У 2017 р. були внесені зміни до Закону України «Про акціонерні товариства» шляхом доповнення розд. 10 ст. 65‑2 (обов'язковий продаж простих акцій акціонерами на вимогу особи (осіб, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій — сквіз-аут (squeeze-out). Згідно з нормами Закону, власники понад 95% акцій українських підприємств мають право примусово викуповувати акції у міноритаріїв (squeeze-out).
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Одним з перших реалізували процедуру сквіз-аут такі промислові гіганти як ДТЕК «Донецькобленерго», ДТЕК «Західенерго», ДТЕК «Дніпроенерго», Азовсталь, ММК ім. Ілліча, Запоріжкокс. Адже це цілком реальна можливість позбутися від акціонерів, які отримали свої акції в результаті приватизації, а також «позбувшись» від них, отримати певні переваги: зменшити адміністративні витрати на проведення загальних зборів, полегшити звітність та підвищити ефективність корпоративного управління.
Такі зміни до законодавства були внесені з метою адаптації національного корпоративного законодавства до законодавства Європейського Союзу, зокрема, на виконання завдань щодо поліпшення корпоративного управління, які передбачені в коаліційній угоді. Законопроект спрямований на імплементацію Директиви 2204/25/ЄС Європейського Парламенту та Ради щодо пропозицій про поглинання в межах виконання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Директивою врегульовані питання надання права акціонеру — власнику 95% акцій товариства вимагати від міноритарних акціонерів обов'язковий продаж належних їм акцій (squeeze-out).
Законом України від 16.09.2014 р. №1678‑VII ратифікована Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі — Угода). Відповідно до ст. 480 Угоди, додатки та протоколи до цієї Угоди є її неодмінною складовою. Додатком XXXIV «Законодавство про заснування та діяльність компаній, корпоративне управління, бухгалтерський облік та аудит» розд. V «Економічне і галузеве співробітництво» передбачено, що Україна зобов'язується поступово наблизити своє законодавство до законодавства ЄС у встановлені терміни: Директива №2004/25/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 21.04.2004 р. про заявки та пропозиції ціни поглинання положення Директиви мають бути впроваджені протягом 4‑х років з дати набрання чинності цією Угодою. Таким чином, Україна взяла на себе зобов'язання щодо впровадження у своє законодавство положень Директиви у строки, визначені в Додатку XXXIV до Угоди.
Наразі суди у спорах, які заявлені з тотожних підстав, підтримують позицію зупинення провадження у справах до вирішення Великою Палатою Верховного Суду касаційного провадження у справі №908/137/18 як за власною ініціативою, так і за клопотаннями сторін у справах. Адже ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики в порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Єдність судової практики забезпечується, зокрема, передачею справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду у випадках, коли суд касаційної інстанції, який розглядає справу, доходить висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики (ч. 5 ст. 302 ГПК України).
У вказаній справі позивачі-міноритарні акціонери вважають, що процедура сквіз-аут, передбачена ст. 65‑2 Закону «Про акціонерні товариства», є неправомірною, порушує Конституцію та Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод. Суди попередніх інстанцій відмовилися визнати недійсними правочини щодо зобов'язання продати прості акції на публічну безвідкличну вимогу, оскільки процедура сквіз-аут не порушує права власності міноритарних акціонерів та принцип законності в розумінні ст. 1 Першого протоколу Конвенції: підстави, порядок та умови примусового відчуження акцій визначені законом; встановлено зобов'язання попереднього і повного відшкодування вартості акцій.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в ухвалі про передачу справи №908/137/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду зазначив, що можливість наявності сумнівів у конституційності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах» щодо запровадження ст. 65‑2 Закону України «Про акціонерні товариства», прийнятого на виконання зобов'язань України за Угодою щодо імплементації положень Директиви ЄС 2004/25/ЄС від 21.04.2004 р., є виключною правовою проблемою, вирішення якої є необхідним для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Велика Палата Верховного Суду, проаналізувавши відповідні критерії, дійшла висновку про те, що справа №908/137/18 містить виключну правову проблему.
На перший погляд, такі нововведення несуть тільки плюси для всіх учасників акціонерних товариств. Так і є, але тільки для мажоритарних учасників. Однак якщо поглянути на практику, яка склалася та наразі існує, таке порушення їхніх інтересів може бути лише за наявності порушеної процедури, яка визначена нормами Закону України «Про акціонерні товариства». Оскільки положення ст. 65‑2 Закону України «Про акціонерні товариства» діють, не визнавалися неконституційними, не суперечать Конституції України та Конвенції, а отже, вони регулюють відповідні суспільні відносини та є обов'язковими для застосування і виконання у разі дотримання процедури, яка позначена в цій нормі.
Як бачимо, незважаючи на прогресивний характер змін у положеннях Закону України «Про акціонерні товариства», залишається значна кількість неврегульованих моментів, які не дозволяють акціонерам скористатися механізмом обов'язкового викупу акцій мажоритаріями, враховуючи права міноритаріїв, оскільки не передбачено жодних гарантій визначення і виплати справедливої ціни за акції, у зв'язку зі сформованим низьким рівнем розвитку фондового ринку та низьких стандартів оціночної діяльності в Україні.
Отже, затамувавши подих, сьогодні всі чекають «вердикт» колегії суддів Великої Палати Верховного Суду у справі №908/137/18, що має значення для правової системи України. Враховуючи, що 04.02.2020 р. для того щоб за суб'єктивним критерієм з боку стороннього спостерігача не виникали сумніви в неупередженості судді-доповідача у процесі вирішення справи №908/137/18, Велика Палата Верховного Суду задовольнила клопотання про відвід судді-доповідача та 10.02.2020 р. справа була передана судді-доповідачу, якого обрали під час потворного розподілу.