Ринок сімейної адвокатури розвивається на тлі війни та соціальних змін в Україні. Сьогодні важливі не лише доступність правосуддя через нові електронні сервіси, а й захист прав жінок і дітей, а також розвиток медіації для розв’язання конфліктів. Про те, як адвокати можуть допомогти розв’язати ці питання, з якими труднощами стикаються та які правові ініціативи потребують підтримки, ми поговорили з Катериною ВЛАСЮК, адвокаткою та засновницею АБ «Сімейний адвокат Катерина Власюк».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
— Як змінилося суспільне сприйняття сімейного права в Україні за останні роки? Які зміни ви б хотіли бачити в цій сфері найближчим часом?
— На щастя, за останні кілька років більшість громадян України зрозуміли, що сімейне право — це не просто якась непотрібна сфера, а галузь, якою необхідно цікавитися. Питання, які виникають у процесі приватного життя, потребують розв’язання та певних знань. Тому дедалі більше людей звертаються за попередніми консультаціями про розірвання шлюбу; думають про те, як організувати свій шлюборозлучний процес, щоб він не проходив через суди. Дедалі більше людей розуміють, що «один шлюб на все життя» — це прерогатива не всіх людей, що якщо відбулося розлучення, то це не кінець світу, а можливість просто почати все спочатку з іншою людиною, яка на цей момент більше підходить або яку ти готовий обирати. Тому в цьому контексті свідомість українців зростає.
Так само я передбачаю, що в найближчі декілька років ті громадяни України, які вже довгий час проживають за кордоном або повернуться сюди й матимуть уже іноземні традиції, розв’язуватимуть питання свого подружнього життя (наприклад, розлучення з чоловіком, що залишився жити в Україні, питання опіки над дітьми з погляду тих правових звичаїв у державі, де вони проживають).
Юридична свідомість формується на основі того, які правила є у суспільстві. Тому я вважаю, що такий фактор, як війна, через яку багато українців виїхало за кордон, роз’єдналися сім’ї, десь відбувся сплеск і шлюбів, і розлучень, однозначно приводить до підвищення обізнаності громадян у питаннях створення родини, розірвання шлюбу, стягнення аліментів, переговорних процесів і сприяння розв’язанню конфліктів через процес переговорів або медіації.
Звісно, я б хотіла, щоб законопроєкт (яким опікуюся з 2020 року й до якого писала правки) про відповідальне батьківство нарешті повторно зайшов до Верховної Ради й був проголосований. Саме в ньому закладено норму, згідно з якою буде неможливо маніпулювати так званим батьківським викраденням і використовувати дітей як зброю проти колишнього чоловіка або дружини. Це позитивно вплине на розв’язання дуже складних і конфліктних питань, що пов’язані з не юридичним терміном, але таким фактором, як «поділ дитини» після того, як батьки розходяться.
На жаль, найскладніші справив сімейному праві стосуються питання, з ким проживатиме дитина; доступу до неї; як хтось із батьків, який не проживає з дитиною, матиме можливість із нею бачитися; як батьки будуть спільно розв’язувати всі необхідні для дитини важливі питання, пов’язані зі здоров’ям, розвитком, навчанням, дозвіллям, відпочинком. Також я вважаю, що гармонізація українського законодавства до європейського позитивно вплине на формування нової редакції Сімейного кодексу України.
Я би бачила додатковий розвиток таких розділів, як шлюбний договір, договір поділу майна подружжя, аліментний договір і зняття обмежень, що на сьогодні є у Сімейному кодексі. Тому вважаю, що питання розв’язання сімейних конфліктів через медіацію, переговори та всі види нотаріальних договорів мають бути допрацьовані та виділені в окремі розділи в Сімейному кодексі України.
Переконана, що настав час визнати наявність такого явища в українському суспільстві, як батьківський кіднепінг, і прив’язати це питання до психологічного насильства над дітьми. Крім цього, вважаю необхідним ввести відповідальність психологів і будь-яких спеціалістів, що сприяють відчуженню дітей від батьків і оголошують висновки, які впливають на долю дитини, і не несуть за це якихось фінансових або інших соціальних наслідків.
