Ситуація, описана у Постанові від 06.04.2016 р. є якраз тим випадком, коли у контексті вчиненого злочину цивільно-правова складова, доктрина та норма цивільного закону має набагато більше значення, ніж власне кримінально-правові наслідки. Питання наслідків вчинення співробітником банку крадіжки, коли ця крадіжка стосується майна або коштів вкладника, є болючим, насамперед для вкладника. Банк, зазвичай, прагне не виносити питання на загал, однак у приватному спілкуванні з банкірами часто звучать історії про нескінченні та безрезультатні внутрішні розслідування крадіжок, вчинених як касирами, так і керівництвом підрозділів чи філій. При цьому банки дуже часто намагаються перекласти провину саме на співробітника і таким чином звільнитися від обов’язку відшкодовувати збитки вкладнику.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Позиція ВСУ цілком узгоджується з давно визнаним положенням про те, що гроші є річчю, визначеною родовими ознаками у розумінні ч. 2 ст. 184 ЦК, а отже є річчю замінною. Відповідно, принцип зберігання грошей банком подібний до того, що передбачений для інших речей, визначених родовими ознаками за ст. 941, 949 ЦК, тобто допускається змішане зберігання. До того ж судовою практикою неодноразово доведено, що при витребуванні речі, визначеної родовими ознаками, повертається не обов’язково та сама, але така сама за ознаками та якістю річ. Операції з грошима (звісно, саме як платіжними засобами) в цивільному та господарському законодавстві так само ґрунтуються на принципі повернення суми коштів, а не тих самих грошових знаків (зокрема, збереження загальної логіки таких операцій простежується у формулюванні ст. 958 ЦК).
ВСУ цілком логічно зробив акцент на тому, що за ст. 1058, 1059 ЦК, готівкові гроші вкладника передаються у власність банку, і при цьому відповідна квитанція або інший документ, що підтверджує факт внесення готівки, є підтвердженням укладення договору. Відповідні дії вкладника створюють зобов'язання, за яким вкладнику надається право вимагати від банку видачі суми вкладу та виплати відсотків. Відповідний обов’язок банку є, по суті, безумовним і має бути виконаний у термін закінчення депозиту, незалежно від того, були чи не були вчинені незаконні дії працівниками банку. Іншими словами, злочин третьої особи не має жодного стосунку до зобов’язальних відносин вкладника з банком, за якими банк беззаперечно повертає кошти вкладного рахунку та сплачує відсотки після завершення терміну депозиту або достроково на вимогу вкладника. Фактично, навіть нарахування відсотків за прострочене грошове зобов’язання так само не ставиться під питання. Натомість, у постанові міститься принциповий для ст. 625 ЦК нюанс – не визначений момент відліку, від якого підлягають нарахуванню відсотки та індекс інфляції на суму боргу.
Таким чином, визначаючи відсутність підстав для відшкодування шкоди та кваліфікуючи постанови судів нижчих інстанцій як такі, що стосуються виключно виконання зобов’язання (а не заподіяння шкоди), ВСУ все ж не звільняє банк від відповідальності за можливе порушення строків повернення вкладу (знову ж таки, не за спричинення шкоди). Важливість цієї позиції полягає ще й у тому, що позбавляючи банк права перекласти провину на свого співробітника, вона також чітко вказує на відсутність підстав для навіть заявлення вимоги про відшкодування моральної шкоди у подібному випадку.
Нагадаємо, що
Верховний Суд України на засіданні Судових палат у цивільних та господарських справах 6.04.2016 р. розглянув справу №6–352цс16, предметом якої був спір вкладника з банком про відшкодування шкоди, завданої злочином (викраденням працівником банку вкладу).
В результаті розгляду цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого після того, як вкладник на підставі договору банківського вкладу передав гроші уповноваженій особі банку, власником грошей став банк, а тому у разі їх викрадення шкоду завдано банку, а не вкладнику. Вкладник повинен вимагати від банку не відшкодування шкоди, а виконання обов’язку за договором банківського вкладу – повернення суми вкладу та відсотків за користування ним.