Вільний та відкритий ринок праці є буденним явищем у вільному демократичному світі. Економіка стає дедалі глобалізованою, що диктує глобалізацію ринку праці. Україна в цьому сенсі має достатньо бар'єрів для залучення іноземців до роботи. Такі бар'єри мають економічне, політичне та історичне підґрунтя. Україна досі має один з найвищих у Європі рівень безробіття населення. Цей чинник вимагає від держави захисту своїх громадян та пріоритетність їх працевлаштування. Однак слід пам'ятати, що лише конкуренція дає імпульс та поштовх до розвитку.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Важливим чинником для лібералізації ринку праці є доступ до технологій та залучення високотехнологічних спеціалістів. Безперечно, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення бар'єрів для залучення іноземних інвестицій» №2058‑VIII від 23.05.2017 р. був позитивним, своєчасним і доречним. Він скасував низку архаїчних перепон для залучення на роботу іноземців, зокрема вимоги щодо пред'явлення медичних довідок, довідок про відсутність судимостей, документів про освіту тощо.
Окрім того, варто згадати введення нового поняття «особлива категорія іноземців та осіб без громадянства, які претендують на працевлаштування в Україні». Зокрема, це високооплачувані іноземні спеціалісти та працівники творчих професій, ІТ‑спеціалісти. Проте преференцією, яку держава надала для такого кола осіб, є лише довший термін дії їхніх дозвільних документів на роботу. Жодних заохочень для роботодавців чи працівників вказаних категорій держава не запропонувала. Через 1,5 року дії такого, як презентувалося, революційного та ліберального пакета законів, можна констатувати, що бар'єри так і не були подолані, а ринок праці нашої держави так і залишився закритим та не надто цікавим для конкурентних спеціалістів. Варто зазначити, що не лише законодавчі бар'єри відштовхують шукачів роботи з‑за кордону, але й мовні перепони, економічна складова та політичне сьогодення нашої держави.
Отже, працевлаштування в Україні іноземців та осіб без громадянства відбувається на підставі отримання роботодавцем спеціального дозволу. Такий дозвіл є платним та строковим. Однак отримання дозволу на працевлаштування не є навіть серединою шляху для легального працевлаштування іноземця. Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачається необхідність отримання візи типу «Д» для в'їзду на територію України, в тому числі для працевлаштування. Віза типу «Д» необхідна для всіх іноземців, які мають мету працевлаштуватися в Україні, незалежно від громадянства, включаючи громадян країн, з якими передбачений спрощений безвізовий режим.
Якщо питання отримання візи «Д» для громадян більшості європейських країн є лише не дуже приємною формальністю, то отримання візи «Д» громадянами країн міграційного ризику є тривалою процедурою з непередбачуваним результатом. Зокрема, громадяни США чи країн ЄС можуть звернутися до будь-якого консульства України за кордоном з візовою анкетою, дозволом на працевлаштування і фотокартками та отримати візу «Д» протягом 3 робочих днів, а інколи 5 робочих днів. Єдиною складністю для них є розмір візового збору, який формується за «принципом взаємності» та інколи становить еквівалент понад 400 доларів США, залежно від громадянства.
Для громадян, яких Постановою Кабінету Міністрів України віднесено до громадян країн високого міграційного ризику (наразі Постанова не є чинною, але фактично виконується відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №118 «Про затвердження Правил оформлення віз для в'їзду в Україну і транзитного проїзду через її територію»), отримання візи «Д» є проблемою. Річ у тім, що для громадян таких країн отримання візи «Д» можливе лише в консульстві України відповідної країни їх резидентності.
Якщо документи на отримання візи «Д» були подані, то очікувати візу можна протягом щонайменше місяця. В консульстві документи консульством сканують та відправляють на спеціальну перевірку до відповідального підрозділу Служби безпеки України, який має надати відповідне погодження. Зазвичай працівники Служби безпеки України телефонують до офісу роботодавця для підтвердження та уточнення інформації. Тому якщо іноземний працівник має громадянство країни міграційного ризику, необхідно бути готовим до відповідного телефонного запиту. Попри такі складнощі, рівень відмов в отриманні візи «Д» у країнах міграційного ризику (таких як Пакистан чи Бангладеш) зазвичай перевищує 90%, а відмова не містить жодних пояснень та є суто формальною.
Варто наголосити, що процедура отримання візи «Д» є складною, насамперед, через необхідність залишення території України. Багато іноземних працівників, які бажають працевлаштуватися офіційно та вже законно перебувають в Україні, не розуміють, в чому суть такого формалізму. Вимушений виїзд за кордон за візою є достатньо дорогим. Зазвичай роботодавець чи працівник не бажають нести такі витрати. Якщо отримання візи «Д» займатиме місяць часу, то робоче місце взагалі може бути втрачене.
Наприклад, наш клієнт звернувся з проханням допомогти у працевлаштуванні іноземного працівника ІТ‑фахівця із Таджикистану. Отримання візи «Д» в консульстві України в Душанбе зайняло близько 30 днів, а роботодавець вже був готовий відмовитися від трудового договору, оскільки спливав час на реалізацію проєкту, для виконання якого наймали іноземного фахівця.
Наразі прийнята Постанова Кабінету Міністрів України №368 від 06.03.2019 р. щодо спрощення процедури отримання робочої візи «Д» для громадян країн, з якими передбачається спрощений (безвізовий) режим.
Документ мав набрати чинності ще 26.06.2019 р., проте процедура отримання візи «Д» для іноземних працівників без виїзду за межі України досі не працює. Це спричинено численними нормативними актами, які потрібно привести у відповідність, а також технічною стороною питання. Таким чином, наразі офіційне працевлаштування іноземця без виїзду за межі України для отримання візи «Д» неможливе.