Ну й звісно, в контексті поділу майна подружжя я б підвищила судові витрати, привела б у відповідність із реальними гонорарами адвокатів витрати, які компенсуються на правничу допомогу по судах (щоб вони компенсувалися більшою мірою). Зараз якщо подаєш на компенсацію, наприклад, 50 000 грн (і це доведені кошти, які офіційно сплачені адвокату на рахунок і з яких сплачені податки), то в кращому разі адвокат може отримати компенсацію в розмірі 8000–10 000 грн, що взагалі не покриває видатки. За кордоном таких проблем немає, і чим дорожче буде поріг входу в судові процеси щодо поділу майна подружжя, тим більше це сприятиме обов’язковому розв’язанню питання в досудовому порядку. Так само в усіх сімейних справах я б додатково ввела обов’язкове використання переговорного процесу, щоб сторони не могли подати до суду, поки не спробують провести переговорні процеси. У тих, хто це не робить, судовий збір, наприклад, зростатиме вдвічі.
Ще одне важливе питання, про яке я говорю останні п’ять років — це питання спеціалізації суддів. На жаль, дуже багато рішень у сфері сімейного права є недосконалими, не відповідають практиці Європейського суду, не керуються найкращими інтересами дітей лише з тих підстав, що в нас немає спеціалізованих сімейних судів або навіть суддів. Знаю, що проводяться розмови, відповідне навчання, але, на жаль чи на щастя, зараз у судах велика частка справ, що пов’язані із сімейними спорами. Тому вважаю, що нам хоча б потрібно почати з того, що в кожному суді мають бути відповідні судді, які спеціалізуються саме на сімейних спорах і мають пройти навчання з медіації, переговорів, докладати максимум зусиль, зокрема, щоб сприяти розв’язанню сімейних конфліктів у позасудовому порядку.
Насамперед не всі адвокати пояснюють своїм довірителям і не всі довірителі знають, що для того, щоб надати адвокату повноваження на супровід якогось процесу, не потрібно користуватися послугами нотаріусів, особливо коли людина перебуває за кордоном, адвокату не потрібне нотаріальне доручення на представлення інтересів.
По-перше, зараз є система електронних судів, де особа може напряму надати повноваження адвокату через свій електронний кабінет. По-друге, можна онлайн укласти договір з адвокатом, і особі, яка перебуває за кордоном, не потрібно витрачати час і близько 600 євро, щоб оформити нотаріальне доручення, а потім ще через міжнародну пошту передати його в Україну. Нерозуміння цього питання може привести до того, що людина не захоче розв’язувати якісь свої сімейні справи через те, що процес розлучення здорожчає.
Також не всі громадяни розуміють, що в нас діє електронний суд, а розлучатися чи стягувати аліменти (тобто нескладна категорія справ) можна, якщо вміло розібратися в цьому процесі, й робити це самостійно. Це буде безоплатно й досить доступно. Ті громадяни, які не користуються електронним судом, через фінансову скруту можуть не отримувати доступу до правосуддя або обмежувати себе в тому, щоб не витрачати зараз кошти, але зволікати з часом. І проблема не буде вирішуватися. Тому потрібно розуміти, що в електронному суді зараз може працювати не лише адвокат, а й безпосередньо громадянин/громадянка, що взагалі спрощує питання доступу до правосуддя.
— З якими найбільшими труднощами стикаються українці під час війни, коли звертаються до адвокатів з питань, пов’язаних із сімейним правом?
— На щастя, ринок сімейної адвокатури розвивається. Коли вісім років тому я заходила в цю спеціалізацію, було не так багато сімейних юристів. Багато з них узагалі не розглядали для себе цю опцію. З 2020 року з появою COVID-19 ця ситуація різко змінилася (і з повномасштабною війною також).
