У сучасних реаліях, спричинених повномасштабною збройною агресією проти України, мільйони громадян опинилися у статусі внутрішньо переміщених осіб (ВПО) або змушені шукати захисту за кордоном. В умовах розриву соціальних, побутових та правових зв’язків надзвичайно важливим є збереження доступу до інституцій державної влади, насамперед — до правосуддя. Саме електронні інструменти стали фундаментом, який дозволив мільйонам українців реалізовувати свої права дистанційно, попри географічні та часові бар’єри. Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини.
Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! Електронне правосуддя: доступність для ВПО та українців за кордоном Система «Електронний суд», яка функціонує на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та відповідних норм процесуального законодавства, вже декілька років забезпечує можливість дистанційної участі громадян у судових процесах. Особливу значущість ця система набула у зв'язку з війною — коли громадяни опинилися у віддалених регіонах України або за її межами, не маючи змоги фізично бути присутніми на засіданнях. Через електронний кабінет можна не лише подавати заяви, а й отримувати всі процесуальні документи, вести комунікацію з судом, брати участь у засіданнях за допомогою відеоконференцій, організованих через платформу EasyCon або інші засоби зв’язку. Такий підхід суттєво підвищив рівень доступності правосуддя. Особливо важливим цей інструмент є для ВПО — осіб, які змушені залишити своє постійне місце проживання без можливості повернення. Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» гарантує таким громадянам право на рівний доступ до правосуддя. У практиці Верховного Суду, зокрема у справі №204/2321/22, було підтверджено можливість подання процесуальних документів навіть без створення електронного кабінету за умови використання КЕП. Втім, проблеми залишаються: зокрема, питання ідентифікації громадян, які перебувають за межами України. Видача КЕП наразі пов’язана з фізичною присутністю в Україні, а отже, ті, хто знаходиться за кордоном, часто позбавлені доступу до системи. Це вимагає термінових законодавчих змін — наприклад, ратифікації механізмів взаємного визнання електронної ідентифікації між Україною та країнами ЄС (на основі стандарту eIDAS), що дозволить українцям за кордоном підписувати документи та ідентифікувати себе на офіційних порталах дистанційно. Електронні сервіси соціального захисту для ВПО Важливою складовою цифрової трансформації захисту прав внутрішньо переміщених осіб стало впровадження державних електронних сервісів, зокрема — через застосунок «Дія» та портали Мінсоцполітики. В умовах війни українці отримали можливість подавати заяви на фінансову допомогу, змінювати місце реєстрації ВПО, оформлювати субсидії та інші соціальні виплати онлайн. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №332 від 20.03.2022 року, реєстрація ВПО може здійснюватися безпосередньо в «Дії». У 2023 році також було запроваджено онлайн-механізм підтвердження факту перебування за кордоном для отримання соціальних виплат. Крім того, працює функціонал онлайн-консультацій через чат-боти або відеозв'язок з представниками ЦНАП, органів соцзахисту. Це дозволяє особам, які опинилися в країнах ЄС, залишатися на зв’язку з українською системою соціального забезпечення. У рамках підтримки цифрових прав ВПО важливо також продовжити гармонізацію цих сервісів з міжнародними платформами — наприклад, запровадити спільну реєстрацію або обмін даними між базами ЄС та українськими органами, що дозволить мінімізувати бюрократичні перешкоди. Захист сімейних прав через відеозв’язок В умовах, коли тисячі родин опинилися роз’єднаними через війну, судовий захист прав батьків на участь у вихованні дитини стає питанням надзвичайної актуальності. Згідно з Сімейним кодексом України (ст. 157), той із батьків, хто проживає окремо, має право на участь у вихованні, спілкування з дитиною та вирішення важливих питань її життя. Суди дедалі частіше визнають доцільним запровадження режиму дистанційного спілкування між батьками та дітьми за допомогою відеозв’язку. Це особливо важливо, коли дитина перебуває за кордоном разом із одним із батьків, а інший залишився в Україні. У таких ситуаціях відеозв’язок стає єдиним засобом збереження емоційного контакту. У справі №757/21377/22-ц Верховний Суд підтвердив право батька на відеоспілкування з сином, який разом із матір’ю проживає за кордоном. Суд встановив графік відеозв’язку (двічі на тиждень у зручний час), чітко зазначивши, що такий формат комунікації відповідає найкращим інтересам дитини. Суди не тільки підтримують електронну форму зв’язку, а й зобов’язують іншу сторону не чинити перешкод: наприклад, забезпечити наявність інтернет-зв’язку, надати пристрій для відеозв’язку, узгодити час