Проблема невиконання або тривалого невиконання остаточних судових рішень в нашій країні дуже широко обговорюється як у вузьких колах професійної спільноти, дотичної до примусового виконання, так і на національному рівні шляхом прийняття відповідних законодавчих актів, меморандумів, указів, стратегій тощо.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Зокрема, нещодавно Законом України від 21 листопада 2024 року № 4094-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» внесені зміни до ГПК України, ЦПК України та КАС України щодо вдосконалення положень про судовий контроль, зокрема:
- визначено категорії справ, у яких суд буде зобов’язаний застосовувати заходи судового контролю за зверненням стягувача;
- встановлено, що в відсутність виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду не перешкоджає суду застосувати заходи судового контролю;
- передбачено мінімальний та граничний термін, у межах якого суд встановлюватиме боржнику строк для подання звіту про виконання судового рішення.
Отже, держава усвідомлює, що причини невиконання остаточного судового рішення полягають не тільки в неефективній роботі виконавчої служби, але й у відсутності зацікавленості суду, який ухвалив це рішення, в його остаточному виконанні. Ба більше, як практикуючий приватний виконавець можу стверджувати, що суди в багатьох випадках чинять перешкоди у примусовому виконанні своїх же рішень.
Хоча законодавством і передбачений досить широкий спектр засобів примусового виконання, які можна застосовувати до недобросовісного боржника, деякі засоби взагалі не працюють на практиці.
З одного боку виконавець зобов’язаний вживати передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З іншого боку при вжитті передбачених законом засобів примусового виконання під час звернення до суду виконавець може стикнутись з такими перепонами з боку суду, які можуть вартувати йому навіть професійної кар’єри.
Прикладом з моєї професійної діяльності є конфліктна ситуація з Київським районним судом м. Одеси, завдяки якій у голови суду Сергія Чванкіна та заступника голови суду Володимира Петренка, виникли неприязні відносини до мене. Почалось з того, що подання приватного виконавця про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України у справі №947/22065/23, подане мною через систему «Електронний суд», не було зареєстроване судом. Після серії листів та скарг подання було зареєстровано, між надходженням подання до суду та призначенням судді пройшло майже два місяці (за приписами ст. 441 ЦПК України подання розглядається судом негайно без повідомлення сторін за участю виконавця).
30.07.2024 ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Бескровного Я.В. у справі №947/22065/23 подання повернуто без розгляду з посиланням на 2 ч. 2 ст.183 ЦПК України — приватним виконавцем не додано до подання доказів, його надіслання (надання) іншим учасникам справи. Хоча в поданні було зазначено, що до заяв приватного виконавця в ході примусового виконання рішення не застосовуються положення ст. 183 ЦПК України щодо направлення сторонам копії подань відповідно до висновків, зроблених у багатьох рішеннях, зокрема:
- постанова Верховного Суду у справі №569/13154/20 від 27.01.2021 - https://reyestr.court.gov.ua/Review/94525074
- постанова Дніпровського апеляційного суду у справі № 235/6109/20 від 09.03.2023 - https://reyestr.court.gov.ua/Review/109469613
- постанова Дніпровського апеляційного суду у справі № 235/4849/20 від 06.04.2023 - https://reyestr.court.gov.ua/Review/110140614
- постанова Дніпровського апеляційного суду від 29.06.2023 у справі №225/5195/15-ц -https://reyestr.court.gov.ua/Review/111904631;
- постанова Дніпровського апеляційного суду від 26.09.2024 № 185/1686/20 - https://reyestr.court.gov.ua/Review/121929269
- постанова Дніпровського апеляційного суду від 26.04.2024 №519/215/12 - https://reyestr.court.gov.ua/Review/118645471
- постанова Дніпровського апеляційного суду від20.03.2024 №263/16126/19 - https://reyestr.court.gov.ua/Review/117781192
Апеляційне оскарження приватним виконавцем подібних ухвал суду віднімає багато часу і потребує додаткових зусиль та витрат на судовий збір. Крім того, функцією виконавця не є судитися з судом, а функцією виконавця є швидке і ефективне примусове виконання судового рішення.
У випадку з ухвалою від 30.07.2024 у справі №947/22065/23 мною направлено відповідний лист на ім’я голови суду з проханням врахувати у своїй практиці судову практику Верховного Суду, апеляційного суду та практику місцевих судів, та знов направила суду подання із зазначенням нових мотивів його подачі.
Повторне подання було прийнято, розглянуто по суті та відмовлено у задоволенні з тих підстав, що вжиті приватним виконавцем заходи не є вичерпаними. https://reyestr.court.gov.ua/Review/120850839.
У задоволенні третього подання відмовлено - не вбачається, що боржник отримав постанову про відкриття виконавчого провадження, виклики державного виконавця — https://reyestr.court.gov.ua/Review/121043447.