На жаль, через війну не так багато галузей в Україні в юриспруденції залишилися на плаву — є очевидна криза й у бізнесі, й серед приватних осіб. Тому багато юристів та адвокатів почали спеціалізуватися у сфері сімейного права. Проте вони не проходять профільне навчання, не вивчають профільну літературу, не знають, як правильно працювати із сімейними справами, занижують вартість своїх послуг. Відповідно надають неякісні послуги, клієнти залишаються незадоволеними, проблеми не розв’язуються, а з часом особа мусить звернутися до профільного сімейного юриста, заплатити другий гонорар і, на жаль, усі проблеми не зможуть розв’язати. Тому одночасно з розвитком ринку сімейної адвокатури зростає недовіра до сімейних адвокатів, оскільки є відчуття, що це люди, які заробляють на горі інших людей. Це, звісно, завдає психологічного дискомфорту, тому що з довірителем, який уже не має довіри до сімейного адвоката, в рази важче працювати.
Попри те, що в мене було відчуття, що через війну та рівень насильства, що спостерігається наразі, люди будуть лояльніше ставитися до шлюборозлучних процесів, не застосовувати найгірші методи (домашнє насильство або фінансовий терор, психологічний контроль), однак за останні два роки є сплеск домашнього насильства. Ті методи, які іноді застосовуються в шлюборозлучних процесах, є вкрай жорстокими та негативними. Зокрема, це створення фіктивних боргів, написання липових заяв до поліції, підробка та викрадення документів, розлучення потай, не повідомляючи іншу особу (наприклад, жінку, яка проживає за кордоном, про розірвання шлюбу та поділ майна не повідомляє чоловік).
Також важливим є те, що через мобілізацію багато жінок отримали можливість забрати на себе всі сімейні активи, залишившись у безпеці, оскільки їхні чоловіки або пішли на фронт, або в очікуванні мобілізації вирішили так подбати про майно родини. Це, до речі, позитивно вплинуло на те, що багато жінок зрозуміли, що в них є в наявності, отримали доступ до коштів. Загалом ті жінки, які виїхали за кордон, переважно виїжджали із сімейними коштами, про які іноді й не здогадувалися.
— У своїй роботі ви, без сумніву, часто стикаєтеся з питаннями прав жінок. Як, на вашу думку, змінився правовий статус жінок в Україні за останні роки? Які проблеми, пов’язані з правами жінок, потребують найбільшої уваги з боку законодавців? Які правові ініціативи ви б підтримали?
— Наразі я вважаю, що в нас достатньо хороша законодавча база в галузі захисту прав жінок. Головною проблемою, яка є сьогодні в суспільстві, є те, що жінки не завжди зацікавлені в тому, щоб знати свої права. Останнім часом я проводжу низку вебінарів, що стосуються саме обізнаності жінок щодо питань, які їм потрібно розв’язувати під час розлучення або на старті серйозних стосунків. Так само останні сім років я проводжу щотижня прямі ефіри, де пояснюю жінкам їхні права. Дуже багато моїх довірительок або просто жінок, моїх підписниць в Instagram постійно мені пишуть і дякують за те, що я позбавляю їх правового нігілізму.
Але насправді наразі ще є явище, коли молоді дівчата або хлопці не знають про свої подружні права, входять у стосунки, народжують дітей, створюють ранні шлюби, не можуть розв’язати питання ні щодо розлучення, ні щодо встановлення батьківства, стягнення аліментів. Тому мені здається, що на сьогодні законодавець має насамперед подбати про те, щоб ті норми, які вже є у законодавстві, були донесені до учнів старших класів (наприклад, з восьмого класу), щоб їм пояснювали їхні права та обов’язки у стосунках між собою, як дітей перед батьками, їхні можливості у сфері захисту від домашнього насильства.
І так само людям, які звертаються в РАЦС для реєстрації шлюбу або приходять у пологовий будинок із вагітністю. Тобто правове навчання населення дуже й дуже важливе. Багато людей не читають закони й не вивчають Сімейний кодекс, не шукають якусь інформацію з цього питання і кажуть про те, що в нас погані закони, які не виконуються, що в нас не дотримуються права. Але вони з цими правами не обізнані й не знають, як ними можна користуватися.
