то така операція вважалася б контрольованою з огляду на наступне. Організаційно-правова форма контрагента позивача «Limited Liability Partnership», зареєстрованого у Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії, включена до Переліку організаційно-правових форм нерезидентів, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 04.07.2017 р. №480.
Відповідно до пп. «г» пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПК України, господарські операції з особами, що існують у таких формах, визнаються контрольованими та повинні відповідати принципу «витягнутої руки». У разі невідповідності контролюючий орган має право включити до оподатковуваного прибутку платника податку прибуток, який був би нарахований в умовах контрольованої операції, що відповідає зазначеному принципу.
Таким чином, варто зазначити, що запровадження, окрім переліку держав, операції з якими вважаються контрольованими, також переліку організаційно-правових форм, які можуть використовуватися недобросовісними платниками для мінімізації податкових зобов’язань в юрисдикціях, що не вважаються офшорними гаванями, є позитивним кроком у боротьбі з ухиленням від оподаткування та виведенням коштів за кордон.