Бум проектів з реструктуризації заборгованості, який ми спостерігали протягом кількох останніх років, закінчується. На тлі спаду активності в цій сфері є можливість проаналізувати причини успіху одних і невдач інших боржників у спробах реструктуризувати борги.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
На мою думку, успішною реструктуризацією можна назвати таку, яка дозволяє не повертатися знову до цього питання хоча б кілька років після її завершення або зовсім закрити заборгованість перед конкретним кредитором. Однак практика показує, що далеко не всі реструктуризації закінчуються для боржників таким результатом. Дуже часто в договори, якими оформляється реструктуризація, закладаються такі вимоги до боржника, які будуть свідомо нездійсненні для нього в дуже недалекому майбутньому після завершення реструктуризації. У таких випадках через короткий проміжок часу боржник опиняється у технічному дефолті, що надає право кредитору ініціювати повернення боргу в повному обсязі та звернення стягнення на заставлене майно.
Звичайно, такі жорсткі вимоги кредитори найчастіше пред’являють до проблемних боржників, для того щоб мати на них важелі впливу та коригувати їхню поведінку після реструктуризації. Такий підхід можливий у тих випадках, коли кредитори мають хороше забезпечення і можуть нав’язувати свою волю боржникам. Боржник погоджується на такі умови не від хорошого життя. Зазвичай він робить вибір між реальною перспективою отримати від кредиторів вимогу про повне повернення боргу з усіма наслідками від цього та можливістю отримати перепочинок хоча б на якийсь час і спробувати знайти інші варіанти виходу із ситуації.
Якщо позиція кредиторів слабка (наприклад, забезпечення відсутнє або покриває лише незначну частину боргу), тоді реструктуризація ведеться на умовах боржника, який більшою мірою може відстоювати свої інтереси та нав’язувати кредиторам свої умови угоди.
Окрім того, важливим є склад кредиторів та їх кількість. Достатньо часто процес реструктуризації ускладнюється неузгодженістю позицій кредиторів та різним баченням критеріїв успішної реструктуризації в конкретному випадку.
Для себе я зробив однозначний висновок: якщо є можливість провести реструктуризацію заборгованості окремо з кожним кредитором, не об’єднуючи їх в один пул, то потрібно обирати саме цей варіант. Це тільки здається, що якщо зібрати всіх разом, то вдасться заощадити час і кошти на ведення одного проекту замість кількох. На практиці в більшості випадків це не так. Головне в реструктуризації – досягти домовленості про умови її проведення. Звісно, етап підготовки документів є важливим, але він має більше технічний характер та, як правило, не займає багато часу.
У випадку з кількома різними кредиторами в одному проекті труднощі виникають саме на етапі узгодження умов. Важливо розуміти, хоча кредиторами є банки зі своїми правилами та стандартами, однак переговори ведуться з конкретними людьми. У них може бути різний менталітет, культура поведінки, різне розуміння майбутнього взаємодії з конкретним боржником тощо. На рішення та дії конкретних людей впливає величезна кількість чинників, які виходять далеко за межі взаємин кредитор-боржник.
З кожним конкретним кредитором потрібно вибудовувати свої відносини та відчувати, що саме для нього є важливим, а також в чому він може поступитися. У такому випадку, за умови правильного підходу, є можливість досягти компромісу з багатьох питань і знайти баланс інтересів кредитора та боржника. Якщо домовитися потрібно з кількома кредиторами, у кожного з яких є свої больові точки, по яких поступки неможливі, то кількість таких питань зростає. Це ставить боржника у менш вигідне становище, якщо порівнювати з першим варіантом, та значно звужує перелік питань, за якими можна домогтися поступок від кредиторів.
Безперечно, такі складні проекти дуже цікаві для зовнішніх юристів, оскільки їхня роль стає більш широкою і багатогранною. Від юристів вимагається вже не просто консультування з правових питань або надання формальних юридичних висновків, але й активна участь у процесі перемовин, згладжування суперечностей між усіма сторонами угоди та допомога у досягненні компромісів. Все це є неможливим без довіри з боку клієнтів і глибокого розуміння їхнього бізнесу.