Якщо ти не знаєш своїх прав, то не вмієш їх захищати. Ти не знаєш, що в такому разі потрібно звертатися до суду або якогось органу. Відповідно, якщо ти не знаєш, що маєш на це право, то не звертаєшся, й питання не вирішується. А коли ми не знаємо своїх прав і не звертаємося для їх розв’язання, то нічого не змінюється в суспільстві.
Був період, коли майже ніхто не звертався щодо стягнення аліментів. І ми виростили покоління чоловіків, які залишають своїх дітей напризволяще, не дбають про їхнє утримання і вважають, що так і має бути. І останні 10 років у нас у суспільстві відбувається революція, коли жінки потроху починають розуміти, що якщо ти залишилася сама з дитиною, то це не ок. І потрібно обов’язково звертатися до батька за стягненням аліментів, якщо він їх не сплачує.
— Ви часто говорите про значення права для жінок і суспільства. Як ви особисто визначаєте справедливість і що для вас є найбільшим досягненням у вашій практиці?
— Є світове глобальне дослідження фонду Білла Гейтса про те, що в країнах, де захищені права жінок і дітей, найвищий рівень економіки. Я абсолютно згодна з результатами цього дослідження. Адже коли в суспільстві жінка почуває себе впевнено, розуміє, що її права захищені, що вона забезпечена на якомусь економічному рівні (є соціальна допомога, вона може розраховувати на аліменти, навіть якщо в батька дитини немає грошей, але він або держава за нього буде нести відповідальність за ці витрати), то тоді рівень народжуваності зростає й загалом панує розслабленіша атмосфера в суспільстві, а не така ворожа та агресивна, яка є зараз. Звісно, вона обтяжена ще й питаннями війни, але в нас, на жаль, дуже високий рівень неспокою в суспільстві. Так само є проблема відсутності роботи.
Сьогодні жінки загалом дуже прогресивно розвиваються в Україні. Як на мене, зараз ера жінок. Дуже багато чоловіків пішли на війну, хтось помер або отримав травму, хтось уже не зможе повернутися до своєї професії. Відповідно весь тягар щодо виховання та утримання дітей лягає на плечі жінок. Тому дуже багато бізнесів і проєктів, які створюють жінки. Є багато іноземних донорів, які підтримують жіноче підприємництво. Ми все це зараз бачимо в Україні. Я вважаю, що це дуже хороший знак.
Компанії, де власниками є жінки, як на мене, більш прогресивні й турботливіше ставляться до своїх працівників і команди загалом. Для мене поняття справедливості є вагомим. Я б навіть сказала, що це одна з моїх цінностей. Переконана, що чистої справедливості не буває, у кожного вона своя, якщо ми говоримо на рівні людини. Але якщо ми говоримо про рівень винесення судового рішення, наскільки воно є справедливим або ні, то це однозначно критерії, коли рішення ґрунтується на законодавстві, доказовій базі та розв’язанні проблеми загалом.
Одна із ключових проблем у наших судових українських рішеннях — це коли судові процеси тривають роками й навіть остаточне рішення касаційного суду не приводить до вирішення справи по суті. Натомість в інших юрисдикціях суди сприяють тому, щоб провадження у справі все-таки якомога швидше та ефективніше завершилися для сторін.
Я думаю, що найбільшим моїм досягненням є стабільна результативність. Останні вісім років я є визнаним спеціалістом у своїй галузі, долучаюся до законопроєктної діяльності, навчаю адвокатів, тому що хочу, щоб наша сімейна адвокатура розвивалася, пишу відповідні книги.
— Чи складно знаходити мотивацію, щоб продовжувати рухатися вперед, навіть коли працюєте з дуже складними й емоційно важкими справами? Які книги, події чи люди надихають вас на професійному та особистому рівнях?
