Чи потрібен Україні закон про лобізм?

Дискусії щодо необхідності законодавчого врегулювання лобістської діяльності в Україні точаться вже тривалий час. Водночас більшість демократичних держав мають чіткі правові механізми, які забезпечують прозорість та підзвітність у сфері лобіювання. Закон України «Про лобіювання», підписаний Президентом України Володимиром Зеленським і введений у дію з 01 січня 2025 року, став визначальним кроком на шляху до європейської інтеграції. Його прийняття відповідало ключовим рекомендаціям Європейської Комісії та Групи держав проти корупції (GRECO) і демонструє прагнення України до демократичного врядування. 

Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!

Закон визначає правові рамки для прозорої взаємодії між громадськістю та органами влади з метою впливу на рішення суб’єктів владних повноважень і органів місцевого самоврядування на всіх рівнях.

Варто зауважити, що перед прийняттям Закону України «Про лобіювання» протягом певного часу Верховною Радою України розглядався законопроєкт №3059-1 «Про лобізм», зареєстрований 28 лютого 2020 року та не був прийнятий Верховною Радою України. Згідно з офіційною інформацією на порталі Верховної Ради, цей законопроєкт був відхилений та знятий з розгляду 10 січня 2024 року

Таким чином, законопроєкт №3059-1 не був прийнятий, але його тематика була врахована в новому законі, який наразі регулює лобістську діяльність в Україні.

Міжнародний досвід у сфері лобіювання

У розвинених демократіях лобіювання визнається легітимним інструментом впливу на державну політику. Основними елементами правового регулювання є:

• обов’язкова реєстрація лобістів;

• звітність щодо джерел фінансування, клієнтів та цілей впливу;

• наявність етичних кодексів;

• діяльність незалежних наглядових органів;

• публічний доступ до інформації.

Яскравим прикладом є Європейський Союз, де функціонує обов’язковий Реєстр прозорості для взаємодії з Європейською Комісією та Європарламентом.

В межах міжнародного досвіду впровадження лобістської  діяльності пропоную розглянути гарні приклади таких країн як Канада, Нідерланди, Фінляндія та Німеччина.

Канада вважається одним із світових лідерів у сфері регулювання лобізму. Закон «Про реєстрацію лобістів» 1989 року, який згодом був оновлений до «Закону про лобіювання», передбачає:

• Обов’язкову реєстрацію для всіх осіб, які здійснюють лобістську діяльність понад 20% робочого часу.

• Щомісячне звітування про зустрічі з посадовцями, тематику обговорень та клієнтів.

• Незалежний контроль з боку Комісара з питань лобіювання, який має повноваження накладати санкції.

Ця система забезпечує високий рівень прозорості та довіри до процесу прийняття рішень.

У Нідерландах існує добровільний реєстр лобістів, який:

• Містить інформацію про лобістів, їхніх клієнтів та тематику лобіювання.

• Сприяє прозорості та відкритості процесу прийняття рішень.

У 2021 році було прийнято новий закон, який передбачає обов’язкову реєстрацію для певних категорій лобістів та запроваджує санкції за порушення вимог.

Фінляндія активно працює над створенням прозорого механізму регулювання лобізму, включаючи:

• Публічні консультації з громадськістю та зацікавленими сторонами.

• Розробку законодавства, що передбачає обов’язкову реєстрацію лобістів та звітування про їхню діяльність.

Ці ініціативи спрямовані на підвищення прозорості та довіри до державних інституцій .

У 2021 році Німеччина запровадила обов’язковий публічний реєстр лобістів, який:

• Вимагає реєстрації всіх осіб та організацій, що впливають на законодавчий процес.

• Передбачає подання інформації про цілі лобіювання, клієнтів та фінансування.

• Включає кодекс поведінки для лобістів та механізми контролю за його дотриманням.

Це сприяє підвищенню прозорості та запобіганню конфліктам інтересів.

Міжнародна практика демонструє, що легальне, прозоре лобіювання — це частина здорової демократії, яка знижує корупцію і підвищує довіру до влади. 

У свою чергу новий закон України «Про лобіювання» встановлює чіткі рамки для взаємодії між представниками громадянського суспільства та держави, надаючи цій діяльності легальний статус, ключовими  положеннями якого є:

реєстр прозорості: створюється публічний Реєстр прозорості, який адмініструє Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК). Усі лобісти зобов’язані реєструватися в ньому та подавати звіти про свою діяльність, включаючи інформацію про контракти, джерела фінансування та клієнтів.

Визначення лобіювання: лобіюванням вважається вплив або спроба впливу на нормативно-правові акти в комерційних інтересах бенефіціара або у власних комерційних інтересах особи.

Обмеження: лобістами не можуть бути політичні партії, медіа, релігійні організації, кандидати на вибори, чиновники (включаючи колишніх протягом року після звільнення), особи з судимістю, громадяни та компанії з держави-агресора, підсанкційні особи. Також заборонено лобіювання питань, пов’язаних із мобілізацією, воєнним станом, використанням військ, оголошенням стану війни, укладенням миру та зміною території України.

Винятки: діяльність громадських об'єднань та неприбуткових організацій не вважається лобіюванням, якщо вона не переслідує комерційних інтересів. Це дозволяє таким організаціям продовжувати свою адвокаційну діяльність без необхідності реєстрації як лобісти.

Деякі громадські організації висловлювали занепокоєння щодо можливого обмеження їхньої діяльності через нечітке розмежування між адвокацією та лобіюванням. У процесі доопрацювання законодавці врахували частину зауважень, зокрема вилучили поняття "адвокація" з тексту закону, що дозволило зберегти простір для діяльності громадських організацій.

Основною метою Закону України «Про лобіювання» вважається законодавче врегулювання лобістської діяльності забезпечуючи усунення «тіньового впливу» шляхом обов’язкової офіційної реєстрації лобістів, зменшуючи корупційні ризики, посилюючи довіру до державних інституцій та створюючи рівні умови доступу всіх зацікавлених сторін до процесу формування державної політики. Крім того, це сприятиме демократизації політичного процесу та підвищить відкритість державної влади.

Висновки

Закон України «Про лобіювання» є сучасним нормативно-правовим актом, який враховує міжнародний досвід, забезпечує прозорість, звітність і правову визначеність у сфері представлення інтересів. Він формує підґрунтя для легального впливу на державну політику, сприяє євроінтеграції, боротьбі з корупцією та зміцненню демократичних інститутів.

Отже, чи потрібен Україні закон про лобізм? Безумовно, так - це крок до зрілої демократії, в якій інтереси не нав'язуються під столом, а представляються відкрито. Але Україні потрібен не формальний документ, а ефективний інструмент регулювання, що базується на принципах відкритості, відповідальності та рівного доступу. Лобістська діяльність має реалізовуватися виключно в межах правового поля, на підставі чітко визначених законом правил. Такий підхід є необхідним елементом модернізації державного управління та розвитку правової держави.