Протягом багатьох років складна та корумпована система сертифікацій імпорту слугувала чи не найбільшою перешкодою на шляху українських імпортерів. Всупереч міжнародній практиці вся продукція в Україні проходила процедуру подвійної сертифікації – сертифікації уповноваженими органами у країні партнера та обовʼязкову процедуру посвідчення в Україні. У результаті – зростають витрати імпортерів, а ринок агропродукції ЄС користується значно вищими ступенями захисту національних виробників, аніж ринок України. Середній показник видатків на імпорт агропродукції з України в ЄС становить 7,42%, тоді як імпортні видатки на продукцію, що має походження з ЄС, становить – 6,41. Однак Україна зараз стоїть на порозі змін.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Україна та ЄС 27.06.2014 підписали економічну та торгову частини Угоди про Асоціацію (далі – Угода). Глава VI Угоди – Торгівля та питання, пов’язані з торгівлею, регламентує порядок імпорту та експорту у форматі Україна – ЄС. Підписання угоди зичить значні переваги для українських експортерів. Приведення законодавства України у відповідність до міжнародних стандартів допоможе подолати нетарифні бар’єри, що відкриє для українських виробників Європейські ринки збуту.
Агропродукція разом із виробами з текстилю та кольоровими металами є ключовими позиціями українського експорту на ринки ЄС. Водночас підприємства харчової промисловості мають найбільшу частку серед українських підприємств, спрямованих на європейський ринок, їхня частка серед загальної кількості підприємств становить 25%. Сторони за Угодою беруть на себе взаємні зобов’язання скасувати ввізне мито на агропродукцію (ст. 30 Угоди про асоціацію). Однак необхідно зазначити, що Україні надано преференції в односторонньому порядку, які передбачають можливість утримувати мито до завершення перехідного періоду у 10 років (15 років для соняшника). Отже, ЄС надає фору Україні для приведення законодавства у відповідність до європейських стандартів. На сьогодні ЄС звільнив від сплати ввізного мита 82,8% товарних позицій української агропродукції. Зона вільної торгівлі надає право вільно ввозити до ЄС свинину, птицю, зернові та іншу продукцію аграрного сектору. Отже, постає питання, як скористатися з наданих преференцій та уберегти себе від ймовірних ризиків.
Угода про асоціацію надає імпортерам можливість, на свій власний розсуд обирати з-поміж двох систем – система квот та ліцензування. Пиатння, яка система застосовується, є суттєвим, адже саме від обраного режиму залежить, хто має виключне право на переміщення товарів через кордон, а отже, отримує вигоду.
Система квотування функціонує за принципом перший прийшов – першим обслугований (first-come-first-served), тобто імпортери мають конкурувати між собою, щоб пройти митне очищення товару. Лише той, хто виграє у конкурентній боротьбі, може переміщувати товар через кордон, а отже, отримує привілеї на ринку. Тоді як ліцензування передбачає, що можливість скористатися з преференцій ЄС мають лише ті виробники, які отримали сертифікат походження зразку EUR – 1. На відміну від системи квот, під час ліцензування, виключне право на імпорт продукції надається в силу ліцензії, а не шляхом перемоги у конкурентному змаганні.
Буде доречним зазначити, що 28.12.2014 Верховна Рада прийняла Закон України «Про заходи щодо стабілізації платіжного балансу України відповідно до статті XII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 р.», що запроваджує додатковий імпортний збір на товари, які ввозять на митну територію України. Закон є тимчасовим заходом та має на меті збільшення надходження до бюджета України. Закон викликав чималу критику з боку Європейського співтовариства, адже правила СОТ забороняють встановлення державою квот або зборів (вище узгоджених тарифів) в односторонньому порядку, більше того, такі дії з боку можуть бути розцінені як порушення режиму преференцій. Та чи справді Україна порушила преференційний режим? Незважаючи на критику, запровадження зборів допускається за виняткових обставин. Зокрема держава може встановлювати додаткові збори за умов значного погіршення платіжного балансу, що було і у цьому випадку та обумовило прийняття зазначеного вище закону в Україні. Введення додаткових імпортних зборів Україною було вимушеним заходом та обумовлено необхідністю зміцнення послабленої економіки, тобто повністю виправдано відповідно до правил СОТ. Водночас це може слугувати прикладом того, як Україна може обернути свою слабкість на превагу та захистити національних виробників.
Згідно з даними Держстату, за останні 10 місяців експорт української продукції зріс на 10-12%, тобто перші кроки на шляху до змін вже зроблено. Щоб вдало скористатися з наданих преференцій, необхідно якнайшвидше пристосуватися до нових правил гри та налагоджувати зв’язки з потенційними контрагентами з ЄС.