— У мене немає проблем із мотивацією, тому що моя мотивація підживлюється моїми цілями. Вони завжди амбітні та глобальні. Минулого року я почала налагоджувати зв’язки з метою відкриття офісу свого Бюро в Лондоні, а також запустила своє наставництво та навчання адвокатів, створила Telegram-канал, випускаю на своєму YouTube-каналі відеоінтерв’ю з жінками, які пройшли через розлучення, продовжую займатися законотворчою діяльністю. Є ще багато планів, які сподіваюся реалізувати цього року, але поки про них рано говорити.
Як на мене, проблеми з мотивацією можуть бути в людей, які не мають цілей. У мене є чіткі цілі, я знаю, куди рухаюся, чого хочу досягти. Тому мені є для чого прокидатися кожного дня. Є різні люди з різними типами нервової системи. Я навчилася в кризових ситуаціях реагувати діями, не завмираю. Коли почалася повномасштабна війна, я була на Заході України, де відкрила студію краси і працевлаштувала 12 переселенців. Це майстри зі Сходу та Центру України. Так само підтримувала свою команду, не втратила позиції на ринку. І все це тому, що, крім наявності цілей, крутої внутрішньої мотивації, я ще й кожного дня працюю над своєю дисципліною і тим, щоб фокусуватися на конкретних цілях. Тому щодня роблю багато речей, які мене дисциплінують, нагадують мені про цілі й змушують мене робити й витрачати час тільки на те, що мене приведе до бажаного результату.
Не знаю, на жаль чи на щастя, але в мене немає ікон у професії. Вважаю, що я є лідером ринку й людиною, яка дуже швидко й потужно розвивається у своїй сфері. Я задаю тренди, тому мені тут трохи гірше (сміється — ред.), ніж, можливо, тим, хто рівняється на мене. На світовій арені в мене є кілька адвокатів-сімейників, за якими я слідкую, але вони не так багато проявляються в соціальних мережах, як я.
Але я, звісно, читаю мотиваційні книги, навчаюся. За останній рік у мене не було б дня, коли я не вчилася б. Кожен день читаю книгу, вивчаю лекції. Це зазвичай те навчання та книги, що потрібні мені для досягнення результатів, які я поставила собі на той чи інший період часу. Тому працюю лише над тим, що веде мене до результату. Я почала їздити на ретрити, працювати з психотерапевтом двічі на тиждень, займатися йогою. У мене є нутриціолог, з яким я доводжу свій раціон харчування до того, яким я його хочу бачити, тому що вважаю, що психологічне та фізичне здоров’я — це ресурс, завдяки якому досягають цілей. Додатково опановую голос. Я почала співати, вчуся ораторській майстерності (в мене є наставник) і писати (хочу й надалі видавати книги).
Крім цього, навчаюся правильно випускати та оформлювати інфопродукти, бо зараз продаю і своє наставництво, і свій курс «Адвокат на мільйон», і багато вебінарів, які призначені для двох категорій людей: 1. Звичайних громадян, які хочуть більше дізнатися про шлюборозлучні процеси. Тому це такий собі лікбез і допомога їм у правовій обізнаності у цій сфері. 2. Юристів та адвокатів з метою кар’єрного розвитку. За останній рік у мене було понад 15 учнів — усі вони мають класні результати й задоволені навчанням. Багато хто повертається до мене знову й не лише повертає кошти, витрачені на навчання, а й досягає кращих результатів.
— Ваша діяльність активно зростає онлайн. Чи співпрацюєте ви з іншими юристами або експертами для обміну досвідом і розширення професійної мережі?
— Я працюю над тим, щоб моя активність не згасала, а навпаки збільшувалася. У мене є адвокати, з якими я співпрацюю з тих чи інших напрямів, що перебувають за кордоном (вони рекомендують мене, а я рекомендую їх). Із моменту початку війни в мене збільшилося міжнародне партнерство: в багатьох країнах уже налагоджені контакти із сімейними адвокатами, з якими я консультуюся щодо моїх справ, а також вони консультуються та залучають мене як експерта в їхніх справах. Вважаю, що, крім власної команди, партнерська мережа серед юристів та адвокатів як в Україні, так і за кордоном дуже важлива, тому я в постійному нетворкінгу, знайомствах. Ми повинні всі між собою співпрацювати і знаходити собі партнерів.
