Останній за часом приклад розриву дипломатичних стосунків між державами датується 2017 роком. Тоді низка арабських держав, у тому числі Бахрейн, Саудівська Аравія, Єгипет, ОАЕ та деякі інші оголосили про розрив відносин з Катаром. Аргументацією стала підтримка, зокрема фінансова, еміратом тероризму, його «ворожа політика». Було вислано дипломатів та підданих Катару, припинено морське та повітряне сполучення, обмежено банківські операції тощо. Дипломатичну блокаду Катару було знято через три з половиною роки. На восьмому році донедавна гібридної війни Російської Федерації проти України – після визнання 21 лютого Кремлем так званих «ЛНР», «ДНР» – розглядається можливість розриву дипломатичних стосунків України з Росією.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
«Це був би необхідний крок, якого Росія дуже хоче запобігти та застерігає нас від нього», – зазначив журналіст Юрій Бутусов. Зі свого боку очільник зовнішньополітичного відомства Дмитро Кулеба на брифінгу у Вашингтоні у вівторок зауважив, що «це потрібно було зробити ще в 2014 році». Також він повідомив, що доправив президенту Зеленському подання з пропозицією про розрив дипвідносин. Глава української держави пообіцяв «опрацювати це питання», про що сказав напередодні після зустрічі в Києві з президентом Естонської Республіки.
Запустити схему розриву дипломатичних відносин держава Україна може на підставі статті 106 своєї Конституції та статті 7 Закону «Про дипломатичну службу». Відповідно до цього, Міністерство закордонних справ України звертається з пропозицією до президента.
У своєму дописі на Фейсбук екс-заступниця міністра закордонних справ, правниця Лана Зеркаль зазначила, що «політичними наслідками розірвання дипломатичних відносин може стати припинення будь-яких прямих постійних контактів між державами, утім це не перешкоджатиме здійсненню контактів між їхніми представниками в рамках міжнародних організацій, проведенню двосторонніх зустрічей на території третьої держави».
До слова, з моменту агресії Росії проти Грузії в 2008 році, наслідком якої став у том числі розрив дипломатичних стосунків, функції мандат по представництву Грузії в РФ та відповідно Російської Федерації в Грузії здійснює Швейцарія.
Основним документом, що регулює дипвідносини між державами, є Віденська конвенція про дипломатичні зносини 1961 року. В статті 45 Конвенції йдеться, що у випадку розриву дипломатичних зносин між двома державами або остаточного чи тимчасового відкликання представництва:
a) держава перебування повинна, навіть у разі збройного конфлікту, поважати та охороняти приміщення представництва разом з його майном та архівами;
b) держава, що акредитує, може довірити охорону приміщень свого представництва разом з її майном та архівами третій державі, прийнятній для держави перебування;
c) держава, що акредитує, може довірити захист своїх інтересів та інтересів своїх громадян третій державі, прийнятній для держави перебування.
З точки зору міжнародного права процес розриву дипломатичних відносин може відбуватися без розірвання відносин консульських – це питання регулюється Конвенцією про консульські зносини. Її було ухвалено також у Відні в 1963 році.
На даний момент на території РФ діють два генеральних консульства України – в Санкт-Петербурзі та Ростові, а також два звичайних консульства – в Єкатеринбурзі та в Новосибірську. Офіційний Київ вже відкликав з Москви для подальших консультацій тимчасового повіреного у справах Посольства Василя Покотила.
За погодженням Київ і Москва можуть визначати третю сторону, яка виконуватиме представницьку функцію. На цю так звану «державу-покровительку» у разі повномасштабного збройного конфлікту покладатимуться зобов’язання здійснювати нагляд за належним поводженням з військовополоненими та мирним населенням на територіях, окупованих ворожою державою.