і платформу для розмов. Невиконання цих умов може бути підставою для перегляду режиму участі у вихованні або навіть передачі дитини другому з батьків, якщо систематичне порушення порушує права дитини. Організація відеозв’язку у сімейних справах Технічне забезпечення відеозв’язку — важливий аспект реалізації права на спілкування. Суд може зобов’язати обидві сторони: забезпечити наявність смартфону, планшету або комп’ютера з камерою; встановити узгоджений додаток для відеозв’язку (Zoom, Skype, Viber, WhatsApp тощо); забезпечити безпечне і комфортне середовище для дитини під час розмови; погодити графік спілкування та надати контактні дані. Додатково суд може залучити до участі третю особу — представника органу опіки, психолога або іншого батька — для моніторингу та емоційного супроводу. Такий підхід дозволяє уникнути психологічного тиску та забезпечити позитивний досвід спілкування. У разі порушень з боку одного з батьків — наприклад, відмови надати зв'язок, ігнорування дзвінків або психологічного тиску на дитину — суд може змінити порядок спілкування, обмежити участь одного з батьків або застосувати адміністративну відповідальність (ст. 173-2 КУпАП). Міжнародний досвід і конституційна юрисдикція Європейський досвід підтверджує доцільність використання дистанційних форм зв’язку в захисті сімейних прав. У справі Kutzner v. Germany Європейський суд з прав людини визнав, що обмеження батьківських прав має бути пропорційним і виправданим, а в рішенні Elsholz v. Germany зазначив, що контакт з дитиною повинен зберігатися навіть у разі розлучення батьків або територіального розділення. У справі Strand Lobben v. Norway ЄСПЛ вказав, що остаточне розірвання стосунків між дитиною і батьками — крайній захід, який має бути обґрунтованим лише критичною необхідністю. Отже, дистанційне спілкування розглядається як мінімальне втручання у сімейні стосунки і як засіб їх збереження. Конституційний Суд України неодноразово підкреслював, що право на доступ до суду має бути реалізоване незалежно від місця перебування особи. У 2022 році КСУ акцентував на необхідності імплементації електронної ідентифікації та захисту цифрових прав громадян як нових складових конституційного ладу. У країнах ЄС впровадження дистанційного правосуддя та цифрових форм сімейного спілкування є стандартною практикою. У Франції, Німеччині, Польщі, Скандинавських країнах суди регулярно розглядають справи із залученням сторін, що перебувають за кордоном, через Zoom або Microsoft Teams. Німецький закон про процедури у справах сімейного права прямо передбачає можливість участі у слуханнях в онлайн-режимі. У практиці Європейського суду з прав людини послідовно визнається, що цифрові засоби комунікації не тільки допустимі, а й необхідні у ситуаціях, коли фізична присутність сторони неможлива або створює непропорційний тягар. Ці прецеденти мають бути враховані українськими судами під час тлумачення норм національного законодавства у дусі Європейської конвенції з прав людини. Висновки Електронні інструменти правового захисту не лише розширюють географію доступу до правосуддя, а й стають невід’ємною частиною забезпечення прав людини в цифрову епоху. Для ВПО та українців за кордоном це — можливість бути почутими, відстояти інтереси дитини, реалізувати конституційні права. Однак необхідно: вдосконалити технічну інфраструктуру електронного суду; узгодити механізми міжнародного визнання КЕП та електронної ідентифікації; забезпечити належну законодавчу базу для дистанційного спілкування з дітьми; забезпечити роз’яснення для суддів та адвокатів щодо особливостей ведення таких справ. Україна вже зробила крок до цифрового правосуддя. Наступний крок — зробити його доступним для кожного. Цифрова трансформація правосуддя та соціального захисту в Україні — не просто вимушене рішення через війну, а логічний крок у напрямку модернізації держави. Електронні засоби комунікації, дистанційне судочинство, онлайн-реєстрація ВПО та виплат — все це свідчить про поступовий перехід до правової моделі, орієнтованої на людину, її потреби та зручність. Але для того, щоб ці можливості стали повноцінними правами, необхідно закріпити їх у законодавстві, створити технічні інструменти для міжнародної електронної ідентифікації, а також навчити суддів, адвокатів і працівників соціальних служб ефективно використовувати ці інструменти. Особливо це актуально для найбільш вразливих категорій: дітей, осіб з інвалідністю, одиноких батьків, осіб, які перебувають у тимчасовій окупації або за кордоном. Доступ до правосуддя та соціального захисту має бути рівним і безперервним — незалежно від фізичної присутності. Про авторку: адвокатка, членкиня Асоціації адвокатів України, Асоціації правників України, Асоціації жінок-юристок «ЮрФем», менторка юридичної клініки «Veritas»
16 травня 2025, 16:36