— У сімейних справах часто є емоційний компонент. Як ви будуєте довіру з вашими клієнтами? Чи є якийсь особливий підхід до тих, хто звертається до вас по допомогу в особливо складних і чутливих питаннях сімейного права?
— Для мене дуже важливим і визначальним є те, що я сама пройшла важкий шлюборозлучний процес. На своєму розлученні я навчилася всім видам сімейних спорів. Зараз, коли переді мною сидить людина, яка розповідає про найпотаємніші секрети свого приватного життя, я щиро можу проявляти небайдужість до такої ситуації. Я точно розумію, як почуває себе жінка або чоловік під час розлучення. Вважаю це великою конкурентною перевагою перед моїми опонентами.
Інший важливий фактор, що допомагає мені не вигорати, а триматися в професії — це те, що я розмежовую питання дружби, психологічної допомоги та роботи адвоката. Я можу бути емпатичною, завжди підтримую та допомагаю моїм довірителям, роблю більше, ніж адвокат (усі довірителі про це знають, тому вони зі мною раз і назавжди). А ще переконана, що в кожної людини все, що відбувається в її житті, має відбуватися, тому роблю свою роботу, керуючись принципом «Роби, що мусиш, а далі — будь що буде». Зараз я легко перемикаюся на роботу, з роботи — на приватне життя, з дружби — на роботу з довірителем. Крім цього, дуже важливо відчувати, що я на своєму місці. Це моя місія, я зростаю й займаюся тією справою, яка мені дуже й дуже подобається.
— Як ви адаптуєте свою роботу в іншому юридичному середовищі, де можуть бути відмінні культурні та правові норми?
— Вихід на британський ринок був складнішим, ніж я передбачала. Є багато внутрішніх звичаїв, які є специфічними порівняно з Україною. Так само є недовіра до українських громадян, наших юристів. Загалом культура Великої Британії — це культура нетворкінгу, контактів, кіл спілкування, знайомств. Тому я потроху «пробиваю» цей ринок, знайомлюся, десь репутацією, а десь — зв’язками, намагаюся налагодити особисту комунікацію, щоб дати відчути мене як людину, професіонала. Мені дуже подобається Велика Британія як країна, я вже була там шість разів, оформила відповідні документи, щоб мати дозвіл на проживання та роботу. Хоча це й складно, але британський ринок я не збираюся відпускати.
— Як з’явилася ідея власного подкасту для жінок? Які теми на обговоренні? Кого запрошуєте на відверті розмови? Чи є якісь особисті переконання або цінності, які ви намагаєтеся донести до вашої аудиторії?
— У мене давно був YouTube-канал. Я знімала якісь невеликі ролики для нього або заливала інтерв’ю, які в мене були. В один момент я його почистила й не знала, куди рухатися далі. Але розуміла, що рано чи пізно створю подкасти або невеликі інтерв’ю з жінками, де буду ставити по 10 запитань. І в розгорнутих відповідях інші жінки зможуть отримати ключові відповіді, як проходити розлучення, та підтримку.
Усі люди плюс-мінус однакові. Ми прагнемо одного — бути коханими. Ми всі важко переживаємо розставання та розлучення, тому вже понад п’ять подкастів записано з жінками. Мені дуже приємно, що саме ця рубрика користується популярністю. Все йшло від мого серця. Коли я розлучалася, то не було жінок, які відверто розповідали про свої історії. Тому цей подкаст для того, щоб підтримати жінку, сказати їй: «Слухай, ти не перша та не остання, яка розлучається. Повір, я знаю, як тобі погано. Але послухай про мій досвід — якщо в мене вийшло пройти цей шлях, то ти точно зможеш». Тому це про натхнення, підтримку, звичайних жінок, які не бояться розповідати правду, яким не потрібно кривити душею через те, що вони супермедійні або хочуть комусь сподобатися. Це про українську душу.
