Після останніх подій кожному, здається, стало зрозуміло, що необхідність змін у системі правосуддя є не лише головною вимогою суспільства, а й питанням національної безпеки. Деякі кроки у даному напрямку було зроблено, та їх ефективність можна буде оцінити лише в майбутньому. На мій погляд, проблема правосуддя не полягає лише у недобросовісних суддях. Основна проблема – в конструкції тієї системи відносин суспільства, при якій таким суддею можна стати. Причому це стосується не тільки суддів, а й працівників правоохоронних органів, інших держслужбовці, в т.ч. й судових експертів.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Відповідно до Закону України «Про судову експертизу», судова експертиза – це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об’єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду. Отже, головний ризик полягає в тому, як експерт скористається цими спеціальними знаннями, адже від його кваліфікації та порядності залежить і правильна оцінка доказів судом.
На сьогодні в Україні є два види перевірки правильності висновку судового експерта – це повторна судова експертиза та проведення рецензування. Загалом це зовсім різні перевірки, при проведенні яких стоять різні завдання.
Так, повторною є експертиза, під час якої досліджуються ті самі об’єкти і вирішуються ті самі питання, що й при проведенні експертизи первинної. Але експерт, який проводить повторну експертизу, зобов’язаний вказати причини розбіжностей з висновками попередніх експертиз, якщо такі розбіжності мали місце. А при рецензуванні висновків оцінюється дотримання експертом при проведенні експертизи процесуальних норм та правильність застосування існуючих методик та методів. Причому інформація про кількість проведених експертиз, в т.ч. повторних, та результати рецензування надсилаються до Міністерства юстиції України. Хоча, на мою думку, вони мають бути відкриті і загальнодоступні.
Крім того, на сьогоднішній день при призначенні судової експертизи ані суддя, ані сторони не мають достовірної інформації про того, хто її проводитиме. Якщо звернутися до реєстру судових експертів, можна дізнатися про дійсність свідоцтва експерта, його прізвище, ім’я та по батькові з адресою для листування, а також перелік спеціальностей, за якими він атестований. А єдиним критерієм оцінки професійності експерта сьогодні є лише стаж експертної роботи, який не відображає експертний досвід.
Очевидно, доцільно було б доповнити цей реєстр відомостями про кількість проведених спеціалістом експертиз та досліджень з кожної спеціальності, а також про кількість призначених повторних експертиз та результати проведених рецензувань – тобто скласти своєрідний рейтинг по кожному експерту. Тоді у судді та інших учасників процесу з’явиться можливість оцінити рівень професійності того чи іншого експерта.
Також, на мою думку, необхідно зробити максимально доступною можливість отримання статусу судового експерта. За діючим законодавством, до відповідного кваліфікаційного іспиту допускаються особи, які володіють спеціальними знаннями та пройшли стажування у державній установі. Проте обмеження проведення стажування лише державними установами може викликати затримки через завантаженість працюючих експертів і є недешевим задоволенням, оскільки проводиться індивідуально для кожного стажера.
На мій погляд, варто дозволити проводити стажування приватним експертам та зменшити вартість його проходження у державних установах за рахунок проведення колективних занять, що позитивно вплине на конкуренцію серед майбутніх судових експертів. Але при цьому необхідно забезпечити якість кваліфікаційного іспиту для майбутніх експертів та максимальну відкритість його проведення для попередження випадків корупції.
Відкритість проведення таких іспитів може бути забезпечена за рахунок включення до складу центральної експертної кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України представників громадських організацій з наглядовими функціями, причому склад таких представників повинен буди максимально відкритим.
Також важливим є питання контролю та відповідальності судових експертів за підписані ними експертизи. Загалом той механізм, який закладений у законодавстві, є достатньо врегульованим, але, на мій погляд, доцільним було б створення саморегулюючої громадської організації судових експертів на кшталт адвокатських асоціацій. А для запобігання випадкам «корпоративної солідарності» необхідно залучати до управління такої організації практикуючих адвокатів та суддів.
Фактично створення такої організації покращить комунікацію між учасниками судового процесу, дозволить з різних сторін зрозуміти проблеми, пов’язані з проведенням судових експертиз, та знайти шляхи до їх вирішення. На мій погляд, основним завданням такої організації повинен бути моніторинг та здійснення громадського контролю у сфері експертної діяльності в Україні, тобто відслідковування скарг на судових експертів і надання їх діям кваліфікованої оцінки, яка може відображатись на рейтингу експерта, про який було сказано вище. Крім того, вона може розробляти рекомендації щодо вдосконалення законодавства у системі судової експертизи в Україні та правил поведінки експертів.
Однак створення такої організації не повинне відбуватись «зверху», тобто владним розпорядженням, оскільки в такому випадку ця організація буде «мертвонародженою». Всі учасники повинні бути зацікавлені у вдосконаленні інституту судової експертизи і ставитись до цього відповідально.