Четверте подання — відмовлено у задоволенні, зазначено, що в матеріалах відсутні докази про свідоме ухилення боржника від виконання зобов`язання, а також те, що приватний виконавець вже неодноразово зверталась до суду з аналогічними поданнями, що є зловживанням виконавцем своїми процесуальними правами — https://reyestr.court.gov.ua/Review/121143804.
Тобто суд в кожній ухвалі наводить нові підстави для відмови, та визнає дії приватного виконавця зловживанням не дивлячись на те, що розгляд процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень, є триваючими правовідносинами до тих пір, поки судове рішення не буде виконане у порядку, передбаченому законом (постанова Об’єднаної палати КЦС від 01.07.2020 у справі № 488/3753/17-ц).
За таку наполегливість Київський районний суд м. Одеси усім складом «мститься мені», або повертаючи усі мої подання без розгляду, або відмовляючи у їх задоволенні. Судді не розуміють, що приватний виконавець не представляє у суді власні інтереси, а намагається виконати їх судове рішення.
Постановою Одеського апеляційного суду від 17.12.2024 у справі № 947/22065/23 визнано незаконною та скасовано ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 27.08.2024 про залишення без розгляду подання про привід боржника.
Постановою Одеського апеляційного суду від 17.12.2024 у справі № 947/22065/23 визнано незаконною та скасовано ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 27.08.2024 про залишення без розгляду подання про оголошення розшуку боржника.
Як вишенька на торті — суд в трьох ухвалах від 21.08.2024 у справі №947/22065/23 та ухвалою від 27.08.2024 у справі №947/33682/23 розцінив мої дії з примусового виконання зловживанням процесуальними правами, звинуватив мене у «процесуальному тероризмі», тиску на суддів, та направив скаргу до Мін’юсту та Асоціації приватних виконавців з вимогою припинити мою діяльність як приватного виконавця.
Ця скарга була ініційована Київським районним судом м. Одеси після серії моїх скарг на бездіяльність відповідальних осіб, пов’язаних з нездійсненням реєстрації в системі «Електронний суд» подання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, незаконними відмовами суддів у прийнятті до розгляду подань.
Під час дії воєнного стану планові перевірки приватних виконавців Мін’юстом не проводяться, позапланові проводяться за скаргами сторін виконавчого провадження або за власною ініціативою Мін’юсту та Ради приватних виконавців України. Для посилення відповідальності та застосування більш широкого спектру санкцій до «несвідомого» приватного виконавця під час війни при Раді приватних виконавців України діє Комітет з етики, який на власний розсуд видає висновки про порушення норм професійної етики. Діяльність Комітету з етики приватних виконавців як карального органу під час воєнного стану потребує окремої публікації, тому детально на цьому не зупиняюсь.
Висновком Комітетом з етики приватних виконавців під порушенням норм професійної етики з мого боку визнано зловживання процесуальними правами, спробу вплинути на рішення суддів та створити тиск на судову систему загалом. Отже, один приватний виконавець паралізує не тільки роботу усього складу Київського районного суду м. Одеси, але й усієї судової системи!
Зважаючи на те, що Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» передбачено, що Рада приватних виконавців України має право провести перевірку лише за зверненням учасника виконавчого провадження або за власною ініціативою (ч.1 ст. 35), перевірка проведена за скаргою Київського районного суду м. Одеси, який не є учасником виконавчого провадження.
Виключний перелік учасників виконавчого провадження передбачений ст. 14 Закону України «Про виконавче провадження».
Підігруючи голові Київського районного суду м. Одеси, висновком Комітету встановлено, що приватний виконавець при виконанні рішень не має права повторно подавади до суду подання про обмеження права виїзду боржників та про примусове проникнення до житла, адже це є порушенням норм процесуального права.
Водночас у постанові Об’єднаної палати КЦС від 01.07.2020 у справі № 488/3753/17-ц зроблено висновки про те, що слід звернути увагу на те, що розділ VI ЦПК України, який врегульовує розгляд процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб), не є окремим видом судового провадження, не є окремою стадією цивільного процесу, а є виконанням судових рішень, як заключного етапу у процесі реалізації захисту цивільних прав.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Отже, розгляд процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень, є триваючими правовідносинами до тих пір, поки судове рішення не буде виконане у порядку, передбаченому законом. Тому державний/приватний виконавець має право звертатися до суду з відповідним поданням, направленим на виконання ст. 129 Конституції України щодо обов`язковості судового рішення стільки раз, скільки для цього необхідно, аби виконати судове рішення. Проте це не повинні бути тотожні й аналогічні подання (заяви), які вже судом вирішені.
Аналогічні висновки зроблено у постанові Верховного Суду від 08.07.2022 у справі № 296/11276/13-ц.
Крім того, на мою особисту думку, приватний виконавець не є суб’єктом зловживання процесуальними правами.
Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, яка охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012).
