У 2014 р. система державних закупівель України може пишатися декількома досягненнями, але ще більше – перейматися проблемами та новими викликами.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Безсумнівним позитивом було прийняття навесні нової редакції закону про державні закупівлі. Вона суттєво розширила доступ до тендерної інформації – тепер можливо простежувати будь-який тендер від річного плану до кінцевих актів прийняття-передачі. Вперше були запроваджені ключові антикорупційні норми (наприклад, заборона на участь у торгах компаній, пов’язаних із замовником). Не менш обнадійливим було те, яким чином ця редакція розроблялася – за участі ключових громадських організацій у сфері боротьби з тендерною корупцією (ЦПСА, ЦПК, Transparency International) та міжнародних експертів.
Разом з тим, нічого не було зроблено для спрощення процедур проведення та участі у державних торгах. Навпаки – розміщення замовниками торгів тендерної інформації фактично було зроблено платним за наполяганням ДП «Зовнішторгвидав України», яке адмініструє закупівельний веб-портал. Публічні протести громадських активістів лише дещо пом’якшили ситуацію.
Але найбільшим негативом стали масові неплатежі замовників за виконаними тендерними договорами. За підрахунками Центру політичних студій та аналітики, за 9 місяців 2014 р. фактичні видатки склали лише 23% від загального обсягу закупівель за укладеними договорами. Це найнижчий показник за останні 5 років. Навіть у кризовому 2009 р. він був майже вдвічі більшим – 39%.
Після прийняття нового закону Міністерство економічного розвитку та торгівлі (регулятор держзакупівель) фактично працювало вхолосту. Проблема полягає у тому, що тендерне регулювання протягом останніх років залишається вершником без голови. Профільний департамент робить певні прогресивні пропозиції, проте вони ігноруються вищим керівництвом, їх реалізація затягується, або ж просуваються авантюрні, якщо не відверто корупційні ідеї.
Варто згадати також, що під тиском «експертів» від незрозумілої бізнесової спільноти було скасовано обов’язковість професійного навчання для членів тендерних комітетів, попри те, що всі ключові українські та міжнародні спеціалісти наполягають на необхідності професіоналізації тендерної сфери.
Яким чином новообраний уряд А. Яценюка збирається реформувати державні закупівлі? Відповідь на це запитання дає законопроект, який був розроблений поспіхом за авральним наказом Прем’єра два тижні тому. Його безперечною перевагою є покладення обов’язку надавати замовнику обов’язкові довідки лише на переможця торгів (сьогодні їх надають всі учасники торгів). За результатами опитувань замовників і учасників, яке проводив ЦПСА влітку ц.р., обидві групи були одностайні щодо запровадження цієї норми. Очевидно, що це має помітно спростити участь у торгах підприємців, зокрема малого та середнього бізнесу.
Згідно з проектом, вартісні пороги збільшуються до 200 тис. грн (інфляція вже давно «з’їла» значення первісних 100 тис. грн) та запроваджуються декілька інших позитивних норм.
Разом з тим, проект містить низку суперечливих або відверто небезпечних норм. Так, запроваджується обов’язковість електронних торгів для певних предметів закупівлі, проте всі деталі, у яких, як правило, ховається корупційний «диявол», мають затверджуватися урядом. Отже, під всю систему закупівель закладається величезний корупційний ризик.
Скасовується безоплатність оприлюднення замовниками всього масиву тендерних документів на загальнонаціональному веб-порталі. Навіть творці Тендерної палати стягували свою корупційну монопольну ренту безпосередньо з учасників, а не з органів влади. В умовах порожніх бюджетів ця ініціатива виглядає відвертим знущанням над десятками тисяч замовників по всій країні.
Крім того, подальше спрощення участі у державних закупівлях явно гальмується відсутністю дієвого е-урядування. Очевидна необхідність надання «єдиної тендерної довідки» через ЦНАПи або взагалі перевірка всієї інформації щодо учасників самими замовниками у відповідних державних базах, а е-уряд перебуває у зародковому стані. Наприклад, Антимонопольний комітет не має онлайнової бази учасників тендерних змов, а замовники зобов’язані знімати їх з торгів. ЦПСА створить таку публічну базу у лютому наступного року, проте замовники потребують її вже сьогодні.
Слід нагадати, що уряд подає свій законопроект як частину «бюджетного пакету», отже, сподівається на миттєве схвалення, без будь-якого обговорення всіма зацікавленими сторонами. Як свідчить досвід, результати таких рішень, як правило, виявляються дуже сумнівними.