Порівняно з іншими законами і кодексами Закон України «Про захист економічної конкуренції» (далі – Закон) можна вважатися взірцем законодавчої стабільності: за 14 років із моменту його прийняття він лише лічені рази зазнавав змін і то – не критичних. Така відносна стабільність, з одного боку, свідчить про дієвість закону. Але практика його застосування свідчить про нагальну необхідність його перегляду, і це широко обговорюється в юридичних колах не один рік. Так, надзвичайно актуальними є питання опублікування рішень Антимонопольного комітету України (АМКУ) і загалом ширшого оприлюднення політики регулятора, прозорості і передбачуваності підходів щодо накладення штрафних санкцій.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Загалом нещодавня ініціатива щодо затвердження методики визначення штрафів за порушення законодавства у сфері захисту економічної конкуренції з метою встановлення прозорих, зрозумілих і передбачуваних підходів до розрахунку таких штрафів органами АМКУ є досить прогресивною. Законопроект справді на часі, адже для суб’єктів господарювання практика АМКУ в сфері застосування штрафних санкцій залишається непрозорою і мало передбачуваною. Така ситуація склалась, зокрема, зважаючи на повну дискрецію повноважень АМКУ у цьому питанні, адже Законом встановлена лише верхня межа можливих санкцій, і немає жодних орієнтирів чи формул, як саме розмір штрафу розраховуватиметься у кожному конкретному випадку. Більше того, практика застосування АМКУ норм антимонопольного законодавства не дає таких орієнтирів, оскільки, по-перше, рішення АМКУ не підлягають обов’язковому опублікуванню (а інформація у періодичних звітах АМКУ про результати його діяльності дає лише дуже узагальнену картину щодо штрафів). А по-друге, навіть якби такі рішення публікувались, у них, як правило, вказується лише сума штрафу, тоді як найцікавіше: аналіз чинників, що впливають на визначення цієї суми, залишається поза кадром – у внутрішніх документах АМКУ.
Посилення прозорості у цій сфері справді має забезпечити уніфікацію підходів і, як наслідок, більш ефективний захист інтересів суб’єктів господарювання та загалом покращення інвестиційної привабливості України. Більше того, проект має сприяти імплементації окремих положень ст. 255 Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Однак під час аналізу проекту 2431 постає питання ефективності пропонованих змін, а далі – і щодо перспектив його прийняття Парламентом.
Зокрема передбачається, що методика визначення штрафів затверджуватиметься на рівні КМУ. Доцільність такого підходу не очевидна, оскільки АМКУ є самостійним органом влади, наділеним спеціальним статусом і повноваженнями, зокрема, щодо накладення штрафів і визначення їхнього розміру. Традиційний судовий контроль за рішеннями АМКУ вже є достатнім і найадекватнішим інструментом нагляду. Крім того, навіть Угода про асоціацію текстуально потребує прийняття відповідної методики «відомством з питань конкуренції». Більше того, історично, загальні правила у сфері захисту економічної конкуренції затверджуються на рівні законів, а специфічні критерії і політики – на рівні регулятора, АМКУ. Не зрозуміло, чому саме питання визначення штрафів слід виносити на рівень КМУ.
Також пропонується досить широкий блок нововведень щодо деталізації і розширення повноважень суду щодо перегляду штрафних санкцій АМКУ. З одного боку, такі зміни загалом сприятимуть більш ефективному захисту інтересів суб’єктів господарювання, а у більш загальному контексті – уніфікації підходів і виваженості політики щодо застосування штрафних санкцій. Знову-таки ефективність застосування судами таких розширених повноважень великою мірою залежатиме від розуміння судами специфіки галузі (що наразі викликає великі питання, особливо що стосується практики судів першої інстанції), що неможливо без внесення змін до законодавства щодо оприлюднення рішень АМКУ і тісної співпраці судів з АМКУ. Крім того, зазначені процесуальні зміни більш доцільно впроваджувати шляхом внесення змін до відповідного процесуального законодавства (або принаймні продублювати відповідні положення).