Аграрний сектор має стратегічне значення для економіки України, адже забезпечує продовольчу безпеку країни та вагому частину експортного потенціалу.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
У 2025 році перед агропромисловим комплексом постають нові юридичні виклики, зумовлені військовими діями, змінами клімату та трансформацією глобальних ринків.
1. Митні зміни та експортна політика
Станом на квітень 2025 року митна політика України щодо аграрної продукції зазнала суттєвих змін, спрямованих на оптимізацію експортних процедур та адаптацію до міжнародних стандартів.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2024 №1352 «Про внесення змін у додаток 4 до постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2023 р. №1402» з 1 грудня 2024 року скасовано вимогу щодо ліцензування експорту певних видів аграрної продукції, зокрема зернових, бобових та олійних культур. Це рішення націлене на спрощення умов ведення бізнесу для експортерів та зменшення адміністративного навантаження.
Згідно зі статтею 19 прим. 2 Закону України від 16.04.1991 № 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність» та Постановою Кабінету Міністрів України від 29.10.2024 №1261 «Про запровадження режиму експортного забезпечення» з 1 грудня 2024 року розпочинається функціонування режиму експортного забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2024 №944 затверджено Порядок затвердження мінімально допустимих експортних цін на окремі види товарів. Тепер ціни на окремі види товарів з урахуванням умов поставок визначатимуться у доларах США за 1 кілограм.
Відбудеться перегляд особливого пільгового режиму з Європейським Союзом (далі – ЄС), який діє до 5 червня 2025 року та запроваджений після повномасштабного вторгнення росії у 2022 році. Українська сторона активно веде переговори з ЄС щодо його продовження, оскільки повернення до попередніх митних ставок може призвести до значних економічних втрат.
У разі непродовження особливого пільгового режиму з ЄС українським аграріям доведеться адаптуватися до нових умов торгівлі, включаючи можливе повернення мит та квот. Це ускладнить доступ до європейських ринків та вимагатиме пошуку альтернативних напрямків експорту.
Водночас варто згадати нову митну політику США, яка стимулює багатьох світових виробників шукати альтернативні ринки збуту, зокрема й український, що створює сприятливі можливості для розвитку вітчизняного аграрного сектору.
2. Податкові питання
У 2025 році повертаються податкові перевірки, тому рекомендуємо аграріям приділити більше уваги до податкової дисципліни та звітності та ознайомитися з планом-графіком таких перевірок.
Єдиний податок для аграріїв збережеться до завершення воєнного стану, що надає певну стабільність для малого та середнього агробізнесу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2024 р. №1088 «Про внесення змін до Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» запроваджено зміни в оформленні операцій, здійснених у режимі експортного забезпечення. Зокрема, експортери зобов’язані дотримуватися особливих правил оформлення та реєстрації податкових накладних.
Крім цього, для аграрного бізнесу і надалі залишається проблемою блокування реєстрації податкових накладних, що може призводити до фінансових втрат та ускладнень у веденні бізнесу.
Ці зміни спрямовані на збільшення податкових надходжень до бюджету та адаптацію податкової системи до сучасних викликів.
3. Земельна реформа та обіг сільськогосподарських земель
З 1 січня 2024 року в межах так званого «другого етапу» земельної реформи юридичні особи отримали право купувати землі сільськогосподарського призначення, з обмеженням до 10 000 га, що викликає незадоволення власників паїв на прифронтових територіях, де вартість землі з очевидних причин значно нижча за ринкову.
Так, у лютому 2025 року середня вартість гектара сільськогосподарської землі в Україні становила 55 033 гривень. Водночас у прифронтовій зоні, а саме в Миколаївській області, ціна на землю значно нижча та становить 28 077 гривень за гектар.
Водночас не всі юридичні особи, які зареєстровані за законодавством України, беруть участь на ринку землі. Діє заборона на доступ до ринку сільськогосподарської землі на юридичних осіб, учасників або кінцевих бенефіціарних власників яких є:
- громадяни російської федерації або учасники терористичних організацій;
- іноземні держави;
- особи, в яких неможливо встановити кінцевого бенефіціарного власника;
- особи, що зареєстровані в офшорних зонах, віднесених до переліку офшорних зон;
- особи, щодо яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції);
- особи, що перебувають під контролем фізичних та юридичних осіб, зареєстрованих у державах, включених Міжнародною групою з протидії відмиванню брудних грошей (FATF).