— Катерино, пам’ятаю вашу першу книгу «Розлучення. Сповідь адвоката», на презентації якої навіть була моя колега. Примірник цієї книги я також маю. Це своєрідний путівник, як пройти через розлучення з найменшими втратами. Яка нова книга чекає свого виходу у світ?
— Моя перша книга — «Розлучення. Сповідь адвоката» — про шлюборозлучні процеси, як їх супроводжувати та проживати на юридичному та психологічному рівнях. Моя друга книга, яка незабаром вийде — «Адвокат на мільйон». Ця книга про те, як я створювала компанію, як зробити кар’єрний стрибок, про всі мої випробування, незгоди. Людина, яка прочитає першу та другу книги, точно зможе пройти шлюборозлучний процес і побудувати успішний адвокатський бренд в Україні. Я точно знаю, як будувати успішний бізнес-проєкт, із чого починати, як досягати цілей, де та як шукати ресурси, контролювати себе, щоб цілі виконувалися. Тому ця книга про мене, про мій шлях, досвід (понад 10 років у бізнесі), про те, як дівчина з маленького районного центру, яку не взяли на юрфак Університету ім. Т. Шевченка, змогла побудувати успішну бутикову компанію і стати лідеркою ринку сімейної адвокатури.
— Яким є ваш підхід до саморозвитку? Які курси, тренінги чи ресурси ви особисто рекомендуєте юристам, що прагнуть стати успішними у сфері сімейного права?
— Насамперед я рекомендую підписатися на мій Telegram-канал за посиланням у шапці профілю мого Instagram, де постійно ділюся лайфхаками, книгами. Я за індивідуальний підхід, щоб кожна людина сіла й поставила собі запитання, чого вона хоче досягнути. І лише з огляду на ці цілі потрібно проходити конкретне навчання.
Наприклад, на цей рік у мене є конкретні цілі — під них я підбираю собі навчання. Мені потрібно навчитися продавати в соціальних мережах, писати романи (бо я хочу писати детективи), налагоджувати кращу комунікацію у Великій Британії, тому мені потрібні нові знайомства там і відповідні бізнес-клуби. Потрібні виступи перед жінками за кордоном, більш тісна співпраця з бізнесом в Україні. Під кожну цю ціль у мене є відповідні напрями, комунікації та інвестиції в навчання, книги й час.
Я проти того, щоб тобі хтось щось порадив і ти починаєш читати. Ні, потрібно інвестувати найцінніший ресурс, який у нас є (час), лише в те, що дійсно конкретно потрібно тобі. Крапка. Спочатку зрозумій, чого ти хочеш, а потім — як цього досягнути.
— Сучасні технології змінюють традиційні професії. Як ви вважаєте, чи впливає цифровізація на сімейне право і роботу адвокатів у цій сфері?
— Я вважаю, що взагалі потрібно використовувати все, що є, в сучасному світі. Це дуже важливо — рухатися в ногу з прогресом. Але потрібно все-таки залишатися оригінальним, універсальним, творчим. Я не боюся атаки штучного інтелекту, тому що такі висококваліфіковані й досвідчені спеціалісти, як я, будуть потрібні завжди. Однак, попри все, наш юридичний ринок дуже розслаблений. Багато юристів не навчаються, не проходять курси кваліфікації, досить просто ставляться до побудови кар’єри, не усвідомлюючи, що мінімум 30% зникне за наступні два роки. А через п’ять років незрозуміло, що буде. Тому мені здається, що юридичний ринок України на релаксі, хоча ситуація і в країні, і загалом у світі не окей. Я за те, щоб ми постійно розвивалися, навчалися та змушували себе досягати кращих результатів і супервисоких стандартів у нашій роботі з довірителями.