Європейський суд з прав людини у рішеннях від 06.09.2007 у справі «Моргуненко проти України» та від 27.11.2008 у справі «Крутько проти України» зазначив, що провадження в суді та виконавче провадження є відповідно першою та другою стадіями одного провадження. Виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатися як цілісний процес.
Виконавче провадження за усталеною в правовій доктрині та в судовій практиці позицією є завершальною стадією судового провадження, яка невідривно поєднана зі стадією вирішення спору.
Ухвалені судом рішення не можуть бути не виконані, адже невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Приватний виконавець під час виконання професійних обов’язків не діє в особистих інтересах, не захищає особисті права, а є органом примусового виконання рішення. Тому не може зловживати процесуальними правами, адже не є учасником справи (стороною, третьою особою, заінтересованою особою тощо).
Крім того, на приватного виконавця покладено законодавством обов’язок вживати заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Тому апріорі приватний виконавець не може зловживати процесуальними правами, адже приватний виконавець не є учасником справи, не представляє в суді свої власні інтереси, у нього немає альтернативи – виконувати рішення чи ні. Одним із заходів виконання є звернення до суду з відповідними поданнями.
Стаття ст. 42 ЦПК України встановлює виключний склад учасників справи, серед яких не передбачений приватний виконавець.
За приписами ст. 44 ЦПК України тільки учасники судового процесу та їхні представники можуть нести відповідальність за зловживання процесуальними правами.
Втручання в будь-якій формі в діяльність судді з метою перешкодити виконанню ним службових обов’язків або добитися винесення неправосудного рішення можливе лише до ухвалення рішення.
Мною направлялись листи голові Київського районного суду м. Одеси після ухвалення чергового рішення судом з метою довести до суддів положення норм законодавства та судову практику для врахування в подальшій роботі. Що не може бути розцінене як втручання в діяльність суду. З таким баченням всі спільні семінари, наради, конференції, консультації, на яких доводяться до суддів роз’яснення положень законодавства, судової практики можна вважати впливом на суддів.
Висновком Комітету з етики на підставі скарги встановлено, що приватним виконавцем подаються необґрунтовані скарги на дії суддів до Вищої ради правосуддя, що розцінюється як спроба вплинути на рішення суддів.
Відповідно до ст. 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» право на звернення із скаргою щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа.
Крім того, право на звернення до органів державної влади передбачено ст. 40 Конституції України.
Отже, право на звернення є Конституційним правом і не може бути заборонено або обмежено.
Згідно з ст. 9 Закону України «Про звернення громадян» забороняється переслідування громадян і членів їх сімей за подання звернення до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, посадових осіб за критику у зверненні їх діяльності та рішень.
Ба більше, надання оцінки діям приватного виконавця щодо впливу або втручання у діяльність суддів, що може містити ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 376 КК України, виходить за рамки повноважень органів самоврядування приватних виконавців та мають встановлюватись відповідними правоохоронними органами.
Однак Комітетом з етики взято на себе невластиві їм повноваження правоохоронного органу та надано оцінку діям приватного виконавця, які можуть містити ознаки кримінального правопорушення.
25.10.2024 мною направлено повідомлення до Ради приватних виконавців України відповідно до ст. 5 Кодексу професійної етики приватних виконавців України про втручання в свою діяльність з боку суддів Київського районного суду м. Одеси, наслідком яких є намагання порушити незалежність приватного виконавця.
Рішенням Ради приватних виконавців України від 25.04.2025 №81 відмовлено у задоволенні мого повідомлення в порядку ст. 5 Кодексу професійної етики приватних виконавців України у зв’язку з відсутністю фактів, що свідчать про втручання в професійну діяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н.Є. чи порушення професійних прав і законних інтересів.
В цей час скарга Київського районного суду м. Одеса передана Радою приватних виконавців України на розгляд до Міністерства юстиції України, засідання Дисциплінарної комісії щодо її розгляду призначене на 16.05.2025.
Висновок — вжиття передбачених законом засобів примусового виконання під час звернення до суду може вартувати мені професійної кар’єри.
Чи впливають такі перешкоди на виконання остаточного судового рішення? Так, впливають. З двох рішень Київського районного суду м. Одеси суду мені вдалось фактично виконати тільки одне. Інше повернула стягувачу через безперспективність подальшого виконання та шалений спротив усього складу Київського районного суду м. Одеси, який усі мої подання, направлені на виконання рішення, повертає або відмовляє у їх задоволенні.
Крім того, такі перешкоди впливають на увесь процес примусового виконання, так як доводиться витрачати багато часу на захист вже своїх особистих професійних прав.
З останнього, постановою Одеського апеляційного суду від 15.04.2025 у справі № 947/33682/23 задоволено частково мою апеляційну скаргу, ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 27.08.2024 року змінено в мотивувальній частині шляхом виключення визнання судом зловживання процесуальними правами приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталією Євгеніївною.