4. Регулювання ринку засобів захисту рослин
15 січня 2025 року Президентом України підписано Закон України від 17.12.2024 № 4147-IX «Про державне регулювання сфери захисту рослин».
Закон орієнтований на європейські принципи регулювання сфери захисту рослин та адаптує законодавство України до низки директив та регламентів ЄС, зокрема щодо сталого застосування пестицидів, класифікації та маркування хімічних речовин, а також заходів проти шкідників рослин.
Він має комплексний характер, оскільки в окремих положеннях повністю, а в інших – частково наближує українське законодавство до низки директив і регламентів Європейського Союзу, а також стандартів ФАО (Food and Agricultural Organization), зокрема:
- Директива № 2009/128/EC щодо сталого застосування пестицидів;
- Регламент (ЄС) № 1107/2009 щодо розміщення на ринку ЗЗР;
- Регламент (ЄС) № 1272/2008 щодо класифікації, пакування та маркування хімічних речовин;
- Регламент (ЄС) № 2016/2031 щодо заходів захисту від шкідників рослин;
- Міжнародний стандарт з фітосанітарних заходів.
Водночас ухвалення цього Закону є лише початковим етапом у впровадженні нових правил функціонування для всього ланцюжку виробництва сільськогосподарської продукції й, попри те, що набуває він чинності лише у 2028 році, агрохімічна галузь уже зараз має готуватися до його впровадження, що передбачає адаптацію до нових регуляторних вимог та стандартів.
5. Зміни у ветеринарному законодавстві
Впровадження Закону України від 04.02.2021 р. №1206 «Про ветеринарну медицину», що набирає чинності з 1 вересня 2025 року.
Відповідно до статті 49 цього Закону ліцензовані приватні ветеринарні лікарі матимуть змогу видавати ветеринарні паспорти та свідоцтва, що на сьогодні є прерогативою виключно державних лікарів. Такі зміни значно спростять процес отримання документів для власників тварин, хоч і зумовить додаткове адміністративне навантаження на приватних ветеринарних лікарів.
Крім цього, згідно зі статтею 74 нового Закону також вводиться ліцензування як оптової, так і роздрібної реалізації ветеринарних лікарських засобів, що регулюватимуться окремим Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності» з урахуванням особливостей.
Також цим Законом передбачена вимога до спеціалістів ветеринарної медицини подавати щоквартальний звіт про обсяги застосованих протимікробних ветеринарних лікарських засобів, причому порядок звітування ще має бути розробленим.
Однак додаються вимоги до ведення записів операторами ринку ветеринарних препаратів, зокрема і щодо продажу рецептурних препаратів. Водночас щодо останніх має проводитися аудит для порівняння вхідних та вихідних поставок (продажів) ветеринарних лікарських засобів і наявних запасів таких засобів та виявлення будь-яких розбіжностей не менше одного разу на рік (статті 78,79 Закону України від 04.02.2021 р. №1206 «Про ветеринарну медицину»).
Зазначений закон має на меті удосконалення ветеринарної сфери та забезпечення добробуту тварин. Водночас викликає занепокоєння питання реєстрації ветеринарних препаратів, поданих до набрання ним чинності, через відсутність чітких положень щодо їхнього правового статусу.
Висновки
Агробізнесу необхідно змінити підходи у відповідь на нововведення та вчасно реагувати, що допоможе мінімізувати ризики та зберегти конкурентоспроможність. Адаптація агросектору України до нових змін відповідно до європейських стандартів є не просто вимогою часу, а стратегічною необхідністю. Впровадження європейських норм і підходів не лише відкриває доступ до нових ринків, а й сприяє підвищенню якості продукції, безпеки виробництва, сталому управлінню природними ресурсами та довгостроковому розвитку сільськогосподарських територій. Це шлях до зміцнення агросектору як драйвера економіки майбутнього.