Останні провокаційні дії росії, спрямовані проти безпеки Запорізької атомної електростанції (ЗАЕС), ставлять під пряму загрозу безпеку і здоров’я населення всієї Європи і навіть світу.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
З огляду на російські обстріли поблизу ЗАЕС, а також той факт, що траєкторії російських ракет пролягають над цією атомною електростанцією, росія свідомо створює ситуацію небезпеки і тим самим намагається шантажувати весь світ загрозою ядерної катастрофи. Такими злочинними діями росія вкотре підтвердила свою «репутацію» держави-терориста. Разом з тим цього разу дії росії можна додатково кваліфікувати як акти ядерного тероризму.
Яке ставлення міжнародного права до цих актів державного ядерного тероризму?
У 2006 році Україна ратифікувала Міжнародну конвенцію про боротьбу з актами ядерного тероризму, якою послуговується міжнародне право. Ця Конвенція спрямована на боротьбу з актами ядерного тероризму, що вчиняються приватними особами, а не державами. Крім того, Конвенція передбачає, що «дії збройних сил держав регулюються нормами міжнародного права поза межами цієї Конвенції», що означає, що зазначений міжнародний документ, на жаль, не застосовується до актів ядерного тероризму, вчинених російськими військами.
Водночас у преамбулі до цієї Конвенції чітко вказано, що «члени Організації Об’єднаних Націй урочисто підтверджують, що вони беззастережно засуджують як злочинні й такі, що не мають виправдання, усі акти, методи та практику тероризму, де б та ким би вони не здійснювалися».
Іншими словами, в міжнародному співтоваристві держав вже давно сформувався стійкий консенсус щодо повної заборони будь-яких проявів міжнародного тероризму, навіть тоді, коли суб’єктом злочину є не приватна особа чи організація, а держава. Такий консенсус може бути підставою для застосування міжнародного звичаєвого права.
Разом з тим злочинні дії російської армії заборонені нормами міжнародного гуманітарного права. Зокрема, про це йдеться в статті 56 (1) Першого додаткового протоколу до Женевських конвенцій 1949 року: «Установки і споруди, що містять небезпечні сили, а саме: греблі, дамби й атомні електростанції, – не повинні ставати об'єктами нападу навіть у тих випадках, коли такі об'єкти є воєнними об'єктами, якщо такий напад може викликати звільнення небезпечних сил і наступні тяжкі втрати серед цивільного населення».
Іншими словами, роблячи ЗАЕС об’єктом своїх нападів, росія порушує міжнародне гуманітарне право і вчиняє воєнний злочин.
Разом з тим слід зазначити, що в сучасному міжнародному праві ще немає таких понять, як державний ядерний тероризм або держава – ядерний терорист, оскільки ще не сформувалося остаточно таке поняття, як державний тероризм, різновидом якого є державний ядерний тероризм. Однак злочинні дії росії можуть дати поштовх до формування відповідного звичаєвого права, а також у перспективі – до підготовки спеціальної міжнародної конвенції, спрямованої на боротьбу з державним тероризмом загалом і державним ядерним тероризмом зокрема. На нашу думку, наука міжнародного права вже сьогодні могла б розпочати розробку поняття «державний ядерний тероризм». Суть цього міжнародного злочину, як нам здається, полягає у тому, що держава-терорист цілеспрямовано ставить під загрозу об’єкти, пов’язані з ядерною енергетикою чи з ядерними матеріалами, задля того, щоб під страхом ядерної катастрофи досягти певних політичних чи економічних цілей. По суті, це шантаж шляхом ядерного терору, тобто залякування інших держав.
Україна як одна з жертв державного ядерного тероризму вже сьогодні могла б виступити з ініціативою прийняття відповідної резолюції Генеральної Асамблеї ООН, що стало б початком розробки міжнародної конвенції, спрямованої також на попередження і боротьбу з актами державного ядерного тероризму.